Дорогий наш воїне, дякую Вам за службу, що захищаєте нас і Україну від окупантів, за надважку роботу 24 на 7,щира повага за мужність, що не ховалися за чужою спиною а взяли до рук зброю, щоб обороняти свою країну і її народ ❤❤💙💛
украинский спецназ ? Интересно же где он был когда армия РФ Курахово под контроль брали ? Тем более на сегодня есть данные о том,что бойцы из 57 бригады армии РФ освободили Нескучное в ДНР
Бракованими снарядами що розриваються поряд бусифікрваних могилізувати. Це якась змова на донищення здорового глузду та раціональності. І це нехочуть припиняти проти звичайного смертного мирного цивільного населення. Це жах
Если украинские СМИ говорят о мобилизации в РФ , при том что она имеет большое преимущество и не нуждаетс в ней, значит украинцам пора ждать мобилизации у себя, а так как она и не прекращалась, значит будет снижение мобилизационного возраста
Вашим захисникам выпал билет в один конец: встречать будет некого. А жаль: могли бы жизнь посвятить строительству своей страны, но нет же - сами не могем и другим не дадим.
La ситуація між Україною та Росією є складною і болючою, і немає простого рішення, яке могло б одразу вирішити всі проблеми. Однак, вивчаючи історію та те, що ми дізналися з інших конфліктів, є кілька ідей, які могли б стати кроками на шляху до миру та стабільності. Тепер, більше ніж будь-коли, необхідний людяний підхід, де буде цінуватися життя людей і гідність всіх націй, які залучені. 1. Важливість дипломатії та діалогу: Протягом історії найбільш темні моменти конфліктів часто закінчувалися мирними угодами, які народжувалися через переговори та взаєморозуміння. Тепер необхідно, щоб великі міжнародні держави, які мають вплив на прийняття рішень, поставили свої особисті інтереси в бік і зосередилися на створенні простору, де Україна та Росія зможуть поговорити не тільки про політичні інтереси, а й про благополуччя їх громадян, які найбільше страждають. Дипломатія - це, безумовно, найбільш людяний шлях, щоб уникнути втрат нових життів. Можливо, ми ще не знаємо, як прийти до цього, але готовність слухати та поступатися в деяких питаннях є важливою. 2. Термінова необхідність припинення вогню та закінчення насильства: Кожен день, що минає без припинення вогню, збільшує страждання. Родини, діти, люди, які вже втратили все, заслуговують на перепочинок. Протягом історії ми бачили, що перемир’я та припинення вогню, хоча спочатку й крихкі, є важливими кроками до тривалого миру. Не можна дозволяти, щоб ще більше життів було втрачено, щоб більше будинків було зруйновано, а страх і відчай продовжували визначати щоденне життя мільйонів. Міжнародні актори повинні чинити тиск на досягнення припинення вогню та підтримання його, оскільки саме в ньому лежить надія на новий початок. 3. Важливість незаангажованих посередників: У найбільш складних конфліктах завжди є голоси, які не залучені безпосередньо до боротьби, але можуть допомогти спрямувати шлях до примирення. Не йдеться про нав'язування рішення, а про слухання потреб кожної зі сторін і спробу знайти точку дотику. Країни, які не мають безпосередніх інтересів у регіоні, але розуміють, що таке мир, наприклад, Швейцарія чи Фінляндія, можуть відігравати важливу роль. Вони могли б стати мостами, що з'єднують сторони, допомагаючи зменшити недовіру та створюючи основу для взаєморозуміння. 4. Визнання різноманітності та відмінностей: Культура, мова, традиції, історія... всі ці аспекти роблять нас унікальними та людяними, але водночас можуть стати родючим ґрунтом для розколу. Замість того, щоб сприймати відмінності як бар'єри, треба знайти способи їх поважати. Україна, як країна з багатою спадщиною, має право самостійно визначати своє майбутнє. Однак також важливо визнавати, що деякі регіони мають різні ідентичності та історичні зв'язки. Мирна угода могла б включати заходи автономії для певних регіонів, зберігаючи цілісність країни, але також поважаючи їх особливості. 5. Роль санкцій та міжнародного тиску: Санкції - це складний інструмент, але в багатьох випадках вони можуть бути ефективними для того, щоб змусити учасників конфлікту шукати рішення. Проте не можна забувати, що санкції не повинні шкодити звичайним людям, які й так страждають від наслідків війни. Ми маємо бути обережними, щоб кожне рішення враховувало життя людей, а не лише міжнародні відносини чи політичні стратегії. У кінцевому підсумку санкції повинні бути спрямовані на зміну поведінки без того, щоб ще більше зашкодити невинним. 6. Відновлення та загоєння: Мир приходить не тільки після підписання угоди, а й коли люди, які пережили конфлікт, починають зцілюватися. Це означає відновлення не тільки будівель і інфраструктури, але й невидимих ран сердець та умів. Відновлення повинно бути не лише матеріальним, а й зосередженим на примиренні, зціленні емоційних травм, які цей конфлікт залишив у людей, в любові до Батьківщини, що була розколота насильством. 7. Довгострокові зобов'язання щодо безпеки: Підписання угоди - це лише початок, не достатньо лише поставити підпис і сподіватися, що все повернеться до нормального стану. Майбутнє України потребує зобов'язань щодо безпеки, які забезпечать, що її суверенітет більше не буде порушений. Це не обов'язково повинно означати вступ до військових альянсів, таких як НАТО, але повинна бути створена міжнародна мережа безпеки, яка забезпечить стабільність та суверенітет України, тому що, в кінцевому підсумку, безпека країни має бути пріоритетом. Заключна думка: Ситуація в Україні та її стосунки з Росією є однією з найбільш трагічних подій нашої епохи, але водночас вона має потенціал стати прикладом того, як людство може подолати труднощі з рішучістю та співчуттям. Йдеться не лише про виграш у війні, а про виграш у мирі, який дозволить наступним поколінням жити в світі без насильства і ненависті. Справжня сила полягає в здатності кожного поставити людське життя вище політичних інтересів і боротися за майбутнє, де кожна людина, незалежно від того, звідки вона, може жити в мирі і гідності. Лише з волею, взаєморозумінням і співпрацею всіх міжнародних акторів можна буде знайти шлях до миру. І хоча шлях цей може бути довгим, кожен крок до примирення наближає нас до майбутнього без війни.
💪🏻ЗСУ наступають на Курщині. Деталі у Телеграмі: t.me/+cIVDStmndHBlODJi
Дякую Вам! Божої опіки та янгола охоронця кожному ВОЇНУ ЗСУ!
На таких героях і тримається Україна, Ангела Охоронителя вам дорогі наші воїни.
Дорогий наш воїне, дякую Вам за службу, що захищаєте нас і Україну від окупантів, за надважку роботу 24 на 7,щира повага за мужність, що не ховалися за чужою спиною а взяли до рук зброю, щоб обороняти свою країну і її народ ❤❤💙💛
Доземний уклiн вам за захист Харкiвщини. Господи, прошу лише про одне, дай мужностi i cили воiнам на передовiй, захисти вiд куль ворожих.
Подивився на одному подиху. ДЯКУЮ
Дякую!!!💛💙🙏🙏🙏
Одно из лучших интервью что я видел
Поздоровляю ЗСУ з новим 2025 рокем. Бажаю здоров'я, щастя, сил та довголiття. Хай на кожнiм крокцi oберiга Бог. ❤❤❤
СЛАВА нашим ЗАХИСНИКАМ! Слава українському СПЕЦНАЗУ! Повертайтеся живими та неушкодженими!
Им билет в один конец выпал, так что не ждите: встречать будэ никого, разве что рефрижератор ! 🤭
украинский спецназ ? Интересно же где он был когда армия РФ Курахово под контроль брали ? Тем более на сегодня есть данные о том,что бойцы из 57 бригады армии РФ освободили Нескучное в ДНР
🙏🙏🙏🙏🙏🙏🙏
👍👍👍
❤❤❤👍👍💪💪💪🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦✌️✌️✌️♥️♥️♥️♥️🇺🇦🇺🇦🇺🇦
👍
Режисер --будь ласка,некрутіть в студії панорамою бо в голові запаморочилось
Бракованими снарядами що розриваються поряд бусифікрваних могилізувати. Це якась змова на донищення здорового глузду та раціональності. І це нехочуть припиняти проти звичайного смертного мирного цивільного населення. Це жах
Если украинские СМИ говорят о мобилизации в РФ , при том что она имеет большое преимущество и не нуждаетс в ней, значит украинцам пора ждать мобилизации у себя, а так как она и не прекращалась, значит будет снижение мобилизационного возраста
А почему у ведущей фамилия русская ?! Непорядок, срочно всех на иврит или идиш !!! 🤔🧐🍼🍻
Слава СПЕЦНАЗУ
Вашим захисникам выпал билет в один конец: встречать будет некого. А жаль: могли бы жизнь посвятить строительству своей страны, но нет же - сами не могем и другим не дадим.
La ситуація між Україною та Росією є складною і болючою, і немає простого рішення, яке могло б одразу вирішити всі проблеми. Однак, вивчаючи історію та те, що ми дізналися з інших конфліктів, є кілька ідей, які могли б стати кроками на шляху до миру та стабільності. Тепер, більше ніж будь-коли, необхідний людяний підхід, де буде цінуватися життя людей і гідність всіх націй, які залучені.
1. Важливість дипломатії та діалогу:
Протягом історії найбільш темні моменти конфліктів часто закінчувалися мирними угодами, які народжувалися через переговори та взаєморозуміння. Тепер необхідно, щоб великі міжнародні держави, які мають вплив на прийняття рішень, поставили свої особисті інтереси в бік і зосередилися на створенні простору, де Україна та Росія зможуть поговорити не тільки про політичні інтереси, а й про благополуччя їх громадян, які найбільше страждають. Дипломатія - це, безумовно, найбільш людяний шлях, щоб уникнути втрат нових життів. Можливо, ми ще не знаємо, як прийти до цього, але готовність слухати та поступатися в деяких питаннях є важливою.
2. Термінова необхідність припинення вогню та закінчення насильства:
Кожен день, що минає без припинення вогню, збільшує страждання. Родини, діти, люди, які вже втратили все, заслуговують на перепочинок. Протягом історії ми бачили, що перемир’я та припинення вогню, хоча спочатку й крихкі, є важливими кроками до тривалого миру. Не можна дозволяти, щоб ще більше життів було втрачено, щоб більше будинків було зруйновано, а страх і відчай продовжували визначати щоденне життя мільйонів. Міжнародні актори повинні чинити тиск на досягнення припинення вогню та підтримання його, оскільки саме в ньому лежить надія на новий початок.
3. Важливість незаангажованих посередників:
У найбільш складних конфліктах завжди є голоси, які не залучені безпосередньо до боротьби, але можуть допомогти спрямувати шлях до примирення. Не йдеться про нав'язування рішення, а про слухання потреб кожної зі сторін і спробу знайти точку дотику. Країни, які не мають безпосередніх інтересів у регіоні, але розуміють, що таке мир, наприклад, Швейцарія чи Фінляндія, можуть відігравати важливу роль. Вони могли б стати мостами, що з'єднують сторони, допомагаючи зменшити недовіру та створюючи основу для взаєморозуміння.
4. Визнання різноманітності та відмінностей:
Культура, мова, традиції, історія... всі ці аспекти роблять нас унікальними та людяними, але водночас можуть стати родючим ґрунтом для розколу. Замість того, щоб сприймати відмінності як бар'єри, треба знайти способи їх поважати. Україна, як країна з багатою спадщиною, має право самостійно визначати своє майбутнє. Однак також важливо визнавати, що деякі регіони мають різні ідентичності та історичні зв'язки. Мирна угода могла б включати заходи автономії для певних регіонів, зберігаючи цілісність країни, але також поважаючи їх особливості.
5. Роль санкцій та міжнародного тиску:
Санкції - це складний інструмент, але в багатьох випадках вони можуть бути ефективними для того, щоб змусити учасників конфлікту шукати рішення. Проте не можна забувати, що санкції не повинні шкодити звичайним людям, які й так страждають від наслідків війни. Ми маємо бути обережними, щоб кожне рішення враховувало життя людей, а не лише міжнародні відносини чи політичні стратегії. У кінцевому підсумку санкції повинні бути спрямовані на зміну поведінки без того, щоб ще більше зашкодити невинним.
6. Відновлення та загоєння:
Мир приходить не тільки після підписання угоди, а й коли люди, які пережили конфлікт, починають зцілюватися. Це означає відновлення не тільки будівель і інфраструктури, але й невидимих ран сердець та умів. Відновлення повинно бути не лише матеріальним, а й зосередженим на примиренні, зціленні емоційних травм, які цей конфлікт залишив у людей, в любові до Батьківщини, що була розколота насильством.
7. Довгострокові зобов'язання щодо безпеки:
Підписання угоди - це лише початок, не достатньо лише поставити підпис і сподіватися, що все повернеться до нормального стану. Майбутнє України потребує зобов'язань щодо безпеки, які забезпечать, що її суверенітет більше не буде порушений. Це не обов'язково повинно означати вступ до військових альянсів, таких як НАТО, але повинна бути створена міжнародна мережа безпеки, яка забезпечить стабільність та суверенітет України, тому що, в кінцевому підсумку, безпека країни має бути пріоритетом.
Заключна думка:
Ситуація в Україні та її стосунки з Росією є однією з найбільш трагічних подій нашої епохи, але водночас вона має потенціал стати прикладом того, як людство може подолати труднощі з рішучістю та співчуттям. Йдеться не лише про виграш у війні, а про виграш у мирі, який дозволить наступним поколінням жити в світі без насильства і ненависті. Справжня сила полягає в здатності кожного поставити людське життя вище політичних інтересів і боротися за майбутнє, де кожна людина, незалежно від того, звідки вона, може жити в мирі і гідності.
Лише з волею, взаєморозумінням і співпрацею всіх міжнародних акторів можна буде знайти шлях до миру. І хоча шлях цей може бути довгим, кожен крок до примирення наближає нас до майбутнього без війни.
Только выстоять желаю Украине.
⚔⚔⚔💛💙💛💙❤❤❤⚔⚔⚔
В ней сильный духом народ.
Поддержка из Эстонии и Филяндии.
Собираем и донатим ВСУ!💛💙💛💙❤❤❤
Вам бы в Прибалтике и Финляндии сидеть на попе ровно и не дышать в сторону России, пока вас не обнаружили. Глядишь, и целехоньки остались ! 🤔