Давайте поговоримо про їжу

Давайте поговоримо про їжу
Надто часто чую від клієнтів "мене до вас прислав/ла мій терапевт, бо ви працюєте з їжею, а вона ні".
Наче логічно, якщо не маєш компентенції відправити до того хто має, но...
Якщо вірити всім існуючим методам, психотерапевт виступає як мама, тато і всі значимі особи в житті клієнта.
А чим ми взаємодіяли з мамою від самого народження? Правильно, їжею...
І от, симптом проявив себе, цією поведінкою клієнт хоче щось сказати мамі, а його відправляють до когось іншого. Терапевт (аля мама), з цим не працює і цей прояв не приймає. В наслідок цього маємо багато переживань клієнта, серед яких регрес в дитинство, ретравматизація, покинутість і полишення терапії.
Зовні клієнт може відреагувати досить спокійно, проте внутрішній світ його в бурі. По цій причині я ніколи не беру клієнта в терепію, який вже ходить до когось іншого терапевта.
Дві мами бути не може...
Коли клієнт хоче сказати щось їжею, варто відмітити настумні прояви:
- загалом говорити багато про їжу і проблеми з нею, навіть якщо їм нема;
- ні з того ні з чого почав клієнт багато їсти і не знаю що з цим робити;
- поява зайвої ваги;
- отруєння та хронічна тошнота.
Ця тема більш глибока, в статті все не розказати. Проте, якщо ви маєте питання, задавайте їх під постом.
Ну а хто хоче навчитись працювати з харчовою поведінкою, запрогую в ці вихідні на сертифікований семінар "Психосоматика харчової поведінки" (23-24 вересня).
Тетяна Павленко
#тетянапавленко #павленко_оеде #еда #пп #стрсунки #терапія #психологкиїв #україна