Подивився це відео. Настільки розчулився що пішов обійняти і розцілувати свою дівчину, з якою зустрічаємось 10 років. Скоро весілля. Вона - моє все. Мрію зустріти з нею старість...
Я вийшла заміж назло колишньому (була молода й дурна), за першого, хто зробив пропозицію. Гадки не маю, де й що там той колишній, але мій чоловік тепер мій найкращій друг, найнадійніший партнер, і чудовий батько нашіх двоїх дітей. Відчуввю до нього нескінченну любов й повагу.
Моя історія яскравий приклад такого союзу. На сумісне проживання погодилися кожен з власних причин: мені потрібна була підтримка, він втомився від самотності. З самого початку були проговорені певні правила і домовленості нашого співіснування. 18 років щасливого життя в результаті і чудовий приклад сімейних відносин для нашої доньки
Як не дивно- не кохання на першому місці. Завдяки повазі один до одного, та збереженню кордонів партнера. У нас зовсім різні захоплення, але цілком однакові цінності,ще ми ніколи не намагалися корегувати один одного. І нам цікаво разом
На мене така ситуація навряд чи чекає. Скоріше я залишусь сам. Я так довго шукав саме "свою" людину, що зараз просто не зможу погодитись на аби кого. За роки самотності навчився і звик жити сам. Звичайно, часто буває самотньо, особливо після того як майже всі друзі поодружувались, але я вже настільки звик до свободи, що погоджусь на те, щоб нею пожертвувати тільки заради дівчини яка справді сподобається. Найбільше ранить коли зустрічаєш таких і вони ніколи не бувають самотніми. Тому прогноз невтішний - якщо не склалося в 20 і в 30, малоймовірно що складеться далі.
Більшість людей боїться самотності більше ніж хоче бути одруженими та мати дітей. Ваша життєва позиція хоча б чесна до себе та потенційних партнерів, це викликає повагу.
Может у вас завышенные требования к девушке при заниженной самооценке к себе. И получается так, что девушки которые вам нравятся, кажутся недоступными для вас.
На мою думку, краще бути самотнім ніж аби з ким. В мене були невдалі стосунки і після я вирішила, що краще буду самотньою, якщо не знайду по всім параметрам нормального чоловіка. Мені пощастило і знайшла. Але постійно споглядаю, як друзі і знайомі страждають у не здорових стосунках і не виходять з них. І я б не хотіла так жити, як вони. Це приблизно 80% всіх пар, які я знаю. Іноді я думаю, що хотіла б вільною від стосунків)))
Я одружився два рази , в першому випадку аби втікти з дому а в іншому від скуки бо хотів сім'ю. Щож , це було пекло. В результаті мені прийшлося постійно добиватися прав над дітьми . Постійні скандали як з жінками так і з її родинами . Згодом я відвоював доньку старшу . І з молодшими теж те саме . На мою думку одружуватись закоханим можна якщо вони трохи взнають одне одного. Шлюб без любові це як несолоний борщ без м'яса. Також шлюб перетвориться на ніщо коли хтось розвивається і вдосконалюється а інший ні . Шлюб непроста річ , багато деталей . А найкращий шлюб це коли в першу чергу ви маєте друга з яким приємно робити все і який є надійним . Поки що такого друга не знайшов .
Якщо для людини кохання не є важливим елементом життя, то шлюб заради вигоди не погана ідея. Авжеж за умови, що обидва партнери не розраховуватимуть "змнити його/її та закохати у себе", щиро сприйматимуть такий шлюб як угоду
Кохання не з тих речей що раз і назавжди. Кохання це як багаття: його можна запалити, потрібно підтримувати і можна швидко затушити. В сімейних стосунках багаття може бути слабким але з роками тільки розгорятися сильніше, а може бути сильним полум'ям яке швидко вигорить.
Хм цікава теорія, тобто є кохання яке немов пожежа спалює все на своєму шляху, але воно згасає і залишає по собі тільки вигорілу землю, а є немов не такий великий вогонь у каміні. Він не горить так ярко і не такий гарячий, але він гріє а не обпікає. Біля нього читають книжки, гріють шкарпетки, потріскування цього вогню робить затишок в домі. Щось таке
@@enokentiybondarenko3056 не краще, ці дві ситуації паршиві. Для мене це як постійний зубний біль, коли дивишся на людей які гуляють разом або фільми де постійно тулять цю романтику. Розумієш як втрачаєш великий шматок життя. Я заздрю всім парам навіть тим які сваряться.
"Хімія" досить швидко зникає у стосунках і звикаєш дуже багато до чого. Але звички партнера, її цілі, спосіб життя, виховання, культура, працелюбність та лінь це те, з чим доведеться стикатися і миритися або боротися щодня, ось на це варто звертати увагу. Якщо людина адекватна, у вас співпадають погляди на життя та цілі, то можна одружуватись. Зовнішність є важливим фактором, але не повинно будти вирішальним. Над зовнішністю можна і треба працювати все життя. Вчорашня красотка-модель може безповоротно розтовстіти і запустити себе, точно так само як і колишнє страхопудало може взятися за голову, почати слідкувати за собою, займатися спортом, вкладати час і гроші в свою зовнішність і здоров'я і стати тою, на кого будуть заглядатися решту її життя.
Для того щоб не розжиріти, а точніше тримати себе в формі, потрібно хоча зарядку робити, качати прес. Особисто я заставив себе в 28 років кожен раз як встаю робити зарядку та різні вправи. За 5 років може разів 6 не робив
Таке враження, що люди не дочитали ваш комент. Ви гарно почали, а потім скотилися до якогось дна і цькування людини через зовнішність. Зрозумійте нарешті, люди змінюються і люди старіють. Ваша дружина не виглядатиме в 80 так як в 20.
таке враження що якщо худа то вже гарна, люди що у вас в голові🙈 стільки є недоліків якими страждають жінк, окрім ваги... а тут все так просто, та скинути вагу це взагалі не важко.. а спробуйте щось зробити з купою потрісканих капілярів, розтяжками чи тим же целюлітом, не говорячи про зморшки.. Реально інколи хочеться краще мати + 20 навіть 30 бо з цим не важко справитись
@@Oksi352 Целюліт це вторинна статева ознака. Він є у 90% жінок. Розтяжки гарні. Вони показують,що ви жива людина,у якої розтягується шкіра (що є абсолютною нормою) 🤷
шота вас трошки захейтили... хоча, на мою думку, все написано вірно 💯 Не зовсім розумію деякі відповіді на ваш коментар. Крегтати, про те, що є непоправні речі це якось навіть нецікаво. Окей, не всі народжуються моделями, та й не всі народжуються просто гарненькими (хоча краса це дуже суб'єктивно) Ну і ясна річ, що люди з часом змінюються, інколи - в силу віку, іноді - від роботи над собою, або ж бездіяльності. Не все можна виправити, але все можна привести до прийнятного стану, в тому числі і целюліт, розтяжки, вагу і подібні речі, про які писали. Ніхто не казав, що це легко, але НЕ неможливо
"Я з тобою бо ти нецікавий, в нас різне почуття гумору, я не вважаю конкретно тебе найкращим і унікальним для себе, я не у захваті від тебе як особистості, цікавості нуль просто використовуб тебе як соціальний ліфт. А вночі буду згадувати свое шуюкільне кохання аж до дрожі у колінках бо який він був для мене найважливіший у світі, а ти так тіло яке зручно доживае поряд свое". Ось як я розумію ці шлюби. Вже краще жити насамоті, ніж знати, що людина поруч просто вибрала "зручність" і оправдалась для себе, чому це чесно не вважати, а головне не відчувати партнера як найкращого та унікального для себе, бо люб, це не про свербіж між ніг, до речі.
По-нормальному, то вибудовувати бажану модель стосунків кожен має для себе сам, бо у всіх свої погляди на це, і якщо ти зустрічаєш людину (якщо вона тобі взагалі потрібна) із поглядами, схожими на твої - хапай та тікай. На превелике щастя, я такую людину маю, бажаю всім знайти своє щастя, яким би воно для кожного не було 😉
Якщо почуття невзаємні чи то з обох сторін, чи то однієї, то нічого хорошого з такого шлюбу не вийде. А якщо і вийде, то скоріше вийняток, чим закономірність.
Єврейська мудрість каже: щоб когось полюбити, треба його добре взнати. А закоханим, вважаю, взагалі не вартує одружуватись, бо вони в стані гіпнозу, який обов'язково мине.
Ми з чоловіком одружилися через велике кохання. Зараз пристрасть вщухла але наш шлюб тримається на ніжності і взаємній підтримці. Чи справді ми були тоді так сильно закохані? Чи були просто перелякані до втрати пульсу перспективою одинокого життя? Та до біса ті запитання. Ми реально не можемо один без одного.
@@yarkaya1801 Ми задовбуємо один одного вже 17 років. У нас двоє дітей і купа життєвих траблів, з яких ми разом вигребли. Донька якось сказала ( тоном лагідного психотерапевта): "Мамо, ти дуже розумна і освічена жінка. Ти ж розумієш, що наш тато - соціопат?". Я відповіла : "Так, але погодься, він такий милий". Донька погодилась, що тато мабуть найчарівніший псих з усіх можливих .
Мій перший шлюб був без кохання з мого боку. Він здавався мені дуже хорошим, надійним, і що мене ніхто так не любитиме. Нічого доброго не вийшло. ТІЛЬКИ ДОНЬКА ПОСТРАЖДАЛА. БО ЯК БИ ТАМ НЕ БУЛО, АЛЕ ДЛЯ БІЛЬШОСТІ ДІТЕЙ ЇХ БАТЬКИ НАЙКРАЩІ ( НАВІТЬ ЯКЩО ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ТАК), І БАГАТО ХТО ПРОСТО ХОЧЕ ЗАСЛУЖИТИ ТУ ЛЮБОВ, АБО ТРИМАЄ ОБІДУ РОКАМИ, АБО ПЕРЕНОСИТЬ ТІ КОМПЛЕКСИ В ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ. ( Незнаю, ми були юні, може я просто дуже емоційна, але мені здається що почуття допомагають пережити ті всі недоліки іншої людини, вони ніби то світло в тунелі, коли тебе обіймає кохана людина, і навіть війна не така страшна.
Я выбрала своего мужа не потому что он лучше, чем ничего, а потому что он действительно лучший человек для меня и действительно меня любит. Я не была в него влюблена в начале наших отношений, но он мне помог в очень трудной для меня ситуации, заботился обо мне, всем делился со мной, делал мою жизнь лучше. Любовь пришла со временем, и теперь у нас очень хорошие и надёжные отношения, я всегда могу на него положиться, и мне тоже нравится заботиться о нем всеми способами, которые я знаю. Никогда мне не было так хорошо в отношения ни с кем на свете, он мой друг и моя опора
Люди бояться самотності, хочуть як у всіх, щоб не сказали щось типу стара діва, бобиль. Але ж у невдалому шлюбі люди такі ж самотні. Жоден шлюб не врятує тебе, коли тобі нестерпно бути наодинці з собою
Шлюб за розрахунком - це мій другий шлюб. Я втеклв до цього чоловіка від першого свого шлюбу,бо той був конченим тираном. З другим пкребула три місяці, поки стала на ноги. Я нарешті помітила яким лінивим і вимогливим ввн був, а тому взяла життя в свої руки і налагодила його
Можу судити по своїй матері. В неї за 50 років було 6-7 партнерів. Офіційно заміжня була один раз. По любові лише з моїм біологічним батьком(народила в 16. Не прожили разом і року). Всіх інших чоловіків вона не кохала. Ненавиділа їх всім серцем. Бачачи таке ставлення до чоловіків я повністю втратив будь яку віру в кохання і жінок. Просто не вірю їм. Бабуся така ж сама. 32 роки прожила з дідом і кожен день чмирила його. В 50 він не витримав і поїхав на свою батьківщину(Буковину). І 20 років живе сам
Йой, мої співчуття. Вашим бабусі і матусі потрібна допомога кваліфікованого психотерапевта. Та щось мені підказує, що вони таку пропозицію сприймуть не як турботу, а як цинічну образу((( Сумно коли людина обирає життєву стратегію: "Усі козли, а я жертва". Хоча така позиція звичайно дуже зручна.
Відносини моїх батьків не були для мене взірцевими. Мені не подобалось ставлення батька до матері, але я з позиції дитини не могла їх змінити. Вибудувати модель сім'ї, відносин між чоловіком і жінкою мені допомогли люди🙂 На моєму шляху зустрічалися пари, які живуть у коханні, повазі та гармонії один з одним. Завдяки їм я знаю чого прагну у сімейних відносинах. Тому я співчуваю Вам, і рекомендую звернути увагу на своє оточення, чи є серед них люди які є для Вас прикладом? Якщо ні, то варто завести нові знайомства або почитати літературу по психології, подивитися фільми 😊
@@mariroses так, друзі, що вибудовали гармонійні стосунки, - це часто рятувальний жилет для одинаків. Спілкуючись з ними, ви побачите поведінку в різних життєвих ситуаціях, що укріплює , а не руйнує стосунки. Це проблема для багатьох дітей з притулку. Вони не бачать в дитинстві нормальної моделі сім'ї. А коли виростають просто не вміють будувати тривалі стосунки((
Це не дивує, бо за розрахунком вирішують (самостійно!) одружуватися тільки зрілі особистості. І гроші в цьому розрахунку грають далеко не першу роль. Погляди на життя, побут, релігію, хоббі, що не суперечать між собою. Чоловік або дружина - це єдина сім'я, яку ти можеш собі обрати. Батьки, брати, сестри, діти та інші родичі - особистості, що є твоєю сім'єю за замовчуванням. З ними при кардинальних розходженнях у поглядах на життя, побут та ін. ти з чистою (чи не дуже) совістю можеш обмежити спілкування, бо ти їх не обирав, і твій вплив на них якщо і є, то, при здорових стосунках, обмежений. Счастиві стосунки в сім'ї частіше зустрічаються в рекламі, ніж у житті. І не лише тому, що родичі "звірі". Набагато частіше у вас просто не співпадають ті самі погляди на життя та побут, іноді настільки, що для спокійного життя однієї сторони інша має придушити свою особистість. Ось чому втеча та сепарація часто є виходом. І єдина сім'я, з якою існують реальні шанси побудувати стосунки без придушування особистості - і є чоловік або дружина.
Як я розумію яким буде те "краще ніж нічого" залежить від того, яке у вас нічого. Якщо вам нестерпно залишатися з собою на одинці, то звичайно що, якщо буде трохи краще з чоловіком/дружиною це все одно не можливо назвати вдалим шлюбом. Важливо розуміти, що не треба шукати собі чоловіка/дружину, які піднімуть ваш статус, чи покращать вам самооцінку, чи врятують вас від самотності. Треба шукати людину яку ви захочете впізнати краще і вона захоче краще пізнати вас, яка зможе стати вашим партнером, другом, сім'єю, який ви можете довіряти, яка зможе стати гарною матір'ю/ батьком вашим дітям. Так ви можете бути не закохані в цю людину, але головне у шлюбі свідоме рішення іти з цією людиною все життя, підтримувати її, мінятися заради неї. Це має бути ваше рішення, повністю ваше, не під дією емоцій. Тоді тільки це буде правильним рішенням
А що власне думати? Сім'я це прекрасно, якщо у тебе було круте дитинство, то уяви яким крутим воно буде у твоїх дітей, а якщо не було, то ти маєш шанс подарувати таке дитинство своїм дітям.
@@hanna2887-p4j для чого ви так агресивно? В коментарі не написано, що діти це сенс життя, і розмножуватись це головне. Не накручуйте. Це коментар для тих хто хоче дітей, і планує їх в шлюбі
@@hanna2887-p4j ну немає дітей і ок, ти можеш написати цей коментар кудись, де хтось каже, що для щастя мати дітей обов'язково. Мені для щастя і компа вистачає, на якому я можу подивитись улюблене кіно, але тим не менше, діти це прекрасно, і дарування чудового дитинства своїй дитині це щось більше ніж просто щастя від перегляду кіно, чи серіалу, якщо не готовий до такого - добре, якщо готовий - прекрасно, головне не зіпсуй все, бо наслідки будуть неприємними.
@@hanna2887-p4j головне не розмножуватися, ми ж не зайці, а продовжити рід. Не можете цього зробити або не хочете, то старайтеся робити якусь користь, якщо не для суспільства, так хоч для себе, головне не нашкодити нікому.
Головне всі хто каже про ( "краще ніж нічого" партнера) Пам'ятайте що шлюб це човен в якому мають гребти двоє і якщо там будете гребти тільки ви, а друга половинка буде милуватися зоряним небом та мочити ноги то човен буде плавати по колу та не зрушить з місця. Так що не витрачайте свій час на ( "краще ніж нічого" ) життя коротке, секс переоцінений, повії дешевші, нервові клітини довго відновлюються, ви головний заради кого ви живете, егоїзм це природно, всі помирають на одинці.
Я выбрала человека,которого люблю... Но часто бывает что в голову закрадывается мысль о том что он меня не любит, а просто я ему поверхностно понравилась, а теперь он разочарован и устал от меня
Не пошкодуйте грошей на психотерапевта. Він допоможе вам розібратися з вашими хибними переконаннями, і таким чином ви дасте собі шанс на здорові та щасливі стосунки.
Якщо, Ви обираєте таких жінок, звертаєте увагу на таких жінок і вам трапляються такі жінки - то це не значіть, що всі такі. Бо таке ж можна сказати і про чоловіків, раз у мене був з одним не вдалий досвід. Але я просто проаналізувала свої з ним стосунки, його як людину і просто уникала стосунків з такими людьми. Комусь для такого аналізу потрібні психотерапевти. Раджу звернутись))) І в супереч Вашим словам - я дуже кохаю свого чоловіка, ми вже 7 років разом, ніяких принижень ні з мого, ні з його боку, рідко сваримось. І я фінансово трохи вище за рівнем, ніж він, тому навіть не знаю яку б вигоду могла б мати)) Змініть себе і свої думки - і зустрінете хорошу жінку) Психолог в поміч) Хай щастить)
Подивився це відео. Настільки розчулився що пішов обійняти і розцілувати свою дівчину, з якою зустрічаємось 10 років. Скоро весілля. Вона - моє все. Мрію зустріти з нею старість...
Я вийшла заміж назло колишньому (була молода й дурна), за першого, хто зробив пропозицію. Гадки не маю, де й що там той колишній, але мій чоловік тепер мій найкращій друг, найнадійніший партнер, і чудовий батько нашіх двоїх дітей. Відчуввю до нього нескінченну любов й повагу.
Моя історія яскравий приклад такого союзу. На сумісне проживання погодилися кожен з власних причин: мені потрібна була підтримка, він втомився від самотності. З самого початку були проговорені певні правила і домовленості нашого співіснування. 18 років щасливого життя в результаті і чудовий приклад сімейних відносин для нашої доньки
Завдяки чому такий результат?
Як не дивно- не кохання на першому місці. Завдяки повазі один до одного, та збереженню кордонів партнера. У нас зовсім різні захоплення, але цілком однакові цінності,ще ми ніколи не намагалися корегувати один одного. І нам цікаво разом
Так, те що життя склалося добре це скоріше виключення ніж закономірність. Могло ж бути безліч негативних варіантів розвитку подій
@@КсенияПархоменко-н3е вам підтримка фінансова потрібна була від чоловіка ? Чи що ви вклали в це слово?
@@iru4713 а що будете робити, коли його не стане в вашому житті?
Ну як і казали древні: " Шлюб за розрахунком буде щасливим, якщо розрахунок був правильним" :) Але кохання приємна емоція...
не эмоция, а чувство. А в целом правильное замечание!
@@ulkioradaze4451 тоді, як на то вже пішло, не чувство, а почуття)
На мене така ситуація навряд чи чекає. Скоріше я залишусь сам. Я так довго шукав саме "свою" людину, що зараз просто не зможу погодитись на аби кого. За роки самотності навчився і звик жити сам. Звичайно, часто буває самотньо, особливо після того як майже всі друзі поодружувались, але я вже настільки звик до свободи, що погоджусь на те, щоб нею пожертвувати тільки заради дівчини яка справді сподобається. Найбільше ранить коли зустрічаєш таких і вони ніколи не бувають самотніми. Тому прогноз невтішний - якщо не склалося в 20 і в 30, малоймовірно що складеться далі.
Більшість людей боїться самотності більше ніж хоче бути одруженими та мати дітей. Ваша життєва позиція хоча б чесна до себе та потенційних партнерів, це викликає повагу.
Может у вас завышенные требования к девушке при заниженной самооценке к себе. И получается так, что девушки которые вам нравятся, кажутся недоступными для вас.
На мою думку, краще бути самотнім ніж аби з ким. В мене були невдалі стосунки і після я вирішила, що краще буду самотньою, якщо не знайду по всім параметрам нормального чоловіка. Мені пощастило і знайшла. Але постійно споглядаю, як друзі і знайомі страждають у не здорових стосунках і не виходять з них. І я б не хотіла так жити, як вони. Це приблизно 80% всіх пар, які я знаю. Іноді я думаю, що хотіла б вільною від стосунків)))
Цікаво де ви шукаєте партнерок? Невже думаєте що вони на вулиці десь валяються
@@svaleks566 а де їх шукати?
Я одружився два рази , в першому випадку аби втікти з дому а в іншому від скуки бо хотів сім'ю. Щож , це було пекло. В результаті мені прийшлося постійно добиватися прав над дітьми . Постійні скандали як з жінками так і з її родинами . Згодом я відвоював доньку старшу . І з молодшими теж те саме . На мою думку одружуватись закоханим можна якщо вони трохи взнають одне одного. Шлюб без любові це як несолоний борщ без м'яса. Також шлюб перетвориться на ніщо коли хтось розвивається і вдосконалюється а інший ні . Шлюб непроста річ , багато деталей . А найкращий шлюб це коли в першу чергу ви маєте друга з яким приємно робити все і який є надійним . Поки що такого друга не знайшов .
Ідеально! Тому модель - одружуватись з тим, з ким спочатку склалася дружба, а потім стосунки - працює краще)))
Якщо для людини кохання не є важливим елементом життя, то шлюб заради вигоди не погана ідея. Авжеж за умови, що обидва партнери не розраховуватимуть "змнити його/її та закохати у себе", щиро сприйматимуть такий шлюб як угоду
Кохання не з тих речей що раз і назавжди. Кохання це як багаття: його можна запалити, потрібно підтримувати і можна швидко затушити. В сімейних стосунках багаття може бути слабким але з роками тільки розгорятися сильніше, а може бути сильним полум'ям яке швидко вигорить.
Хм цікава теорія, тобто є кохання яке немов пожежа спалює все на своєму шляху, але воно згасає і залишає по собі тільки вигорілу землю, а є немов не такий великий вогонь у каміні. Він не горить так ярко і не такий гарячий, але він гріє а не обпікає. Біля нього читають книжки, гріють шкарпетки, потріскування цього вогню робить затишок в домі. Щось таке
Болюча тема, особливо коли в тебе нема нікого взагалі
кращє так, ніж з людиою яку не любиш
Нет - значит будет. Вопрос в другом) Нужно делать действия, а не просто хотеть и ждать чуда
@@enokentiybondarenko3056 не краще, ці дві ситуації паршиві. Для мене це як постійний зубний біль, коли дивишся на людей які гуляють разом або фільми де постійно тулять цю романтику. Розумієш як втрачаєш великий шматок життя. Я заздрю всім парам навіть тим які сваряться.
@@jf3594 Ваша ситуація дуже подібна до моєї. Коли хтось обіймається в мене в середині щось передьоргує
@@jf3594 Це всерівно краще, ніж дивитися на пари, які обіймаються, і знати, що більше ніколи не обіймеш ту, яку так сильно кохав...
"Хімія" досить швидко зникає у стосунках і звикаєш дуже багато до чого.
Але звички партнера, її цілі, спосіб життя, виховання, культура, працелюбність та лінь це те, з чим доведеться стикатися і миритися або боротися щодня, ось на це варто звертати увагу. Якщо людина адекватна, у вас співпадають погляди на життя та цілі, то можна одружуватись.
Зовнішність є важливим фактором, але не повинно будти вирішальним. Над зовнішністю можна і треба працювати все життя. Вчорашня красотка-модель може безповоротно розтовстіти і запустити себе, точно так само як і колишнє страхопудало може взятися за голову, почати слідкувати за собою, займатися спортом, вкладати час і гроші в свою зовнішність і здоров'я і стати тою, на кого будуть заглядатися решту її життя.
Для того щоб не розжиріти, а точніше тримати себе в формі, потрібно хоча зарядку робити, качати прес. Особисто я заставив себе в 28 років кожен раз як встаю робити зарядку та різні вправи. За 5 років може разів 6 не робив
Таке враження, що люди не дочитали ваш комент. Ви гарно почали, а потім скотилися до якогось дна і цькування людини через зовнішність. Зрозумійте нарешті, люди змінюються і люди старіють. Ваша дружина не виглядатиме в 80 так як в 20.
таке враження що якщо худа то вже гарна, люди що у вас в голові🙈 стільки є недоліків якими страждають жінк, окрім ваги... а тут все так просто, та скинути вагу це взагалі не важко.. а спробуйте щось зробити з купою потрісканих капілярів, розтяжками чи тим же целюлітом, не говорячи про зморшки.. Реально інколи хочеться краще мати + 20 навіть 30 бо з цим не важко справитись
@@Oksi352
Целюліт це вторинна статева ознака. Він є у 90% жінок.
Розтяжки гарні. Вони показують,що ви жива людина,у якої розтягується шкіра (що є абсолютною нормою) 🤷
шота вас трошки захейтили... хоча, на мою думку, все написано вірно 💯
Не зовсім розумію деякі відповіді на ваш коментар. Крегтати, про те, що є непоправні речі це якось навіть нецікаво. Окей, не всі народжуються моделями, та й не всі народжуються просто гарненькими (хоча краса це дуже суб'єктивно) Ну і ясна річ, що люди з часом змінюються, інколи - в силу віку, іноді - від роботи над собою, або ж бездіяльності. Не все можна виправити, але все можна привести до прийнятного стану, в тому числі і целюліт, розтяжки, вагу і подібні речі, про які писали. Ніхто не казав, що це легко, але НЕ неможливо
Насправді всі шлюби - за розрахунком. Просто хтось розраховує на кохання.
"Я з тобою бо ти нецікавий, в нас різне почуття гумору, я не вважаю конкретно тебе найкращим і унікальним для себе, я не у захваті від тебе як особистості, цікавості нуль просто використовуб тебе як соціальний ліфт. А вночі буду згадувати свое шуюкільне кохання аж до дрожі у колінках бо який він був для мене найважливіший у світі, а ти так тіло яке зручно доживае поряд свое".
Ось як я розумію ці шлюби. Вже краще жити насамоті, ніж знати, що людина поруч просто вибрала "зручність" і оправдалась для себе, чому це чесно не вважати, а головне не відчувати партнера як найкращого та унікального для себе, бо люб, це не про свербіж між ніг, до речі.
Йоу!) Дякую! 👍👍👍
По-нормальному, то вибудовувати бажану модель стосунків кожен має для себе сам, бо у всіх свої погляди на це, і якщо ти зустрічаєш людину (якщо вона тобі взагалі потрібна) із поглядами, схожими на твої - хапай та тікай.
На превелике щастя, я такую людину маю, бажаю всім знайти своє щастя, яким би воно для кожного не було 😉
Спасибі за контент
Дякую за відео. Цікаво на вашому каналі почути відверті теми та відверті історії.
Якщо почуття невзаємні чи то з обох сторін, чи то однієї, то нічого хорошого з такого шлюбу не вийде. А якщо і вийде, то скоріше вийняток, чим закономірність.
Єврейська мудрість каже: щоб когось полюбити, треба його добре взнати. А закоханим, вважаю, взагалі не вартує одружуватись, бо вони в стані гіпнозу, який обов'язково мине.
Дякую вам!
Майже впевнений, що шлюб "краще ніж нічого" чекає на мене в майбутньому. Вже змирився.
Если не секрет, почему Вы так думаете?
+
Чому?
Ауч
Ми з чоловіком одружилися через велике кохання. Зараз пристрасть вщухла але наш шлюб тримається на ніжності і взаємній підтримці. Чи справді ми були тоді так сильно закохані? Чи були просто перелякані до втрати пульсу перспективою одинокого життя? Та до біса ті запитання. Ми реально не можемо один без одного.
Скільки ви разом?
@@yarkaya1801 Ми задовбуємо один одного вже 17 років. У нас двоє дітей і купа життєвих траблів, з яких ми разом вигребли.
Донька якось сказала ( тоном лагідного психотерапевта): "Мамо, ти дуже розумна і освічена жінка. Ти ж розумієш, що наш тато - соціопат?". Я відповіла : "Так, але погодься, він такий милий". Донька погодилась, що тато мабуть найчарівніший псих з усіх можливих .
Мій перший шлюб був без кохання з мого боку. Він здавався мені дуже хорошим, надійним, і що мене ніхто так не любитиме. Нічого доброго не вийшло. ТІЛЬКИ ДОНЬКА ПОСТРАЖДАЛА. БО ЯК БИ ТАМ НЕ БУЛО, АЛЕ ДЛЯ БІЛЬШОСТІ ДІТЕЙ ЇХ БАТЬКИ НАЙКРАЩІ ( НАВІТЬ ЯКЩО ЦЕ ЗОВСІМ НЕ ТАК), І БАГАТО ХТО ПРОСТО ХОЧЕ ЗАСЛУЖИТИ ТУ ЛЮБОВ, АБО ТРИМАЄ ОБІДУ РОКАМИ, АБО ПЕРЕНОСИТЬ ТІ КОМПЛЕКСИ В ДОРОСЛЕ ЖИТТЯ. ( Незнаю, ми були юні, може я просто дуже емоційна, але мені здається що почуття допомагають пережити ті всі недоліки іншої людини, вони ніби то світло в тунелі, коли тебе обіймає кохана людина, і навіть війна не така страшна.
одруження без любові виглядає дорослішим і перспективнішим ніж любов з першого погляду до смерті.
Я выбрала своего мужа не потому что он лучше, чем ничего, а потому что он действительно лучший человек для меня и действительно меня любит. Я не была в него влюблена в начале наших отношений, но он мне помог в очень трудной для меня ситуации, заботился обо мне, всем делился со мной, делал мою жизнь лучше. Любовь пришла со временем, и теперь у нас очень хорошие и надёжные отношения, я всегда могу на него положиться, и мне тоже нравится заботиться о нем всеми способами, которые я знаю. Никогда мне не было так хорошо в отношения ни с кем на свете, он мой друг и моя опора
Люди бояться самотності, хочуть як у всіх, щоб не сказали щось типу стара діва, бобиль. Але ж у невдалому шлюбі люди такі ж самотні. Жоден шлюб не врятує тебе, коли тобі нестерпно бути наодинці з собою
Шлюб за розрахунком - це мій другий шлюб. Я втеклв до цього чоловіка від першого свого шлюбу,бо той був конченим тираном. З другим пкребула три місяці, поки стала на ноги. Я нарешті помітила яким лінивим і вимогливим ввн був, а тому взяла життя в свої руки і налагодила його
Ніщо не триває вічно, навіть листопадовий дощ ;)
Ота, що шукала красунчиків, а потім така "ой, цей не красунчик, але багато заробляє і мені з ним комфортно" 100% буде зраджувати. Огидна особина.
5:19 вау, та це ж буквально я х) Але я не поспішаю заміж, тому що ще не почуваюся готовою для такого важливого кроку.
Можу судити по своїй матері. В неї за 50 років було 6-7 партнерів. Офіційно заміжня була один раз. По любові лише з моїм біологічним батьком(народила в 16. Не прожили разом і року). Всіх інших чоловіків вона не кохала. Ненавиділа їх всім серцем. Бачачи таке ставлення до чоловіків я повністю втратив будь яку віру в кохання і жінок. Просто не вірю їм. Бабуся така ж сама. 32 роки прожила з дідом і кожен день чмирила його. В 50 він не витримав і поїхав на свою батьківщину(Буковину). І 20 років живе сам
Йой, мої співчуття. Вашим бабусі і матусі потрібна допомога кваліфікованого психотерапевта. Та щось мені підказує, що вони таку пропозицію сприймуть не як турботу, а як цинічну образу(((
Сумно коли людина обирає життєву стратегію: "Усі козли, а я жертва". Хоча така позиція звичайно дуже зручна.
@@АнтонінаРиц не бабусі, а автору потрібен психотерапевт. Бабусі і матері вже пізно.
@@АнтонінаРиц діду і бабі по 70 років. Їм би здоров'я трохи.
Відносини моїх батьків не були для мене взірцевими. Мені не подобалось ставлення батька до матері, але я з позиції дитини не могла їх змінити.
Вибудувати модель сім'ї, відносин між чоловіком і жінкою мені допомогли люди🙂 На моєму шляху зустрічалися пари, які живуть у коханні, повазі та гармонії один з одним. Завдяки їм я знаю чого прагну у сімейних відносинах.
Тому я співчуваю Вам, і рекомендую звернути увагу на своє оточення, чи є серед них люди які є для Вас прикладом? Якщо ні, то варто завести нові знайомства або почитати літературу по психології, подивитися фільми 😊
@@mariroses так, друзі, що вибудовали гармонійні стосунки, - це часто рятувальний жилет для одинаків. Спілкуючись з ними, ви побачите поведінку в різних життєвих ситуаціях, що укріплює , а не руйнує стосунки.
Це проблема для багатьох дітей з притулку. Вони не бачать в дитинстві нормальної моделі сім'ї. А коли виростають просто не вміють будувати тривалі стосунки((
Це не дивує, бо за розрахунком вирішують (самостійно!) одружуватися тільки зрілі особистості. І гроші в цьому розрахунку грають далеко не першу роль. Погляди на життя, побут, релігію, хоббі, що не суперечать між собою. Чоловік або дружина - це єдина сім'я, яку ти можеш собі обрати. Батьки, брати, сестри, діти та інші родичі - особистості, що є твоєю сім'єю за замовчуванням. З ними при кардинальних розходженнях у поглядах на життя, побут та ін. ти з чистою (чи не дуже) совістю можеш обмежити спілкування, бо ти їх не обирав, і твій вплив на них якщо і є, то, при здорових стосунках, обмежений. Счастиві стосунки в сім'ї частіше зустрічаються в рекламі, ніж у житті. І не лише тому, що родичі "звірі". Набагато частіше у вас просто не співпадають ті самі погляди на життя та побут, іноді настільки, що для спокійного життя однієї сторони інша має придушити свою особистість. Ось чому втеча та сепарація часто є виходом. І єдина сім'я, з якою існують реальні шанси побудувати стосунки без придушування особистості - і є чоловік або дружина.
Як я розумію яким буде те "краще ніж нічого" залежить від того, яке у вас нічого. Якщо вам нестерпно залишатися з собою на одинці, то звичайно що, якщо буде трохи краще з чоловіком/дружиною це все одно не можливо назвати вдалим шлюбом. Важливо розуміти, що не треба шукати собі чоловіка/дружину, які піднімуть ваш статус, чи покращать вам самооцінку, чи врятують вас від самотності. Треба шукати людину яку ви захочете впізнати краще і вона захоче краще пізнати вас, яка зможе стати вашим партнером, другом, сім'єю, який ви можете довіряти, яка зможе стати гарною матір'ю/ батьком вашим дітям. Так ви можете бути не закохані в цю людину, але головне у шлюбі свідоме рішення іти з цією людиною все життя, підтримувати її, мінятися заради неї. Це має бути ваше рішення, повністю ваше, не під дією емоцій. Тоді тільки це буде правильним рішенням
Клас 💙💛💙💛👍👍👍👍
Рандомні люди в реддіті що розповідають свої життєві історії,тим часом бабине алое=)
👍🏻
це те чого я боюся, але з іншої сторони не вірю в існування любові як її описують
А що власне думати? Сім'я це прекрасно, якщо у тебе було круте дитинство, то уяви яким крутим воно буде у твоїх дітей, а якщо не було, то ти маєш шанс подарувати таке дитинство своїм дітям.
Угу, а якщо в тебе не має дітей то на йух тобі взагалі жити і прагнути задоволення, адже головне - розмножитися?
@@hanna2887-p4j для чого ви так агресивно? В коментарі не написано, що діти це сенс життя, і розмножуватись це головне. Не накручуйте.
Це коментар для тих хто хоче дітей, і планує їх в шлюбі
@@hanna2887-p4j ну немає дітей і ок, ти можеш написати цей коментар кудись, де хтось каже, що для щастя мати дітей обов'язково.
Мені для щастя і компа вистачає, на якому я можу подивитись улюблене кіно, але тим не менше, діти це прекрасно, і дарування чудового дитинства своїй дитині це щось більше ніж просто щастя від перегляду кіно, чи серіалу, якщо не готовий до такого - добре, якщо готовий - прекрасно, головне не зіпсуй все, бо наслідки будуть неприємними.
@@hanna2887-p4j головне не розмножуватися, ми ж не зайці, а продовжити рід. Не можете цього зробити або не хочете, то старайтеся робити якусь користь, якщо не для суспільства, так хоч для себе, головне не нашкодити нікому.
Навіщо взагалі одружуватися з казна ким? Краще бути самотнім ніж з таким
Головне всі хто каже про ( "краще ніж нічого" партнера) Пам'ятайте що шлюб це човен в якому мають гребти двоє і якщо там будете гребти тільки ви, а друга половинка буде милуватися зоряним небом та мочити ноги то човен буде плавати по колу та не зрушить з місця. Так що не витрачайте свій час на ( "краще ніж нічого" ) життя коротке, секс переоцінений, повії дешевші, нервові клітини довго відновлюються, ви головний заради кого ви живете, егоїзм це природно, всі помирають на одинці.
1:15 новІ 😉
Як все сумно. Коли виправдовують нікчемність буття заради псевдоблагополуччя. Мда.
Оце точно!
Не вірю в щаслий шлюб і шлюб за кохання. То все дурня і брехня！
Я выбрала человека,которого люблю... Но часто бывает что в голову закрадывается мысль о том что он меня не любит, а просто я ему поверхностно понравилась, а теперь он разочарован и устал от меня
Подумайте що в його поведінці змушує вас так думати і поговоріть
Шлюб з любов'ю, чи без не має значення, все це закінчиться приблизно однаково, тобто розлученням з усіма витікаючими.
ось це точно!
Або смертю
@@Alikss1989
Або, голим, босим в боргах на теплосрасі.
@ Ярослав Мудрий, пари, які були разом до смерті та були задоволені своїм шлюбом зараз такі "ми для вас якийсь жарт"
@@АндріянаКабан
Виключення з правил буває, але я б на це не став. 😄
Любов це дурня . Жінки любити не можуть . А мужчини люблять , а жінки цим користуються і ще й принижують їх .. І ще хочуть , щоб їх любили.
Не пошкодуйте грошей на психотерапевта. Він допоможе вам розібратися з вашими хибними переконаннями, і таким чином ви дасте собі шанс на здорові та щасливі стосунки.
@@purpledragonfly1613 не всі психотерапевти згодні працювати з егоїстами.
То люби чоловіків, в чому проблема?
Якщо, Ви обираєте таких жінок, звертаєте увагу на таких жінок і вам трапляються такі жінки - то це не значіть, що всі такі. Бо таке ж можна сказати і про чоловіків, раз у мене був з одним не вдалий досвід. Але я просто проаналізувала свої з ним стосунки, його як людину і просто уникала стосунків з такими людьми. Комусь для такого аналізу потрібні психотерапевти. Раджу звернутись)))
І в супереч Вашим словам - я дуже кохаю свого чоловіка, ми вже 7 років разом, ніяких принижень ні з мого, ні з його боку, рідко сваримось. І я фінансово трохи вище за рівнем, ніж він, тому навіть не знаю яку б вигоду могла б мати))
Змініть себе і свої думки - і зустрінете хорошу жінку) Психолог в поміч) Хай щастить)
Друже подивись «шлюхоброня 2.0», то гарна медитація від поганих думок)
Звісно що мусиш закохуватися, кому ти потрібна з вантажем