Моя подруга ховалась у підвалі будинку, який окупанти закидували гранатами й розстрілювали. Якби зайшли у підвал... Але подругу врятувало те, що в сусідньому магазинчику знайшли горілку та окупанти з усього села пішли "святкувати" і не знайшли подругу. Нині з нею вже все добре
В мене вже восьмий місяць ціляться зі зброї, і я цілюсь у відповідь, і те тільки цілюсь, і вони теж не просто ціляться. В нас зараз в цілу країну ціляться і стріляють. Такі от настали часи, але ми переможемо незважаючи ні на що!
Не я, а моя бабуся. Потрапила під окупацію вдруге в житті і пішла просити в окупантів ліки. Ті поцілили в неї з автомату, та слава Богу не вбили. Їх звільнили наші.
Мене мало не розстріляла Тероборона, переплутавши з диверсантом у перші дні війни. Я прогулювався по парку, побачив ніж під пеньком, пеньок був відносно недалеко від спостережного поста тро. тож я, подумавши, що цей ніж (а вигляд він мав, наче його поклали туди за 5 хв до мого приходу) схований там дргшником, аби зняти нашого бійця, підняв його та викинув у кущі. Виявляється весь цей час за мною спостерігали із засідки, коли побачили, як я щось скидую у кущі, то вистрибнули з-за дерев з криками підняти руки догори, вони подумали що я скинув маячок для ворожих авіаударів. Думаю я би точно отримав чергу по ногах, але командиром виявився знайомий мого батька, що впізнавши мене, закричав" не стріляти"
Це був 1999 рік. В приміщенні одного з районних судів підсудний стріляв в суддю. Я тими коридорами ходила десятки разів. Того дня, а це був мій день народження, мій начальник відправив мене в обласне управління. Мені це не дуже сподобалося, що він переклав на мене свою роботу. Однак, це була моя перша робота, брак досвіду. Можливо це мені і врятувало життя, що мене саме в той час там не було, - куля, яка ранила суддю, вийшла на виліт, зрекошетила, і хто зна хто був би ще жертвою тої стрілянини.
В середені 90х я був школярем, повертався додому частним сектором. Раптом повз мене щось прожужджало, як джміль. Потім ще раз, близько. Я обернувся і побачив "москвич", що рвонув з місця з перехрестя. Хлопець, що жив поруч, казав, що по мені стріляли з воздушки. Якісь покидьки, не місцеві. Другий раз конкретно по мені стріляли вже у 2015, біля Майорська. Була місячна ніч, все видно, як під ліхтарем. Я вийшов на відкриту місцину з тепловізором продивитися підходи до ВОПа, як робив це кожні 10 -15хвилин, і почув, як двічі кулі пролетіли ліворуч від мене, на рівні голови. Дуже поряд. Я вигукнув "- Снайпер!" та стрибнув за бетонні блоки. Мій побратим почав насміхатися з мене, кажучи, що це сепари насипають неприцільно, з-за посадки, і висунувся за укриття. Куля пролетіла правіше його і дуууже близько )) Я тим часом вже наводив крізь амбразуру укриття РПК. Висадив 45 патронів по кущерях, де мала бути позиція снайпера. Чи навряд попав, але одноокий нас більше не турбував )) До того, і після, у 15-му та у 22-му був під вогнем не один раз, але так, щоб у прицілі був особисто я, було лише тоді.
Десь у 16-17у році на Борщагівці місцева шантрапа націлювала на мене пістолет. Ще здалеку почув, що говорили про Флобер, а я знаю, що ним вони мені нічого серйозного не зроблять (зима, товстий одяг, куртка) і просто швидко пройшов повз них. Вдома подзвонив 102
Довоєнні часи. Батько на підпитку показував як правильно користуватись мисливською двустволкою. Коли він просто склав зброю, то я був спокійний, коли він поклав бойові набої, я занервував, коли він зняв запобіжник і поклав палець на спускову скобу, я зрозумів, що з такої відстані і таким патроном (саморобні, і я знав як вони робляться) я помру хочаб безболісно. Він не вистрілив, розібрав зброю і я ще пару годин слухав маячню, більше схоже на білу гарячку.
Коли тільки починались військові навали, до нашої місцевості заїжджали орки і стріляли всюди біч. Дивом ні в кого не поцілило, хоча моя сусідка була в кількох сантиметрах від кулі.
На очах моєї хрещеної померли чоловік,дружина і їх дитина.Вона із Бучі вона не могла вийти допомогти тому що за лічені секунди опинилися б разом з ними)ті долбойоби стріляли так щоб людей щє можна було (моя двоюрідна сестра разом з хрещеною мали однокімнатну квартиру вікна 🪟 якої виходили на підʼїзд в якому в один час загинуло 3 людей)врятувати але не давали цього нікому зробити тому ті українці помирали-дивлячись у вікно 🪟 моєї тітки яка нічим не могла зарадити😢😢😢😢😢😢😢😢
Моя подруга ховалась у підвалі будинку, який окупанти закидували гранатами й розстрілювали. Якби зайшли у підвал... Але подругу врятувало те, що в сусідньому магазинчику знайшли горілку та окупанти з усього села пішли "святкувати" і не знайшли подругу. Нині з нею вже все добре
Вони обов'язково заплатять своєю кров'ю.
В мене вже восьмий місяць ціляться зі зброї, і я цілюсь у відповідь, і те тільки цілюсь, і вони теж не просто ціляться. В нас зараз в цілу країну ціляться і стріляють. Такі от настали часи, але ми переможемо незважаючи ні на що!
Щиро дякуємо за Вашу відвагу та захист. Обов’язково буде перемога за нами. Слава Україні!
Перестрілка в Сіверодонецьку. Рікошет в коліно.
Отримали від мене з кулемета
Дуже дивне питання "чи потрапляли ви в небезпечні ситуації?". У нас війна йде. ТАК!
А можна без агресії в сторону автора?😕
Не я, а моя бабуся. Потрапила під окупацію вдруге в житті і пішла просити в окупантів ліки. Ті поцілили в неї з автомату, та слава Богу не вбили. Їх звільнили наші.
@Dmitriy Rado , бо після касабської вже нічого не страшно.
Мене мало не розстріляла Тероборона, переплутавши з диверсантом у перші дні війни. Я прогулювався по парку, побачив ніж під пеньком, пеньок був відносно недалеко від спостережного поста тро. тож я, подумавши, що цей ніж (а вигляд він мав, наче його поклали туди за 5 хв до мого приходу) схований там дргшником, аби зняти нашого бійця, підняв його та викинув у кущі. Виявляється весь цей час за мною спостерігали із засідки, коли побачили, як я щось скидую у кущі, то вистрибнули з-за дерев з криками підняти руки догори, вони подумали що я скинув маячок для ворожих авіаударів. Думаю я би точно отримав чергу по ногах, але командиром виявився знайомий мого батька, що впізнавши мене, закричав" не стріляти"
Це був 1999 рік.
В приміщенні одного з районних судів підсудний стріляв в суддю.
Я тими коридорами ходила десятки разів. Того дня, а це був мій день народження, мій начальник відправив мене в обласне управління.
Мені це не дуже сподобалося, що він переклав на мене свою роботу. Однак, це була моя перша робота, брак досвіду.
Можливо це мені і врятувало життя, що мене саме в той час там не було, - куля, яка ранила суддю, вийшла на виліт, зрекошетила, і хто зна хто був би ще жертвою тої стрілянини.
Куля ?
А буде українська версія :
Люди, котрі вижили після
ракетного обстрілу ?
В середені 90х я був школярем, повертався додому частним сектором. Раптом повз мене щось прожужджало, як джміль. Потім ще раз, близько. Я обернувся і побачив "москвич", що рвонув з місця з перехрестя. Хлопець, що жив поруч, казав, що по мені стріляли з воздушки. Якісь покидьки, не місцеві.
Другий раз конкретно по мені стріляли вже у 2015, біля Майорська. Була місячна ніч, все видно, як під ліхтарем. Я вийшов на відкриту місцину з тепловізором продивитися підходи до ВОПа, як робив це кожні 10 -15хвилин, і почув, як двічі кулі пролетіли ліворуч від мене, на рівні голови. Дуже поряд. Я вигукнув "- Снайпер!" та стрибнув за бетонні блоки. Мій побратим почав насміхатися з мене, кажучи, що це сепари насипають неприцільно, з-за посадки, і висунувся за укриття.
Куля пролетіла правіше його і дуууже близько ))
Я тим часом вже наводив крізь амбразуру укриття РПК. Висадив 45 патронів по кущерях, де мала бути позиція снайпера. Чи навряд попав, але одноокий нас більше не турбував ))
До того, і після, у 15-му та у 22-му був під вогнем не один раз, але так, щоб у прицілі був особисто я, було лише тоді.
Десь у 16-17у році на Борщагівці місцева шантрапа націлювала на мене пістолет.
Ще здалеку почув, що говорили про Флобер, а я знаю, що ним вони мені нічого серйозного не зроблять (зима, товстий одяг, куртка) і просто швидко пройшов повз них. Вдома подзвонив 102
Ахахах, рік служу... Писати не буду)))
А ще 5:09-а що трапилось після того як тато(дідусь)показав на скручену гвинтівку навколо дерева?
Довоєнні часи. Батько на підпитку показував як правильно користуватись мисливською двустволкою. Коли він просто склав зброю, то я був спокійний, коли він поклав бойові набої, я занервував, коли він зняв запобіжник і поклав палець на спускову скобу, я зрозумів, що з такої відстані і таким патроном (саморобні, і я знав як вони робляться) я помру хочаб безболісно. Він не вистрілив, розібрав зброю і я ще пару годин слухав маячню, більше схоже на білу гарячку.
Коли тільки починались військові навали, до нашої місцевості заїжджали орки і стріляли всюди біч. Дивом ні в кого не поцілило, хоча моя сусідка була в кількох сантиметрах від кулі.
Один раз коли я був у санаторії, і лазив по широкій бетонній стіні з колючою проволокою. Я перечепився і ледь не втратив свого маленького друга
Пффф......в мене цілили з РСЗВ. Чому живий? Don't know.
Йоууууууу
На очах моєї хрещеної померли чоловік,дружина і їх дитина.Вона із Бучі вона не могла вийти допомогти тому що за лічені секунди опинилися б разом з ними)ті долбойоби стріляли так щоб людей щє можна було (моя двоюрідна сестра разом з хрещеною мали однокімнатну квартиру вікна 🪟 якої виходили на підʼїзд в якому в один час загинуло 3 людей)врятувати але не давали цього нікому зробити тому ті українці помирали-дивлячись у вікно 🪟 моєї тітки яка нічим не могла зарадити😢😢😢😢😢😢😢😢