"Настане час, ви всі Мене залишите..." В Петра перевернулось щось в душі. "О,Господи! Я все з Тобою витерплю, З Тобою і на смерть готовий йти!" Ісус все знав. Усе, що мало статися. "О Петре,Петре! Мить прийде сумна, Коли від Мене будеш відрікатися, І плакатиме з розпачу душа. Почуєш: півень заспіває. Після зречення." "О,Господи! Щось дивне кажеш Ти. Невже на це душа моя приречена? Невже не зможу я перемогти?" ...Минали дні, і швидко все мінялося: Учителя схопили вояки, Від страху учні всі порозбігалися, Хоч ще недавно з Господом були. Петро не розумів,що відбувається, Страх невимовний охопив єство. Й не зоглядівсь, як втретє відрікається, Сказавши:"Ні, не знаю я Його." Співає півень...Й погляди зустрілися... Петро згадав,як в груди бив себе. Ісуса очі сумно так дивилися. "О,Господи,прости,прости мене!" Біг, спотикався й падав,мов поранений, Не бачив світу білого від сліз. Душа боліла,наче гілка зламана, Хтось ніби їй нагадував:"Молись..." Скінчилось все. У гробі тіло вчителя. Рибалити,як завжди, йшов Петро. Він так хотів ще раз з Христом зустрітися, Й переконатись, що простив його. ...Порожній гріб, і камінь геть відвалений. Від подиву Петро,немов німий. О,дивна мить! І радістю сповнялося Усе єство. Це правда: Він живий! Та як же в очі Господа дивитися, Коли тягар вини душу гнітить? Це важко,та він мусить з Ним зустрітися, І прощення,і прощення просить. ...Світанок.Сонце над землею піднімалося, Торкаючись промінням хвиль морських. Ісус та учні знову зустрічалися. О,мить блаженна! Він таки живий! Петро мовчав.Не міг сказати й слова. Переповняли серце почуття. "Чи любиш ти Мене?"-Ісус промовив. "Ти знаєш,Господи,тебе кохаю я." "Паси Моїх овець!"-дав повеління. "Чи ж то мені,-подумав,-кажеш Ти? Пасти овець-це не просте служіння. Чи зможу я Тебе не підвести?" Так тричі до Петра Ісус промовив. І зрозумів Петро: Господь простив. Знов серце наповнялося любов'ю, І стало легко.Зник тягар провин. ********** Життя дорога нелегка й терниста. Буває так: лиш в сторону зійдем,- І можемо так само відректися Від Бога,хоч і в груди себе б'єм. Зрікаємось в словах,чи то на ділі... Як добре, коли каємось в ту ж мить, І спішимо до Гопода в надії, Що Він усі провини нам простить. Христос обійме з ніжною любов'ю, Й Своєю Кров'ю змиє кожен гріх, Триматиме тебе в міцних долонях, Щоб ти не впав в дорозі,не знеміг. "Чи любиш ти Мене?"-тихо спитає. Він бачить серце щире і просте, Яке взаємністю Йому відповідає. Господь до нього завжди підійде. "Паси овець,"-почуєш повеління. Забувши все,вперед сміливо йди! Господь дасть сили й здібності в служінні, Щоб ти приніс найкращії плоди.
@@НаталяАдамчук-ю9п хай Господь благословить Вас, дякую Йому за той талант,яким Він нагородив вас, за ті почуття,які ви передаєте, за мудрість, за віру, якою ділитеся з нами. Аллілуя, Христос воскрес !
❤ Дякую за дуже хороший вірш, Божого благословення вам.
Гарно🙏
🙋♂️
Слава Ісусу Христу. Дайте будь ласка слова вірша.
"Настане час, ви всі Мене залишите..."
В Петра перевернулось щось в душі.
"О,Господи! Я все з Тобою витерплю,
З Тобою і на смерть готовий йти!"
Ісус все знав. Усе, що мало статися.
"О Петре,Петре! Мить прийде сумна,
Коли від Мене будеш відрікатися,
І плакатиме з розпачу душа.
Почуєш: півень заспіває. Після зречення."
"О,Господи! Щось дивне кажеш Ти.
Невже на це душа моя приречена?
Невже не зможу я перемогти?"
...Минали дні, і швидко все мінялося:
Учителя схопили вояки,
Від страху учні всі порозбігалися,
Хоч ще недавно з Господом були.
Петро не розумів,що відбувається,
Страх невимовний охопив єство.
Й не зоглядівсь, як втретє відрікається,
Сказавши:"Ні, не знаю я Його."
Співає півень...Й погляди зустрілися...
Петро згадав,як в груди бив себе.
Ісуса очі сумно так дивилися.
"О,Господи,прости,прости мене!"
Біг, спотикався й падав,мов поранений,
Не бачив світу білого від сліз.
Душа боліла,наче гілка зламана,
Хтось ніби їй нагадував:"Молись..."
Скінчилось все. У гробі тіло вчителя.
Рибалити,як завжди, йшов Петро.
Він так хотів ще раз з Христом зустрітися,
Й переконатись, що простив його.
...Порожній гріб, і камінь геть відвалений.
Від подиву Петро,немов німий.
О,дивна мить! І радістю сповнялося
Усе єство. Це правда: Він живий!
Та як же в очі Господа дивитися,
Коли тягар вини душу гнітить?
Це важко,та він мусить з Ним зустрітися,
І прощення,і прощення просить.
...Світанок.Сонце над землею піднімалося,
Торкаючись промінням хвиль морських.
Ісус та учні знову зустрічалися.
О,мить блаженна! Він таки живий!
Петро мовчав.Не міг сказати й слова.
Переповняли серце почуття.
"Чи любиш ти Мене?"-Ісус промовив.
"Ти знаєш,Господи,тебе кохаю я."
"Паси Моїх овець!"-дав повеління.
"Чи ж то мені,-подумав,-кажеш Ти?
Пасти овець-це не просте служіння.
Чи зможу я Тебе не підвести?"
Так тричі до Петра Ісус промовив.
І зрозумів Петро: Господь простив.
Знов серце наповнялося любов'ю,
І стало легко.Зник тягар провин.
**********
Життя дорога нелегка й терниста.
Буває так: лиш в сторону зійдем,-
І можемо так само відректися
Від Бога,хоч і в груди себе б'єм.
Зрікаємось в словах,чи то на ділі...
Як добре, коли каємось в ту ж мить,
І спішимо до Гопода в надії,
Що Він усі провини нам простить.
Христос обійме з ніжною любов'ю,
Й Своєю Кров'ю змиє кожен гріх,
Триматиме тебе в міцних долонях,
Щоб ти не впав в дорозі,не знеміг.
"Чи любиш ти Мене?"-тихо спитає.
Він бачить серце щире і просте,
Яке взаємністю Йому відповідає.
Господь до нього завжди підійде.
"Паси овець,"-почуєш повеління.
Забувши все,вперед сміливо йди!
Господь дасть сили й здібності в служінні,
Щоб ти приніс найкращії плоди.
@@НаталяАдамчук-ю9п хай Господь благословить Вас, дякую Йому за той талант,яким Він нагородив вас, за ті почуття,які ви передаєте, за мудрість, за віру, якою ділитеся з нами. Аллілуя, Христос воскрес !