Я теж дякую за цю хвилину, я вважаю, що потрібно у всі такі формати додавати хвилину мовчання. Ми не кожного дня о 9 це робимо. А при перегляді контенту зупинитися - це дуже крута ініціатива
Вітаю. Колись на вулиці я бачила, як водій маршрутки викинув пачку сигарет з вінка та майже одразу зупинився на червоний. Позаду під'їхала машина. З машини вийшла дівчина, підняла пачку і закинула йому назад у вікно. Він ще раз викинув. Вона повторила. Більше пачка не з'являлася...
завжди роблю зауваження, тому що моя мати працює прибиральницею, і це дуже важка праця і не праця про яку мріють. завжди кажу: " уявіть собі що прибирати це буде ваша близька людина, або ви через кілька років, ми ж не можемо передбачати майбутнє. вам як з такою думкою? важко не залишати після себе сміття і бруд!". зазвичай мовчки прибирають за собою або тікають.
Ваша мама це робить у рукавичка. А людина буде голими руками підеімати папір, який впав на бідлогу с сечею. А потім підходить до раковини, а мила нема😂
Я погоджуюся з Наті щодо того, що дрібниці якраз формують нашу особистість. Я сама після походу в кіно дивуюся поведінці деяких людей - як можна лишати сміття на підлозі? Це жах. Чудовий випуск♥ А щодо відволікання в телефоні - оу, за живе, дівчата. Я такого не роблю, але зі мною друзі таке робили або ж хлопці на побаченні - дуже неприємно.
Колись років 10-12 тому я почув фразу від покійного Кузьми: "Хаму завжди треба казати, шо він хам і тоді може шось зміниться. Він може і не знати, шо він хам". Це мало на мене великий вплив тоді і стало лейтмотивом поведінки в дорослому житті.
13:31 Пам'ятаю, була ситуація, коли ми поїхали в гості до Португалії до батьків мого хлопця. Вітчима мого хлопця, який теж з України. запаркувався на місці для інвалідів, і за 5 хвилин приїхали поліцейські та оштрафували його на суму близько 400 євро. Після цього, він зрозумів, що там паркуватися не можна. Було б добре, аби в нашій країні теж були такі врегульовані штрафи.
Тобто вас влаштовує, що кількість паркомість для інвалдів значно перевищує кількість інвалідів на авто. А у людей які не є інвалідами навпаки. Мене ні. Я не хочу щоб інвалід не мав змогу запаркуватися зовсім, але в Україні ці місця стоять пусті нікому не потрібні. Може при розрахуванні місць не треба розраховувати із європейських стандартів, а враховувати наші, українські потреби?
Кльовий випуск, спочатку включила фоном, а врешті решт сіла і прям з задоволенням подивилася і послухала. Багато з чим максимально згодна. Щодо зауважень - якщо розумію, що до мене прислухаються, то роблю. А іноді буває просто лячно навіть в багатолюдних місцях, бо порушують загальновідомі правила зазвичай якісь маргінали...
Довго думала що це я така бабка яка чіпляюсь до людей із зауваженнями щодо чистоти чи поведінки у громадських місцях 😂 дякую що показали що я в тому не одинока! І взагалі я помітила що часто закордоном люди себе ведуть набагато культурніше ніж вдома… нажаль
Це все треба проговорювати, але це не означає що їх думка- істина. В мене наприклад інша думка. Із сарказмом робити зауваження людині яка потрапила у складне становище через розірваний пакет і черешні, що висипаються, це фу. Особливо якщо це літня людина. Виходить збирай ці черешні хоч у спідницю.
Попереджати про свої особливості є прийнятним лише якщо ти на керуючій посаді. Найманий робітник не може сказати, що він зранку «нестерпний», і в принципі мати якісь там особливості. Це вже утопія, якщо всі це будуть толерувати. Ми ще на етапі того, коли не всі компанії розуміють, що є час окрім робочого. Тому, думка гарна, але не сумісна з теперішньою реальністю 🤷🏼♀️
Дякую за хвилину як завжди!) Про туалети це прямо такий біль... І це мене завжди бісило на попередній роботі. Всі ж наче освічені люди, які працюють на солідному держ.підприємстві, а обсикають туалет і не можуть за собою витерти... Радію, що зараз на іншій роботі нас тільки двоє у офісі і кожен нормально ходить😅. Про відволікання на телефон також трохи підбішувало, але я намагалась у цей момент або не звертати увагу, або тією ж монетою відплачувати) Але режим літака у Наті, то прямо вищий пілотаж...) З приводу цигарок це у мене у тата та мами така ж штука є і я завжди їх за це соромлю, тому при мені вони окурки не викидають куди не треба. При тому, що у дитинстві такого я за ними не помічала, якось завжди за собою сміття прибирали... І з приводу місця для інвалідів, то каюсь, було пару разів, але на парковці Епіцентра, ввечері, коли я бачила, що ще для інвалідів інші місця вільні, а мені треба буде щось важке потім перти. Натомість якщо це десь біля закладів, то ніколи не стаю, у результаті потім бачу як якесь мудило на БМВ (чомусь то зазвичай ця марка) стає на такому місці, при тому, що ладно би на лобовусі чи позаду був значок... Але ж ні, то просто такий рівень людини...
Класний випуск. Тема точно не втрачає актуальності.. Спасибі за пані експертку - дуже класні поради з комунікації в офісі. І Влад просто чудо. Катя, обнімаю (з Вашого дозволу). Тримайтесь панянки... Чекаю наступного випуску, хоч і дивлюсь з запізненням..
Жіночі вбиральні це якийсь треш… особливо бісить, що деяким панянкам випадок викинути прокладки в урну🤢 в пляжних роздягалках, то взагалі бачила, як прокладки засовують між щілинами в стінах😱 Дякую, що озвучуєте 👏🏻
«Не можу собі дозволити» це про десерт, коли ти на спорті. Шопінг, коли ти накопичуєш на велику ціль. А «насрати» навколо себе в публічному місці, це не про «дозволити собі» 😅
Я з пів оберту заводжусь і дуже швидко переходжу ту межу, де справедливий і обгрунтований гнів стає агресією. Загострене відчуття справедливості та адреналін зовсім виключають страх і я можу кинутись навіть на сильнішого чоловіка, будучі невисокою дівчиною, таке було неодноразово. Не те щоб ці конфлікти щось суттєво змінили. Якщо людина - бидлота, яка псує твою роботу чи місця загального користування, можливо тільки реальна сила і покарання зможе його змусити хоча б замислитись. Тому наразі, для збереження власних нервів, я вирішила звести майже до нуля реагування. Поки не навчуся більш екологічно для себе досягати результату. Бо мене потім ще довго не відпускає.
Дякую що ви це розумієте, що робити зауваження треба екологічно 😊. Бо якщо одразу йде агресія, сарказм, зверхність апонент буде захищатись. Інколи теж теж не у самій екологічній формі. Або хамити, або нести якусь дурню, або не дай боже фізично.
Якось чекала міську електричку і там на пероні стовб із діркою, чоловік років 40-45 ходив і їв цукерки, я дивлюсь він біля того стовба крутиться підозріло, першу обгортку я не побачила як він запхав, але побачила її в стовбі, я стала спостерігати, і коли він запихав другу зробила йому зауваження. Чесно кажучи завжди думала, що такі шкідництва роблять діти чи підлітки і для мене було шоком, що це людина віку моїх батьків. Іще випадок, ніч десь перша година, комендантська година, під під'їздом сидить чоловік голосно слухає музику і кричить, це очевидно чує весь будинок навіть два бо двір суміжний, поліція приїхала на мій виклик. То бто ніхто і не подумав його втихомирити і навіть зауваження не зробив Знову ніч, комендантська, сусіди голосно слухають рос музику, чесно я думала то сусіди зверху, бо там молоді живуть, а то знизу люди яким ≈ 50 років. Прийшла до них простити щоб були тихіше, на що отримала конфлікт бо бачте моя дитина їм теж заважає і щодня, а вони раз на якийсь час, от тільки моя дитина не порушує закон своєю поведінкою, а вони порушують, а потім іще і виявилося, що сусіди які тут давно живуть вже дуже давно це терплять/сваряться, так у мене питання чому досі ніхто з них не викликав поліцію? Якесь це старше покоління мазохістів і терпіл їм от подобається страждати.
Хороша тема і мені подобається як ви її розкрили. Дякую! Корисно було послухати Віру. А стосовно побутових моментів я взагалі думала, що щось зі мною не ок, що я така дратівлива і постійно роблю зауваження, якщо кидають сміття або загадують туалети, і ці зауваження переростають в срачі, яких я не бажаю(( Купі людей все норм і все влаштовує. Слава всім богам, я побачила купу однодумців❤
Дяякую за цей випуск. Все дуже відгукується. Мене страшенно дратують коментарі про зовнішність і оті недоречні питання і компліменти. І я думала, що то самонакрут. А ніт) дякую) Громадські туалети то страшне 😅
Чудовий випуск, до якого ідеально підходить цитата Ліни Костенко: "...Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!" До речі, нещодавно побачила цей вислів на салоні краси, і болюче усвідомила, що декому дуже далеко до твоїх думок, суджень і принципів...100000% про телефонні дзвінки, сама не помітила, як це сталося, але відчуваю сильну тривогу, і досі не зізналася подрузі-екстреверту, що я не можу бути доступною будь-коли для історій її життя...🥲
Дуже крутий випуск , котрий підняв мені настрій , в момент коли я отримала купу хейту в своїй інсті від незнайомих мені людей , котрі не розібрались в ситуації:)))
Чудовиииий випуск! Про наболіле 🚽😵🥲 Дай боже завдяки тому, що піднімаються ці теми і є ті, хто висловлює свою думку , яка є гарним прикладом для нашого суспільства, люди стануть культурнішими 🙏🏼 Дякую вааам, дівчата!😻💛
Так розповідаєте про жінку, яка вийшла з вбиральні, а після неї брудно, чому ви вирішили, що це саме вона зробила? Чи вона після всіх мала поприбирати, щоб не подумали, що то вона?
Дякую за розмову ,багато відповідей почула для себе. В останній час вважала щось зі мною не те ,мене багато що тригерить , навіть бісить і це стосовно роботи .Це і мовне питання,і хвилина мовчання. Всім пофіг,і це чоловіки . Що до діалогу з начальником,це дуже класно ,якщо вас чують ,чи хочуть почути!. Перед тим як я зайшла в кабінет , був інший співробітник ,який нагородив такого про мене .У мене мову відібрало , мене вже ніхто не чув ,а я і не намагалась ,ком в горлі ,і зневіра .Думка про звільнення.
Щиро дякую за цей випуск! Дуже багато у мене думок.. Хочеться про все написати)) Громадські вбиральні це біль.. Але уявіть, який це біль в офісі, коли жіночий туалет тільки для свого колективу, а жінки наливають купу води біля раковин, кидають серветки повз урну. Ця прям завжди мене дивувало, але я брала і завжди витирала воду та викидала серветки. Хвилина мовчання. Дуже дуже важливо, привчаю себе, поставила будильник, щоб не пропускати її вранці. Згадую полеглих, дякую. Розумію, що нашому суспільству, людям, ще навчатися і саморозвиватися.. і добре, коли люди розуміють важливість етики, але я впевнена, що є великий відсоток тих, кому просто по цимбалах..
Найцікавіше що більше за всіх дивується дівчинка зліва. Вона жила в одному будинку з моїми друзями, паркувалась на газоні і вкурвлювала цим сусідів і ще огризалась коли їй казали. А от на місці для інвалідів не може 😂😂😂😂
Актуальна тема акустичного насилля. Це просто жах. Музика в транспорті з телефонів і колонок лунає так голосно, що навіть навушники не перекрикують. А люди просто не розуміють, коли звертаєшся до них, вони можуть зробити трохи тихіше, але не не надто рятує ситуацію. Не знаю що робити в таких випадках
Класний ефір, є над чим подумати. Гарне, влучне зауваження стосовно дзвінків, особливо з невідомих номерів, особливо, коли твій партнер(ша) у війську і без зв'язку....
А як Ви впевнені в тому, що бруд і сміття саме після останньої людини в кабінці туалету? Можливо їй в таких самих умовах прийшлось робити справи. Наздоганяти і когось присоромлювати.. дуже дивно з Вашого боку
Ще не дослухала весь випуск, але тема туалетів це справді біль. Це і величезний іспанський сором, коли я це бачу за кордоном, наприклад перед повномасштабним вторгненням у маленьких аеропортах перед рейсом в Україну. Коли точно відомо, що наразі в аеропорту лише пасажири цього рейсу і туалет виглядає так... додамо ще до всього описаного використаний туалетний папір, який наші "дами" чомусь не в унітаз кидають і змивають, а намагаються у найкращому випадку впихнути у маленьке відерце для використаних гігієнічних засобів (не для туалетного паперу), або просто на підлогу. І вже чуєш розмови прибиральниць, які очікують, коли ця навала пройде, бо двічі прибирати таке нереально, про те, що як завжди після рейсу на Київ треба оце все лайно вимивати і що у Києві мабуть немає туалетів, бо люди не навчились ними користуватися...
Не на захист тих засранок, але що я побачила в Ірландії( вибачте, просто поки живу тут, мене тут багато що дивує) - замість того, щоб змити, жінки часто завалюють унітаз папером, буквально забивають доверху. Я таке тільки тут бачила. Я не знаю національності тих хто таке робить. Ще тут багато мігрантів з різних африканських країн, серед них дуже різні люди, але більшість взагалі поводить себе так ніби щойно з лісу вийшли. Хвилинка расизму, але я з таким вперше тут стикнулась, вибачте
випуск корисний, багато наболілого почуто в ньому, дякую за це! дріпку негативу накину - трошки далеким здаються тезиси про "не подобається ця річ - не йди в проєкт", "я не в настрої зранку/вдень/ввечері, я попереджаю про це, і типу ВСІ повинні з цим ладнати". або між нами прірва, або я з іншої бульбашки, проте сказавши подібні тезиси з випуску у своєму б житті, мене б точно було послано кудись. мабуть, такі цінності "обирати себе, а решта підлаштуються" притаманні лише тим, хто цінний, такі, як дівчата, а звичайні смертні люди на звичайних не кріейтів смертних професіях, особливо, в держ. структурах - то просто натовп)
Коли до мене доколуповились, чому я на роботі в шортах. Моя відповідь була, це не шорти, а коротки штанці☝️в жодних корпоративних нормативках, не прописано, що в коротких штанях неможна ходити. Я вивчав цю тему😊
Доречі.... Мене дуже дратують люди які не прибирають гівно за собакою своєю..... От що зробити/сказати такій людині, коли по факту бачиш це...... Покликати і наполягти щоб прибрав? Просто вказати на те що це не гарно? Самій прибрати то гівно і вручити хозяїну із фразою "ви дещо забули"? Що порадите?
Місто Тернопіль. Знаю не мало закладів, навіть заправок в яких чисті вбиральні. Звичайно, є і такі куди не бажано заходити - великий потік людей і недостатньо прибирається: туалет на залізничному, в торгових центрах, наприклад
Класний випуск про наболівше. Хотіла виокремити про залипання в телефон, при спілкуванні з людиною (це прям мені незрозуміло нащо робити, якщо ти виділив час на особисту зустріч), проте насправді всі теми сильно відгукуються. Єдине, що хочу зауважити за вбиральні - за собою, авжеж, кожен мусить прибрати і я так і роблю, проте, коли доводиться користуватися вже брудною вбиральнею, то я не буду прибирати після іншої людини, а хтось після мене може подумати, що це я зробила (завжди про це думаю в таких ситуаціях і трохи соромно, що подумають на мене). Тож якщо ви хочете зробити комусь зауваження після вбиральне, то можливо це не від останньої людини. А ще хочу додати тему - неповага до людей, які сидять одні за столиком/на лавці та будь-де. В мене дуже часто трапляються ситуації здебільшого на вулиці на лавиці, коли сиджу сама, що люди безпардонно підходять і сідають. Навіть, якщо поруч 3 лавки вільні, але на сонці, а моя в тіні 🫠 Ще й зазвичай я читаю або роблю роботу в телефоні, а люди сідають поруч і розмовляють по телефону чи між собою.
Боже. Я б оце разом з дівчатами сіла і також приєдналася до цієї болі. Окурки і паління в громадських місцях в цілому. Туалети. Запізнення. Дзвінки на номер, коли вказано, що контактувати електронною поштою. Харкання. Викидання сміття не в урни. І ще багато багато чого. Я зазвичай роблю зауваження. Але інколи стрьомно щоб тебе чимось у відповідь не навернули ….😢 Єдине, що можу додати, що це не лише в Україні. На тому чи іншому рівні це всюди. Це щоб не казали що в Європі не так. Так само, але все ж люди не так охуєвають. І коли робиш зауваження все ж здебільшого реагують.
Мене колись Київ вразив своїми брудними вулицями після Донецька, а потім я потрапила в Дублін, в центр міста🙁 бо не в центрі гарно. А в Києві навпаки в центрі гарно. А потім в Кельн під час якогось карнавалу 😟😣 але німці прямо на ранок після все ретельно прибирають.
@@WinstonChurchill-s7i Ви про бруд? Ось так 😟 Насправді залежить від району. Центр засраний, бо там багато місцевих маргіналів і мігрантів з дуже бідних країн. І це не українці, якщо що.
Взагалі-то, в дорогих ресторанах повинні бути одноразові поліетиленові накладки на кришку унітазу, які автоматично виповзають після кожного відвідувача, якби всюди так було,то не було б проблем, до речі, такі накладки продаються і їх можна носити з собою.
дуууже крутий випуск! по-перше мені стало соромно, що я часто дуже-дуже довго не відповідаю на особисті повідомлення по-друге що запізнююсь. але хочаб завжди попереджаю по-третє респектую Каті за поінт з рукостисканням, це прям моя любіма забава - вітатись з сексистами за руку. я не виношу, коли хтось не близький намагається цьомнути мене в щічку, чи обійняти. для мене це не ок, рукостискання топ одного разу до нас в Київ приїхала моя приятелька німкеня, жінка зі старої панк-тусовки, дуже феміністична 50річна фрау, ми зустріли знайомих десь на вулиці і ці знайомі потисли руки всім чоловікам, які були з нами і кивнули нам. бачили ви б її лице, вона розгубилась на хвильку, а потім запитала чим заслужила такий дізреспект, далі я пояснила, що нажаль отак у нас більшість чоловіків вітаються з жінками, в кращому випадку. в гіршому - обіймають чи лізуть цілувати в щоку (а попадають у вухо бля), це мабуть було для неї найбільшим культурним шоком. це і туалети в полях на трассі з дирками в землі 🥲
Болюча тема 💯. Завжди обурююся, коли людина поводиться по-свинськи. Чому не можна по-людськи ? 😭 мені здається, такі люди насамперед мають низький рівень свідомості, від цього пиздець у багатьох сферах їх життя (а страждають оточуючі 😬) Думаю, що кожен з нас повинен звертати увагу таким людям , бо інакше ніяк
На рахунок того що вкурвлює, мене вкурвлює коли у відділах випічки в супермаркетах, люди починають ритися руками без рукавичок і щипчиків у випічці, перекладають мацають, я дуже брезглива до таких речей, завжди беру рукавичкою, це ж не проблема, навіть один раз зробила зауваження і жіночка пішла взяла рукавичку і перепросила, тому вважаю що не просто можна, а потрібно робити зауваження в таких випадках
@@anafroggy6767 то Ви ще не найгірше побачили з того, що можна побачити у відділах випічки. Відома мережа на Заході країни, розпал карантину, чергова партія випічки встигла охолонути, щоб можна було її фасувати в пакети. Працівниця вишукано скроплює слинею кінчики своїх пальців, розгортає ними конверти для випічки, і вкладає тими ж кінчиками пальців туди булки та хліб. Коли зробив зауваження, мовляв ми носимо маски, а ви плюєте на випічку, то вона лагідно усміхнулась, давши зрозуміти, що це не варте уваги. Мережа так і не забезпечила працівниць макальницею для пальців, хоча я звертався з таким проханням на їхню гарячу лінію. ТМ: "Ру...ка". Інша популярна в Києві мережа ТМ "Сі...ня": перестав там придбавати, то не знаю як саме зараз. Раніше одягали на руки чорні рукавиці, мовляв "ми в рукавичках", а що тільки тими рукавичками не робили, то все інша справа: і віником підлогу підмітали, і готівку замусолену брали, і до касового апарату торкались, і купу інших речей з обладнанням та речами робили, і цими ж рукавичками брали готову до вживання випічку. І тупо не розуміли що не так, бо "ми в рукавичках". Мабуть ще й чухалися ними в сверблячих місцях.
@@anafroggy6767 то Ви ще не найгірше побачили з того, що можна побачити у відділах випічки. Відома мережа на Заході країни, розпал карантину, чергова партія випічки встигла охолонути, щоб можна було її фасувати в пакети. Працівниця вишукано скроплює слинею кінчики своїх пальців, розгортає ними конверти для випічки, і вкладає тими ж кінчиками пальців туди булки та хліб. Коли зробив зауваження, мовляв ми носимо маски, а ви плюєте на випічку, то вона лагідно усміхнулась, давши зрозуміти, що це не варте уваги. Мережа так і не забезпечила працівниць макальницею для пальців, хоча я звертався з таким проханням на їхню гарячу лінію. ТМ: "Ру...ка". Інша популярна в Києві мережа ТМ "Сі...ня": перестав там придбавати, то не знаю як саме зараз. Раніше одягали на руки чорні рукавиці, мовляв "ми в рукавичках", а що тільки тими рукавичками не робили, то все інша справа: і віником підлогу підмітали, і готівку замусолену брали, і до касового апарату торкались, і купу інших речей з обладнанням та речами робили, і цими ж рукавичками брали готову до вживання випічку. І тупо не розуміли що не так, бо "ми в рукавичках". Мабуть ще й чухалися ними в сверблячих місцях.
О, туалет, моє улюблене, чесно була як турист у Львові і там було на порядок чистіше у вбиральнях ніж в Києві. У Києві в деякі туалети (якщо вони взагалі є або відчинені) страшно заходити, ти платиш 2-5-10-20 грн, а отримуєш травму на все життя, мало того, що відвідувачі свині, так і люди, що обслуговують туалети зовсім не піклуються про їх роботоздатність. Туалети без вентиляції, з поламаними кранами, поламані туалети, поламані двері в кабінку, кабінка в якій двері як зайвий аксесуар, стоки не виведені через, що калюжі по кісточки. Кабінки для людей з інвалідністю або мам з дітьми то взагалі рідкість. Та що там казати не у всіх парках є туалет, а потім куди не глянь як не купа під деревом то хтось зайняв вже те дерево. Історія як ми вирішили погуляти по ВДНГ в Будній день. А туалети що по всьому парку працюють лише у вихідні дні або під час фестивалів, а єдиний державний туалет був зачинений на ремонт і все дівайся куди хочеш.
Скажу так, я поїхала додому на тиждень і кожного божого разу як їхала в маршрутці, я мала почати дискусію на підвищених тонах. Бо або ми няню віку дивимось без навушників, або несем пургу в стилі зрадойобства і підбурює негативно людей… я прям дозволяла собі критикувати людей конструктивно. І знаючи наперед, що ризикую почути «мале гімно, замовкни», робила це з позиції «я доросла жінка, мені тридцятка на носі і не дозволю з собою так зневажливо говорити». Так би й відповіла яки хтось мене так назвав. Секрет малозатратності емоційної полягає в тому, шо мені байдуже що мені скажуть. Я доросла, заслуговую на повагу і буду захищати свій простір. І коли до таких нікчем таким підтоном говорити, вони самі писки закривають і не встряють. Бо відчувають, шо я емоційно сильніша, більше того можу так дуже довго. Головне не переборщити і не опуститись лексикою до рівня плінтуса. Шоб не вважали мене істеричкою і тд. Я навіть схавлення одного разу отримала😂
щодо телефона: в моїй компанії люди просто питають: ти не проти, якшо я позаліпаю, почитаю новини, напишу своїм? і якшо відповідь ні, то вибачаються. це якось ненапряжно і нормально.
Надзвичайно важливі речі проговорила Віра Щербакова. Найтоксичніші колективи, якими керують старі колгоспники, де діє принцип «я начяльнік - ти дурак». Шкода мало проговорили про спілкування з замовниками в бізнесі (не колектив). Бувають такі різні психотипи, що відчуття, що на тебе всі його (її) травми на тобі відпрацьовуються.
Не перечитувала інші коментарі, але чомусь, впевнена, що в когось тай було. Заходиш в туалет, а там не змита жесть і після мене черга! А я ж попісяти і я дурне беру того йоршика, щоб не подумали, що то я. Думаю, треба починати виходити бігом з кривим обличчям і репетувати, хто тут був останній? 😂
Оооо я як Натя)) мені теж дзвонити можуть тільки чоловік, мама, тато, і то це вже анбелівбл термінова ситуація. Для всього іншого - телеграм. Або якщо хочеш подзвонити, то спочатку запитай в смс чи я зараз вільна а потім дзвони. І до інших таке саме ставлення. Мене прям лякають дзвінки, особливо з незнайомих номерів
Як мене харить від розкиданого сміття біля дитячого майданчика,дійшло до того що приходячи туди я це починаю прибирати.І це при тому що урни є і їх кілька,а люди тупо "серуть" за крок до тієї урни.Бісить
Вчора бачила як хлопець на станції метро Звіринецька, перед тим як сісти у вагон, засунув пакет з під якоїсь їжи між бардюром та стіною🤯 Мені просто відібрало дар мовлення, нашо? невже важко довезти пакет до урни??? А сусіди які курять у дворі, своєму ж дворі, кидають бички під ноги або з балкону викидають
...була в мене колега, яка, сидячи в офісі на стільці, завжди при цьому впиралася брудною підошвою взуття в шухляди стола. Так тривало, допоки я не сказав, що змушу перемити всі столи в офісі. От чому, якщо майно не твоє, то його має бути обов'язково не шкода?
Коли дівчата обговорювали як люди ведуть себе по-свинські(по іншому на назвати) в публічних місцях, одразу хочеться пожалітися на штати, тут таке часто особливо в центрі міста. Але сказати щось, зробити зауваження - страшно. Ніколи не знаєш чи ця людина адекватна чи ні, багато хто озброєний…але це дууууууууже бісить, залишається їх засуджувати тільки подумки😵💫
Цікава штука про мейли. Я переїхала в Німеччину до війни на навчання і навчилась, що німці все комунікують по мейлах. Минулого року їздила в Україну і шукала локацію, щоб провести арт-захід за донати. Написала мейли на 6 локацій і мені ніхто не відповів. Думаю, що бізнесам, а особливо різним спейсам дуже важливо перевіряти та відповідати на мейли. Наіть коли це відмова, то ввічливо було б письмово відмовити людині. Цікаво було б також послухати про культуру відмови в Україні.
Будучи ще школяркою, збирала в кишеню сміття своє (обгортки від цукерок наприклад), гуляючи десь селом, де не було де викинути й несла додому. Були люди, що кидали просто на землю. Мій тато казав, що держава винна, що нема смітників. Ніколи цього не розуміла й не підтримувала. Для мене ніколи не було проблемою принести свої бумажки і тд додому й кинути в грубку. Зараз аналогічно робить мій син, він ніколи не кине щось не в смітник.
Блін про туалети маю що сказати. Обожнюю заклади з низькими унітазами, одразу видно що проектувала жінка. Височені унітази для невисоких жінок це просто пекло! Я ніколи не сідаю зверху бо брезглива, а вприсядку над високим просто неможливо потратити не на ноги і підлогу а в ціль. Тому і залазять з ногами, так ніби на корточках ти контролюєш струмок 😅 Звісно треба витирати за собою. Але чесно, мені публічні туалети сняться в кошмарах 🥲
Якось гуляли з татом, їмо чізбургери, він закінчує свій і викидає папір прям на вулицю. Я була в шоці! Підняла папірець, донесла до урни і відчитала свого дорослого тата за свинство
Щодо хвилини мовчання в 9 в школах і дитячих таборах не згідна. У мене діти питають чому їм кожного ранку нагадують що тато може загинути і портять настрій. Для моєї дитини з аутизмом я взагалі це пояснити не можу. А діти у яких тата загинули їм кожен день про це нагадують, от прям гарний початок дня.
не дуже мудро виховувати лю дітей в ілюзії неіснуючого життя з приводу дійтей з аутизмом не буду говорити, не маю знань для цього та не пояснювати дітям для чого хвилина мовчання, ким були люди які загинули та всією школою вшановувати памʼять загиблих, це утопія, яка не призведе до щасливого майбутнього наше майбутнє - наслідок дій в минулому і діти мають це теж знати також хочу повторитись, що хвилина мовчання - це не траур, це жест поваги та памʼяті тих завдяки кому можна ходити в школу на роботу ітд
Ну дітей яких вивезли за кордон виховують в такій "ілюзії щасливого життя". А наші не мають на це права виходить, мало того що сирени по ночам так ще й кожен ранок нагадують що тато може загинути. Це для дорослих вшанування, а як це діти сприймають у них ніхто не питав, маєш стояти і все. Більшість стоїть в носі колупається і їм все одно. А мої емоційні, сльози на очах. Причому кожен ранок і там де я їх не можу заспокоїти.
@@oksanayermolenko5061 Оксано, хвилина мовчання - це не нагадування про можливу смерть тата, де ви взяли цю тезу, вона до скрипу недоречна Це жест вдячності та акт проявлення памʼяті героїв процитую Ірину Цибух, людину яку я вшановую щодня хвилиною мовчання і будуть це робити і мої діти як тільки навчаться усвідомлювати хоч щось «Культура памʼяті залежить від добре сформованого ставлення суспільства до історії свого народу. У нас немає традицій памʼятування, тому що ми не маємо сталого розуміння наших історичних процесів. Радянська колонізаторська політика була націлена на те, щоб забрати у нас, українців, памʼять про самих себе і запропонувати свою альтернативну реальність. Тому ми так мало знаємо про своїх рідних. Нашу памʼять поколіннями страчували та стирали, і це велика проблема, що вплинула на те, як ми памʼятаємо. Однак саме наше існування після багатолітньої політики організованого забуття - це і є наш найбільший тріумф. Смуток за людьми, яких ми втратили, накладає на нас відповідальність. І це відповідальність живих перед мертвими - свідчити про те, що відбулося та про зло, з яким ми зіштовхнулися. Національна трагедія впливає на нашу ідентичність через жертовність. Ми цією жертвою обʼєднані і вона робить нас частиною зграї. Спільні терпіння єднають більше, аніж спільні радощі. І проживати індивідуальну та групову травму допомагає ритуалізована жалоба. Вона дозволяє відділити теперішнє від минулого та реалізовувати нашу відповідальність. Таким ритуалом може бути якась фізична дія в певному місці з визначеними правилами. Одним із таких важливих ритуалів є щоденна хвилина мовчання. Вона дає змогу почати свій день із вдячністю тим, хто віддав за нього життя. Ми бачимо потребу суспільства у памʼятуванні. Проте у нас є величезний ризик отримати мертву памʼять про поточну війну. Хотілося б сказати, що ми зробимо з памʼяті тренд, але ми зараз лише намагаємося не дати памʼяті вмерти.» а аби діти в носі не колупалися в більшості своїй, треба пояснювати навіщо цей жест, чому це важливо та як з цим працювати
Я теж дякую за цю хвилину, я вважаю, що потрібно у всі такі формати додавати хвилину мовчання. Ми не кожного дня о 9 це робимо. А при перегляді контенту зупинитися - це дуже крута ініціатива
❤
Вітаю. Колись на вулиці я бачила, як водій маршрутки викинув пачку сигарет з вінка та майже одразу зупинився на червоний. Позаду під'їхала машина. З машини вийшла дівчина, підняла пачку і закинула йому назад у вікно. Він ще раз викинув. Вона повторила. Більше пачка не з'являлася...
Я навпаки дякую за хвилину мовчання. Теж плачу, але після цього дивлюсь випуск
Як туалетна тема актуальна в поїздах. Пасажири скаржаться, і виглядає так, наче це безчинство роблять інопланетяни, а не самі пасажири.
завжди роблю зауваження, тому що моя мати працює прибиральницею, і це дуже важка праця і не праця про яку мріють. завжди кажу: " уявіть собі що прибирати це буде ваша близька людина, або ви через кілька років, ми ж не можемо передбачати майбутнє. вам як з такою думкою? важко не залишати після себе сміття і бруд!". зазвичай мовчки прибирають за собою або тікають.
Ваша мама це робить у рукавичка. А людина буде голими руками підеімати папір, який впав на бідлогу с сечею. А потім підходить до раковини, а мила нема😂
Я погоджуюся з Наті щодо того, що дрібниці якраз формують нашу особистість. Я сама після походу в кіно дивуюся поведінці деяких людей - як можна лишати сміття на підлозі? Це жах. Чудовий випуск♥ А щодо відволікання в телефоні - оу, за живе, дівчата. Я такого не роблю, але зі мною друзі таке робили або ж хлопці на побаченні - дуже неприємно.
Колись років 10-12 тому я почув фразу від покійного Кузьми: "Хаму завжди треба казати, шо він хам і тоді може шось зміниться. Він може і не знати, шо він хам". Це мало на мене великий вплив тоді і стало лейтмотивом поведінки в дорослому житті.
справді, є багато людей які не задумуються просто-напросто, бо до того звикли жити в середовищі, де така поведінка є нормою.
13:31 Пам'ятаю, була ситуація, коли ми поїхали в гості до Португалії до батьків мого хлопця. Вітчима мого хлопця, який теж з України. запаркувався на місці для інвалідів, і за 5 хвилин приїхали поліцейські та оштрафували його на суму близько 400 євро. Після цього, він зрозумів, що там паркуватися не можна. Було б добре, аби в нашій країні теж були такі врегульовані штрафи.
Тобто вас влаштовує, що кількість паркомість для інвалдів значно перевищує кількість інвалідів на авто. А у людей які не є інвалідами навпаки. Мене ні. Я не хочу щоб інвалід не мав змогу запаркуватися зовсім, але в Україні ці місця стоять пусті нікому не потрібні. Може при розрахуванні місць не треба розраховувати із європейських стандартів, а враховувати наші, українські потреби?
@@paletsneklabyде це так? може я не звартала уваги (не водій), але ніби як 2/10 місць для людей з інвалідністю
ці штрафи наглядно працюють до речі, і не тільки щодо парковки
Кльовий випуск, спочатку включила фоном, а врешті решт сіла і прям з задоволенням подивилася і послухала. Багато з чим максимально згодна. Щодо зауважень - якщо розумію, що до мене прислухаються, то роблю. А іноді буває просто лячно навіть в багатолюдних місцях, бо порушують загальновідомі правила зазвичай якісь маргінали...
Дякую за хвилину мовчання. Дякую за те, що робите!
Довго думала що це я така бабка яка чіпляюсь до людей із зауваженнями щодо чистоти чи поведінки у громадських місцях 😂 дякую що показали що я в тому не одинока!
І взагалі я помітила що часто закордоном люди себе ведуть набагато культурніше ніж вдома… нажаль
Дуже класний випуск! Змістовний і корисний. Це все треба проговорювати у публічному просторі. Дяка вам!
Це все треба проговорювати, але це не означає що їх думка- істина. В мене наприклад інша думка. Із сарказмом робити зауваження людині яка потрапила у складне становище через розірваний пакет і черешні, що висипаються, це фу. Особливо якщо це літня людина. Виходить збирай ці черешні хоч у спідницю.
Попереджати про свої особливості є прийнятним лише якщо ти на керуючій посаді. Найманий робітник не може сказати, що він зранку «нестерпний», і в принципі мати якісь там особливості. Це вже утопія, якщо всі це будуть толерувати. Ми ще на етапі того, коли не всі компанії розуміють, що є час окрім робочого. Тому, думка гарна, але не сумісна з теперішньою реальністю 🤷🏼♀️
Дякую за хвилину як завжди!)
Про туалети це прямо такий біль... І це мене завжди бісило на попередній роботі. Всі ж наче освічені люди, які працюють на солідному держ.підприємстві, а обсикають туалет і не можуть за собою витерти... Радію, що зараз на іншій роботі нас тільки двоє у офісі і кожен нормально ходить😅.
Про відволікання на телефон також трохи підбішувало, але я намагалась у цей момент або не звертати увагу, або тією ж монетою відплачувати) Але режим літака у Наті, то прямо вищий пілотаж...)
З приводу цигарок це у мене у тата та мами така ж штука є і я завжди їх за це соромлю, тому при мені вони окурки не викидають куди не треба. При тому, що у дитинстві такого я за ними не помічала, якось завжди за собою сміття прибирали...
І з приводу місця для інвалідів, то каюсь, було пару разів, але на парковці Епіцентра, ввечері, коли я бачила, що ще для інвалідів інші місця вільні, а мені треба буде щось важке потім перти. Натомість якщо це десь біля закладів, то ніколи не стаю, у результаті потім бачу як якесь мудило на БМВ (чомусь то зазвичай ця марка) стає на такому місці, при тому, що ладно би на лобовусі чи позаду був значок... Але ж ні, то просто такий рівень людини...
Класний випуск. Тема точно не втрачає актуальності..
Спасибі за пані експертку - дуже класні поради з комунікації в офісі. І Влад просто чудо.
Катя, обнімаю (з Вашого дозволу). Тримайтесь панянки...
Чекаю наступного випуску, хоч і дивлюсь з запізненням..
Жіночі вбиральні це якийсь треш… особливо бісить, що деяким панянкам випадок викинути прокладки в урну🤢 в пляжних роздягалках, то взагалі бачила, як прокладки засовують між щілинами в стінах😱
Дякую, що озвучуєте 👏🏻
Дякую за такий корисний випуск. Дуже цінно. Дякую, що піднімаєте питання шанування воїнів та поваги.
Хвилинка детективу 😎 на спецпоказі фільму Птушкіна, Мотрічка сиділа позаду Єфросініної та Кравець
Можливо це про цих дам ведеться мова?)
Тепер треба піти і подивитися на кого з них вона не підписана. Гарна робота, Шерлок :) діло розкрито!
@@КаринаКом-г1е на Єфросиніну підписана, на Кравець ні) може шукати сусідів з інших сторін хіба що 😃
Дякую за хвилину мовчання. Це важливо!
Дуже класно, що підняли цю тему. Для мене це все здається абсолютно очевидним, але зрозумів, що для багатьох людей це може бути поштовхом на зміни
«Не можу собі дозволити» це про десерт, коли ти на спорті. Шопінг, коли ти накопичуєш на велику ціль. А «насрати» навколо себе в публічному місці, це не про «дозволити собі» 😅
Дякую вам за всі випуски. Мрію щоб більше людей це слухало і виносило для себе щось корисне. ❤
Я з пів оберту заводжусь і дуже швидко переходжу ту межу, де справедливий і обгрунтований гнів стає агресією. Загострене відчуття справедливості та адреналін зовсім виключають страх і я можу кинутись навіть на сильнішого чоловіка, будучі невисокою дівчиною, таке було неодноразово. Не те щоб ці конфлікти щось суттєво змінили. Якщо людина - бидлота, яка псує твою роботу чи місця загального користування, можливо тільки реальна сила і покарання зможе його змусити хоча б замислитись. Тому наразі, для збереження власних нервів, я вирішила звести майже до нуля реагування. Поки не навчуся більш екологічно для себе досягати результату. Бо мене потім ще довго не відпускає.
Дякую що ви це розумієте, що робити зауваження треба екологічно 😊. Бо якщо одразу йде агресія, сарказм, зверхність апонент буде захищатись. Інколи теж теж не у самій екологічній формі. Або хамити, або нести якусь дурню, або не дай боже фізично.
Почни
Зупинись
Продовжи
Це прям супер цінно! 👏🏻👏🏻👏🏻
Дякую🙏🏻🌸
Якось чекала міську електричку і там на пероні стовб із діркою, чоловік років 40-45 ходив і їв цукерки, я дивлюсь він біля того стовба крутиться підозріло, першу обгортку я не побачила як він запхав, але побачила її в стовбі, я стала спостерігати, і коли він запихав другу зробила йому зауваження. Чесно кажучи завжди думала, що такі шкідництва роблять діти чи підлітки і для мене було шоком, що це людина віку моїх батьків.
Іще випадок, ніч десь перша година, комендантська година, під під'їздом сидить чоловік голосно слухає музику і кричить, це очевидно чує весь будинок навіть два бо двір суміжний, поліція приїхала на мій виклик. То бто ніхто і не подумав його втихомирити і навіть зауваження не зробив
Знову ніч, комендантська, сусіди голосно слухають рос музику, чесно я думала то сусіди зверху, бо там молоді живуть, а то знизу люди яким ≈ 50 років. Прийшла до них простити щоб були тихіше, на що отримала конфлікт бо бачте моя дитина їм теж заважає і щодня, а вони раз на якийсь час, от тільки моя дитина не порушує закон своєю поведінкою, а вони порушують, а потім іще і виявилося, що сусіди які тут давно живуть вже дуже давно це терплять/сваряться, так у мене питання чому досі ніхто з них не викликав поліцію? Якесь це старше покоління мазохістів і терпіл їм от подобається страждати.
Недовіра до поліції і невіра в те,що поліція щось зробить. Бо навіть не оштрафують за таке і за порушення спокою теж можуть не покарати.
дякую за випуск! це потрібно на національному телебачені показувтаи
Хороша тема і мені подобається як ви її розкрили. Дякую!
Корисно було послухати Віру.
А стосовно побутових моментів я взагалі думала, що щось зі мною не ок, що я така дратівлива і постійно роблю зауваження, якщо кидають сміття або загадують туалети, і ці зауваження переростають в срачі, яких я не бажаю(( Купі людей все норм і все влаштовує. Слава всім богам, я побачила купу однодумців❤
11:40 дуже гарно підмічено, що ми як суспілство чомусь Даємо Право Голосу тим хто не знає елементарних правил поведінки в цьому ж суспілстві.
Дівчата знайте ви найкращі❤❤❤ дякую вам за вашу працю
Дяякую за цей випуск. Все дуже відгукується. Мене страшенно дратують коментарі про зовнішність і оті недоречні питання і компліменти. І я думала, що то самонакрут. А ніт) дякую)
Громадські туалети то страшне 😅
Мешкаючи у Гамбурзі вже давно сліди від ніг на ободку унітазу я зустрічала лише у нашому консульстві. Можливо, ЦІ люди відвідують лише консульство...
Чудовий випуск, до якого ідеально підходить цитата Ліни Костенко: "...Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!" До речі, нещодавно побачила цей вислів на салоні краси, і болюче усвідомила, що декому дуже далеко до твоїх думок, суджень і принципів...100000% про телефонні дзвінки, сама не помітила, як це сталося, але відчуваю сильну тривогу, і досі не зізналася подрузі-екстреверту, що я не можу бути доступною будь-коли для історій її життя...🥲
Дуже корисний епізод❤️Дякую
Дуже крутий випуск , котрий підняв мені настрій , в момент коли я отримала купу хейту в своїй інсті від незнайомих мені людей , котрі не розібрались в ситуації:)))
Мене дуже бісять люди які часто відміняють зустрічі в останній момент, це така неповага до часу іншої людини
Відео прям ТОП. Дякую за вашу роботу
Дякую за таку класну тему! Може до когось щось «дійде» 🙏🏻
Дуже класна тема і як ви її провели. Дякую, панянки
Чудовиииий випуск! Про наболіле 🚽😵🥲
Дай боже завдяки тому, що піднімаються ці теми і є ті, хто висловлює свою думку , яка є гарним прикладом для нашого суспільства, люди стануть культурнішими 🙏🏼
Дякую вааам, дівчата!😻💛
Добре, що випуск вийшов не вечері як зазвичай! 😊
Так розповідаєте про жінку, яка вийшла з вбиральні, а після неї брудно, чому ви вирішили, що це саме вона зробила? Чи вона після всіх мала поприбирати, щоб не подумали, що то вона?
😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊😊
Ну якщо не змита моча з серветками, то чиє то добро?
@@ВалентинаГордієнко-ю6к ну якщо перед цією жінкою ще хтось був і це добро залишив?
Тому що це вона зробила) в ЦУМі багато кабінок, і якщо я заходжу в якусь де обісцяно- я пошукаю/почекаю іншу
@@yelyzavetavarchenko6729 В тебе з логікою як, жінко? В будь якому випадку виходить, що вона після себе не злила.
Дуже актуальний випуск, дякую!
Класний випуск, дякую, підняли так багато важливих і актуальних тем
Не їжте під цей випуск, бо я сіла обідати і апетит зник.
Дуже цікаво про цифровий етикет і спілкування, дякую Вірі Щербаковій - все дуже чітко і тепер ще й зрозуміло що робити з токсіками 😂🎉
Яка класна тема випуску, дуже актуально ❤
щодо вбиральні у закладах - це болюча тема, бо я працювала баристою і прибиральника в нас не було і ми безпосередньо виконували цю роль😬
Дякую за розмову ,багато відповідей почула для себе. В останній час вважала щось зі мною не те ,мене багато що тригерить , навіть бісить і це стосовно роботи .Це і мовне питання,і хвилина мовчання. Всім пофіг,і це чоловіки .
Що до діалогу з начальником,це дуже класно ,якщо вас чують ,чи хочуть почути!. Перед тим як я зайшла в кабінет , був інший співробітник ,який нагородив такого про мене .У мене мову відібрало , мене вже ніхто не чув ,а я і не намагалась ,ком в горлі ,і зневіра .Думка про звільнення.
Все правильно роблять бо хвилина мовчання марна річ
Щиро дякую за цей випуск! Дуже багато у мене думок.. Хочеться про все написати))
Громадські вбиральні це біль.. Але уявіть, який це біль в офісі, коли жіночий туалет тільки для свого колективу, а жінки наливають купу води біля раковин, кидають серветки повз урну. Ця прям завжди мене дивувало, але я брала і завжди витирала воду та викидала серветки.
Хвилина мовчання. Дуже дуже важливо, привчаю себе, поставила будильник, щоб не пропускати її вранці. Згадую полеглих, дякую.
Розумію, що нашому суспільству, людям, ще навчатися і саморозвиватися.. і добре, коли люди розуміють важливість етики, але я впевнена, що є великий відсоток тих, кому просто по цимбалах..
Найцікавіше що більше за всіх дивується дівчинка зліва. Вона жила в одному будинку з моїми друзями, паркувалась на газоні і вкурвлювала цим сусідів і ще огризалась коли їй казали. А от на місці для інвалідів не може 😂😂😂😂
Я цих панянок не знаю, але в мене зя'вилося враження що вони заерхні, не чуйні і не входять у чуже становище. Дуже зациклені на собі.
Дякую за корисний епізод!
дуже дякую за такий чудовий випуск!
Дуже сподобалась гостя, професіонал одразу видно! Запрошуйте її ще
Дякую за випуск , дуже корисна та змістовна розмова вийшла! Хай щастить! 🌠
Актуальна тема акустичного насилля. Це просто жах. Музика в транспорті з телефонів і колонок лунає так голосно, що навіть навушники не перекрикують. А люди просто не розуміють, коли звертаєшся до них, вони можуть зробити трохи тихіше, але не не надто рятує ситуацію. Не знаю що робити в таких випадках
Класний ефір, є над чим подумати. Гарне, влучне зауваження стосовно дзвінків, особливо з невідомих номерів, особливо, коли твій партнер(ша) у війську і без зв'язку....
А як Ви впевнені в тому, що бруд і сміття саме після останньої людини в кабінці туалету? Можливо їй в таких самих умовах прийшлось робити справи. Наздоганяти і когось присоромлювати.. дуже дивно з Вашого боку
Ще не дослухала весь випуск, але тема туалетів це справді біль. Це і величезний іспанський сором, коли я це бачу за кордоном, наприклад перед повномасштабним вторгненням у маленьких аеропортах перед рейсом в Україну. Коли точно відомо, що наразі в аеропорту лише пасажири цього рейсу і туалет виглядає так... додамо ще до всього описаного використаний туалетний папір, який наші "дами" чомусь не в унітаз кидають і змивають, а намагаються у найкращому випадку впихнути у маленьке відерце для використаних гігієнічних засобів (не для туалетного паперу), або просто на підлогу. І вже чуєш розмови прибиральниць, які очікують, коли ця навала пройде, бо двічі прибирати таке нереально, про те, що як завжди після рейсу на Київ треба оце все лайно вимивати і що у Києві мабуть немає туалетів, бо люди не навчились ними користуватися...
Відчувається також контраст, коли перетинаєш кордон. По туалетах на митниці і заправках одразу видно з якого боку кордону знаходишся.
Не на захист тих засранок, але що я побачила в Ірландії( вибачте, просто поки живу тут, мене тут багато що дивує) - замість того, щоб змити, жінки часто завалюють унітаз папером, буквально забивають доверху. Я таке тільки тут бачила. Я не знаю національності тих хто таке робить. Ще тут багато мігрантів з різних африканських країн, серед них дуже різні люди, але більшість взагалі поводить себе так ніби щойно з лісу вийшли. Хвилинка расизму, але я з таким вперше тут стикнулась, вибачте
випуск корисний, багато наболілого почуто в ньому, дякую за це! дріпку негативу накину - трошки далеким здаються тезиси про "не подобається ця річ - не йди в проєкт", "я не в настрої зранку/вдень/ввечері, я попереджаю про це, і типу ВСІ повинні з цим ладнати". або між нами прірва, або я з іншої бульбашки, проте сказавши подібні тезиси з випуску у своєму б житті, мене б точно було послано кудись. мабуть, такі цінності "обирати себе, а решта підлаштуються" притаманні лише тим, хто цінний, такі, як дівчата, а звичайні смертні люди на звичайних не кріейтів смертних професіях, особливо, в держ. структурах - то просто натовп)
Бо в нас люди то анархічні егоїсти-хуторяни.
Коли до мене доколуповились, чому я на роботі в шортах. Моя відповідь була, це не шорти, а коротки штанці☝️в жодних корпоративних нормативках, не прописано, що в коротких штанях неможна ходити. Я вивчав цю тему😊
публічні туалети це біль, я не знаю хто всі ті люди, які не можуть прибрати після себе 🙈
Змістовний випуск. Дякую!
Доречі.... Мене дуже дратують люди які не прибирають гівно за собакою своєю..... От що зробити/сказати такій людині, коли по факту бачиш це...... Покликати і наполягти щоб прибрав? Просто вказати на те що це не гарно? Самій прибрати то гівно і вручити хозяїну із фразою "ви дещо забули"? Що порадите?
Вас можуть послати/побити.
Місто Тернопіль. Знаю не мало закладів, навіть заправок в яких чисті вбиральні. Звичайно, є і такі куди не бажано заходити - великий потік людей і недостатньо прибирається: туалет на залізничному, в торгових центрах, наприклад
Щиро дякую,з мене вподобайка і комент.
є одне питання до Наті: чого воно така гарнюня?
Дякую за хвилину мовчання на початку
Класний випуск про наболівше.
Хотіла виокремити про залипання в телефон, при спілкуванні з людиною (це прям мені незрозуміло нащо робити, якщо ти виділив час на особисту зустріч), проте насправді всі теми сильно відгукуються.
Єдине, що хочу зауважити за вбиральні - за собою, авжеж, кожен мусить прибрати і я так і роблю, проте, коли доводиться користуватися вже брудною вбиральнею, то я не буду прибирати після іншої людини, а хтось після мене може подумати, що це я зробила (завжди про це думаю в таких ситуаціях і трохи соромно, що подумають на мене).
Тож якщо ви хочете зробити комусь зауваження після вбиральне, то можливо це не від останньої людини.
А ще хочу додати тему - неповага до людей, які сидять одні за столиком/на лавці та будь-де.
В мене дуже часто трапляються ситуації здебільшого на вулиці на лавиці, коли сиджу сама, що люди безпардонно підходять і сідають. Навіть, якщо поруч 3 лавки вільні, але на сонці, а моя в тіні 🫠
Ще й зазвичай я читаю або роблю роботу в телефоні, а люди сідають поруч і розмовляють по телефону чи між собою.
Вирішила поїсти під Ваш випуск! Приємного😂
Классний випуск! Сподобалась Віра, підписуюсь під кожним словом
Боже. Я б оце разом з дівчатами сіла і також приєдналася до цієї болі. Окурки і паління в громадських місцях в цілому. Туалети. Запізнення. Дзвінки на номер, коли вказано, що контактувати електронною поштою. Харкання. Викидання сміття не в урни. І ще багато багато чого. Я зазвичай роблю зауваження. Але інколи стрьомно щоб тебе чимось у відповідь не навернули ….😢
Єдине, що можу додати, що це не лише в Україні. На тому чи іншому рівні це всюди. Це щоб не казали що в Європі не так. Так само, але все ж люди не так охуєвають. І коли робиш зауваження все ж здебільшого реагують.
Можуть навернути, бо нема культури.
Мене колись Київ вразив своїми брудними вулицями після Донецька, а потім я потрапила в Дублін, в центр міста🙁 бо не в центрі гарно. А в Києві навпаки в центрі гарно.
А потім в Кельн під час якогось карнавалу 😟😣 але німці прямо на ранок після все ретельно прибирають.
@@dracomalfoy547 І як воно там у Дубліні?
@@WinstonChurchill-s7i Ви про бруд? Ось так 😟
Насправді залежить від району. Центр засраний, бо там багато місцевих маргіналів і мігрантів з дуже бідних країн. І це не українці, якщо що.
Віра Щербакова це icon, role model - дивлюся і слухаю з нею все, що можу. ходжу заряжена
Дуже цікава тема 👍🏼
Взагалі-то, в дорогих ресторанах повинні бути одноразові поліетиленові накладки на кришку унітазу, які автоматично виповзають після кожного відвідувача, якби всюди так було,то не було б проблем, до речі, такі накладки продаються і їх можна носити з собою.
дуууже крутий випуск!
по-перше мені стало соромно, що я часто дуже-дуже довго не відповідаю на особисті повідомлення
по-друге що запізнююсь. але хочаб завжди попереджаю
по-третє респектую Каті за поінт з рукостисканням, це прям моя любіма забава - вітатись з сексистами за руку. я не виношу, коли хтось не близький намагається цьомнути мене в щічку, чи обійняти. для мене це не ок, рукостискання топ
одного разу до нас в Київ приїхала моя приятелька німкеня, жінка зі старої панк-тусовки, дуже феміністична 50річна фрау, ми зустріли знайомих десь на вулиці і ці знайомі потисли руки всім чоловікам, які були з нами і кивнули нам. бачили ви б її лице, вона розгубилась на хвильку, а потім запитала чим заслужила такий дізреспект, далі я пояснила, що нажаль отак у нас більшість чоловіків вітаються з жінками, в кращому випадку. в гіршому - обіймають чи лізуть цілувати в щоку (а попадають у вухо бля), це мабуть було для неї найбільшим культурним шоком. це і туалети в полях на трассі з дирками в землі 🥲
Туалети з дірками у землі - то жах.
Дякую,за класний випуск. Тема про туалети,це прям правда і біль🥴
Треба знімати на відео і викладати в соц мережі тих людей, які гадять в вбиральнях!
Вийшов нудний випуск, вибачте. Але я все ще дуже люблю цей формат і ведучих! 🫶
Життя теж не завжди веселе)
Болюча тема 💯. Завжди обурююся, коли людина поводиться по-свинськи. Чому не можна по-людськи ? 😭
мені здається, такі люди насамперед мають низький рівень свідомості, від цього пиздець у багатьох сферах їх життя (а страждають оточуючі 😬)
Думаю, що кожен з нас повинен звертати увагу таким людям , бо інакше ніяк
Зауваження потрібно робити, бо так людина зрозуміє, що робить щось не те.
Дуже дуже цікавий випуск 😊❤❤
На рахунок того що вкурвлює, мене вкурвлює коли у відділах випічки в супермаркетах, люди починають ритися руками без рукавичок і щипчиків у випічці, перекладають мацають, я дуже брезглива до таких речей, завжди беру рукавичкою, це ж не проблема, навіть один раз зробила зауваження і жіночка пішла взяла рукавичку і перепросила, тому вважаю що не просто можна, а потрібно робити зауваження в таких випадках
@@anafroggy6767 то Ви ще не найгірше побачили з того, що можна побачити у відділах випічки. Відома мережа на Заході країни, розпал карантину, чергова партія випічки встигла охолонути, щоб можна було її фасувати в пакети. Працівниця вишукано скроплює слинею кінчики своїх пальців, розгортає ними конверти для випічки, і вкладає тими ж кінчиками пальців туди булки та хліб.
Коли зробив зауваження, мовляв ми носимо маски, а ви плюєте на випічку, то вона лагідно усміхнулась, давши зрозуміти, що це не варте уваги. Мережа так і не забезпечила працівниць макальницею для пальців, хоча я звертався з таким проханням на їхню гарячу лінію. ТМ: "Ру...ка".
Інша популярна в Києві мережа ТМ "Сі...ня": перестав там придбавати, то не знаю як саме зараз. Раніше одягали на руки чорні рукавиці, мовляв "ми в рукавичках", а що тільки тими рукавичками не робили, то все інша справа: і віником підлогу підмітали, і готівку замусолену брали, і до касового апарату торкались, і купу інших речей з обладнанням та речами робили, і цими ж рукавичками брали готову до вживання випічку. І тупо не розуміли що не так, бо "ми в рукавичках".
Мабуть ще й чухалися ними в сверблячих місцях.
@@anafroggy6767 то Ви ще не найгірше побачили з того, що можна побачити у відділах випічки. Відома мережа на Заході країни, розпал карантину, чергова партія випічки встигла охолонути, щоб можна було її фасувати в пакети. Працівниця вишукано скроплює слинею кінчики своїх пальців, розгортає ними конверти для випічки, і вкладає тими ж кінчиками пальців туди булки та хліб.
Коли зробив зауваження, мовляв ми носимо маски, а ви плюєте на випічку, то вона лагідно усміхнулась, давши зрозуміти, що це не варте уваги. Мережа так і не забезпечила працівниць макальницею для пальців, хоча я звертався з таким проханням на їхню гарячу лінію. ТМ: "Ру...ка".
Інша популярна в Києві мережа ТМ "Сі...ня": перестав там придбавати, то не знаю як саме зараз. Раніше одягали на руки чорні рукавиці, мовляв "ми в рукавичках", а що тільки тими рукавичками не робили, то все інша справа: і віником підлогу підмітали, і готівку замусолену брали, і до касового апарату торкались, і купу інших речей з обладнанням та речами робили, і цими ж рукавичками брали готову до вживання випічку. І тупо не розуміли що не так, бо "ми в рукавичках".
Мабуть ще й чухалися ними в сверблячих місцях.
О, туалет, моє улюблене, чесно була як турист у Львові і там було на порядок чистіше у вбиральнях ніж в Києві. У Києві в деякі туалети (якщо вони взагалі є або відчинені) страшно заходити, ти платиш 2-5-10-20 грн, а отримуєш травму на все життя, мало того, що відвідувачі свині, так і люди, що обслуговують туалети зовсім не піклуються про їх роботоздатність. Туалети без вентиляції, з поламаними кранами, поламані туалети, поламані двері в кабінку, кабінка в якій двері як зайвий аксесуар, стоки не виведені через, що калюжі по кісточки. Кабінки для людей з інвалідністю або мам з дітьми то взагалі рідкість. Та що там казати не у всіх парках є туалет, а потім куди не глянь як не купа під деревом то хтось зайняв вже те дерево.
Історія як ми вирішили погуляти по ВДНГ в Будній день. А туалети що по всьому парку працюють лише у вихідні дні або під час фестивалів, а єдиний державний туалет був зачинений на ремонт і все дівайся куди хочеш.
А ще бувають калюжі з сечі та плаваючих какашок. В Києві.
Скажу так, я поїхала додому на тиждень і кожного божого разу як їхала в маршрутці, я мала почати дискусію на підвищених тонах. Бо або ми няню віку дивимось без навушників, або несем пургу в стилі зрадойобства і підбурює негативно людей… я прям дозволяла собі критикувати людей конструктивно. І знаючи наперед, що ризикую почути «мале гімно, замовкни», робила це з позиції «я доросла жінка, мені тридцятка на носі і не дозволю з собою так зневажливо говорити». Так би й відповіла яки хтось мене так назвав. Секрет малозатратності емоційної полягає в тому, шо мені байдуже що мені скажуть. Я доросла, заслуговую на повагу і буду захищати свій простір. І коли до таких нікчем таким підтоном говорити, вони самі писки закривають і не встряють. Бо відчувають, шо я емоційно сильніша, більше того можу так дуже довго. Головне не переборщити і не опуститись лексикою до рівня плінтуса. Шоб не вважали мене істеричкою і тд. Я навіть схавлення одного разу отримала😂
щодо телефона: в моїй компанії люди просто питають: ти не проти, якшо я позаліпаю, почитаю новини, напишу своїм? і якшо відповідь ні, то вибачаються. це якось ненапряжно і нормально.
15:50 єбать дякую, я цей таймкод буду скидати щоразу коли знайомі будуть робити непойми шо)
Надзвичайно важливі речі проговорила Віра Щербакова. Найтоксичніші колективи, якими керують старі колгоспники, де діє принцип «я начяльнік - ти дурак». Шкода мало проговорили про спілкування з замовниками в бізнесі (не колектив). Бувають такі різні психотипи, що відчуття, що на тебе всі його (її) травми на тобі відпрацьовуються.
Не перечитувала інші коментарі, але чомусь, впевнена, що в когось тай було. Заходиш в туалет, а там не змита жесть і після мене черга! А я ж попісяти і я дурне беру того йоршика, щоб не подумали, що то я. Думаю, треба починати виходити бігом з кривим обличчям і репетувати, хто тут був останній? 😂
Ох цей момент, чоловічого харкання😂😂 жаль, що я їла в цей момент😅
Взагалі раніше до радянського союзу, хвилина мовчання була хвилина молитви, але в союзі віри небуло
Оооо я як Натя)) мені теж дзвонити можуть тільки чоловік, мама, тато, і то це вже анбелівбл термінова ситуація. Для всього іншого - телеграм. Або якщо хочеш подзвонити, то спочатку запитай в смс чи я зараз вільна а потім дзвони. І до інших таке саме ставлення. Мене прям лякають дзвінки, особливо з незнайомих номерів
О! Яка Ви цяця.)))
Як мене харить від розкиданого сміття біля дитячого майданчика,дійшло до того що приходячи туди я це починаю прибирати.І це при тому що урни є і їх кілька,а люди тупо "серуть" за крок до тієї урни.Бісить
Вчора бачила як хлопець на станції метро Звіринецька, перед тим як сісти у вагон, засунув пакет з під якоїсь їжи між бардюром та стіною🤯 Мені просто відібрало дар мовлення, нашо? невже важко довезти пакет до урни???
А сусіди які курять у дворі, своєму ж дворі, кидають бички під ноги або з балкону викидають
...була в мене колега, яка, сидячи в офісі на стільці, завжди при цьому впиралася брудною підошвою взуття в шухляди стола. Так тривало, допоки я не сказав, що змушу перемити всі столи в офісі. От чому, якщо майно не твоє, то його має бути обов'язково не шкода?
Коли дівчата обговорювали як люди ведуть себе по-свинські(по іншому на назвати) в публічних місцях, одразу хочеться пожалітися на штати, тут таке часто особливо в центрі міста. Але сказати щось, зробити зауваження - страшно. Ніколи не знаєш чи ця людина адекватна чи ні, багато хто озброєний…але це дууууууууже бісить, залишається їх засуджувати тільки подумки😵💫
Цікава штука про мейли. Я переїхала в Німеччину до війни на навчання і навчилась, що німці все комунікують по мейлах. Минулого року їздила в Україну і шукала локацію, щоб провести арт-захід за донати. Написала мейли на 6 локацій і мені ніхто не відповів. Думаю, що бізнесам, а особливо різним спейсам дуже важливо перевіряти та відповідати на мейли. Наіть коли це відмова, то ввічливо було б письмово відмовити людині. Цікаво було б також послухати про культуру відмови в Україні.
Будучи ще школяркою, збирала в кишеню сміття своє (обгортки від цукерок наприклад), гуляючи десь селом, де не було де викинути й несла додому. Були люди, що кидали просто на землю. Мій тато казав, що держава винна, що нема смітників. Ніколи цього не розуміла й не підтримувала. Для мене ніколи не було проблемою принести свої бумажки і тд додому й кинути в грубку. Зараз аналогічно робить мій син, він ніколи не кине щось не в смітник.
Блін про туалети маю що сказати. Обожнюю заклади з низькими унітазами, одразу видно що проектувала жінка. Височені унітази для невисоких жінок це просто пекло! Я ніколи не сідаю зверху бо брезглива, а вприсядку над високим просто неможливо потратити не на ноги і підлогу а в ціль. Тому і залазять з ногами, так ніби на корточках ти контролюєш струмок 😅 Звісно треба витирати за собою. Але чесно, мені публічні туалети сняться в кошмарах 🥲
Не легше витерти сидіння унітазу ДО того, як ним скористатися? Ви ж вдома не стаєте ногами на нього якщо побачите бруд
@@Julia___Julia в мене не завжди півлітра антисептика з собою, а сухою серветкою лиш розтираєте чужу сечу 🤢🥴
Якось гуляли з татом, їмо чізбургери, він закінчує свій і викидає папір прям на вулицю. Я була в шоці! Підняла папірець, донесла до урни і відчитала свого дорослого тата за свинство
Щодо хвилини мовчання в 9 в школах і дитячих таборах не згідна. У мене діти питають чому їм кожного ранку нагадують що тато може загинути і портять настрій. Для моєї дитини з аутизмом я взагалі це пояснити не можу. А діти у яких тата загинули їм кожен день про це нагадують, от прям гарний початок дня.
не дуже мудро виховувати лю дітей в ілюзії неіснуючого життя
з приводу дійтей з аутизмом не буду говорити, не маю знань для цього
та не пояснювати дітям для чого хвилина мовчання, ким були люди які загинули та всією школою вшановувати памʼять загиблих, це утопія, яка не призведе до щасливого майбутнього
наше майбутнє - наслідок дій в минулому і діти мають це теж знати
також хочу повторитись, що хвилина мовчання - це не траур, це жест поваги та памʼяті тих завдяки кому можна ходити в школу на роботу ітд
Ну дітей яких вивезли за кордон виховують в такій "ілюзії щасливого життя". А наші не мають на це права виходить, мало того що сирени по ночам так ще й кожен ранок нагадують що тато може загинути. Це для дорослих вшанування, а як це діти сприймають у них ніхто не питав, маєш стояти і все. Більшість стоїть в носі колупається і їм все одно. А мої емоційні, сльози на очах. Причому кожен ранок і там де я їх не можу заспокоїти.
@@oksanayermolenko5061 Оксано, хвилина мовчання - це не нагадування про можливу смерть тата, де ви взяли цю тезу, вона до скрипу недоречна
Це жест вдячності та акт проявлення памʼяті героїв
процитую Ірину Цибух, людину яку я вшановую щодня хвилиною мовчання і будуть це робити і мої діти як тільки навчаться усвідомлювати хоч щось
«Культура памʼяті залежить від добре сформованого ставлення суспільства до історії свого народу. У нас немає традицій памʼятування, тому що ми не маємо сталого розуміння наших історичних процесів.
Радянська колонізаторська політика була націлена на те, щоб забрати у нас, українців, памʼять про самих себе і запропонувати свою альтернативну реальність. Тому ми так мало знаємо про своїх рідних.
Нашу памʼять поколіннями страчували та стирали, і це велика проблема, що вплинула на те, як ми памʼятаємо. Однак саме наше існування після багатолітньої політики організованого забуття - це і є наш найбільший тріумф.
Смуток за людьми, яких ми втратили, накладає на нас відповідальність. І це відповідальність живих перед мертвими - свідчити про те, що відбулося та про зло, з яким ми зіштовхнулися.
Національна трагедія впливає на нашу ідентичність через жертовність. Ми цією жертвою обʼєднані і вона робить нас частиною зграї. Спільні терпіння єднають більше, аніж спільні радощі. І проживати індивідуальну та групову травму допомагає ритуалізована жалоба.
Вона дозволяє відділити теперішнє від минулого та реалізовувати нашу відповідальність. Таким ритуалом може бути якась фізична дія в певному місці з визначеними правилами.
Одним із таких важливих ритуалів є щоденна хвилина мовчання. Вона дає змогу почати свій день із вдячністю тим, хто віддав за нього життя.
Ми бачимо потребу суспільства у памʼятуванні.
Проте у нас є величезний ризик отримати мертву памʼять про поточну війну. Хотілося б сказати, що ми зробимо з памʼяті тренд, але ми зараз лише намагаємося не дати памʼяті вмерти.»
а аби діти в носі не колупалися в більшості своїй, треба пояснювати навіщо цей жест, чому це важливо та як з цим працювати