Лялька - уособлення образу людини. Символіка українських народних ляльок. Образотворче мистецтво.

Відеоурок для дистанційного навчання з предмету "Образотворче мистецтво" 6 клас.
Виготовлення ляльки - мотанки з паперу Крок за кроком
Ля́лька або ляля - дитяча іграшка у вигляді фігурки людини
У міфах багатьох народів першими людьми були ляльки, створені з глини або дерева, оживлені богами.
Наприклад, в українській казці «Телесик»: чоловік із жінкою, які не мають дітей, роблять ляльку з дерева, колишуть її в колисці, і потім лялька перетворюється на дитину.
Найвідоміша лялька в Україні - лялька-мотанка або вузликова лялька, що є прадавнім оберегом.
Обереги - магічні засоби, які охороняють людину та її найближче довкілля (дім, худобу, врожай) від небезпеки: нечистої сили, чарів, хвороб, хижого звіра тощо
До наших днів дійшли обрядові ляльки, що зображують певні стихії чи символи природи (обряди Масляна, Купала тощо).
Навіть городні опудала, що їх до сьогодні ставлять, аби відлякували горобців, спочатку були священними ляльками-охоронцями від злих духів.
В українській культурі існує величезна кількість ляльок, які відрізняються не тільки зовні, але й за своєю символікою.
Лялька-дівка символізувала настання пори дівування, коли дівчина ставала нареченою. Її виготовляли для дівчинки-підлітка.
Лялька-баба символізувала перехід дівочої долі до заміжжя. Її виготовляла дівка.
Ляльку-мамку мати дарувала заміжній доньці, аби з часом у сім’ї з’являлось маля. Її робили з лялечкою на руках і у колі дітей.
Лялька-мотузянка (або забавлянка) - це перша лялька-іграшка. Таких ляльок у хаті було декілька, їх можна було підвішувати.
Ляльку-янгола робили перед похрещенням дитини мамою або хрещеною. Підвішували над правим плечем дитини біля ліжечка.
Ляльку-утішницю виймали коли дитина плакала. На ручки ляльки вішали цукерки, маля гралося та заспокоювалося, й утіш-ницю ховали.
Ляльки-нерозлучники - особливість таких ляльок у тому, що в них одна рука, яка і поєднує молодят. Якщо хтось бажав молодятам лиха, то це все переходило в ляльок, а пара залишалася щасливою і жила без бід.
Ляльку-господиню виготовляла матір для доньки перед весіллям. Ляльку робили без рук, що символізувало верховенство жінки-матері в родині.
Лялька-бажанниця є помічницею, що допомагає виконувати бажання своєї господині.
Лялька-багаторучка - така лялька, як правило, означала жіночу сутність і свідчила про те, що жінка повинна встигати робити декілька справ.
Ляльки-зерновушки - це амулети, які приносять у дім достаток, благополуччя, допомагають у досягненні успіхів у роботі.
Лялька-трав’яниця - ця лялька подібна до сучасної ароматерапії: у спідничку клали запашну траву на свій смак і пристосовували біля ліжка, аби вдихати запах зілля.
Ляльки-лихоманки в’язала найстарша жінка в родині на Різдво. Кожна лялька означала хворобу, яку має член родини. Цілий рік лихоманки висіли біля печі, а потім їх спалювали. Таким чином хвороба відступала.
Лялька-спіралька на місці обличчя має порожнє полотно або скручену тканину у вигляді кола, що символізує рух всесвіту та безкінечність.
Класифікація традиційних українських народних ляльок дуже різноманітна
За призначенням
Авторські
Ігрові
Сувенірні
Обрядові
Оберегові
За способом виготовлення
Мотані або вузлові
Шиті
За розміром
Ліктьові
Вздовж долоні
Впоперек долоні
За матеріалами
З ниток, тканини, трави, соломи, паперу тощо
Важливу роль у виготовленні ляльки-мотанки відігравали й кольори:
червоний - захист від хвороб і злих духів;
жовтий - уособлення життєдайної сили Сонця;
зелений - символ відродження, здоров’я, молодості й Матінки-Природи;
синій і блакитний - безперервний рух цілющої води;
коричневий асоціювали з Матір’ю-Землею та родючістю;
білий - божественні небеса, чистота і гармонія.