Дякую за відео. Дуже цікаво! І за кадри з рідного міста😊 Зачіска - супер!❤ Книгу якраз сьогодні дочитала і так як я умовно ровесниця Тимофія, то прям розумію все і відчуваю шкірою, хоч і дитинство моє було дещо краще, але все суспільство було просотано цією атмосферою, поломане наслідками совецького союзу і росії, яка ніяк не відчепиться донині. Обов'язково схожу на фільм, в Києві ще є і буде в прокаті. Дуже тішить, що книга чіпляє і вражає навіть тих, хто на щастя, не зростав у 90ті
Дякую Наталя) відео сподобалось) було цікаво. Хочу подивитися фільм.при нагоді почитаю книгу та порівняю їх.мені то цікаво. Зачіску зразу помітив)) сподобалась)) вам добре личить. Написав би навіть якби не спитали)) гарного вечора)) на все добре😊
Не буду читати цю книгу, бо для мене дитинство у 1990-х не забуто, це була дуже сіра реальність, і не хочу в неї знову занурюватися. Зараз навіть під час війни значно більше світла у нашому житті, ніж було тоді. Але мою увагу привернули кіно-плакати і квитки - це така машина часу, дуже влучно! ))
Могли б розвинути детальніше, чому не любите 90ті саме через сіру реальність? Сам там жив і дивно, але погоджусь з тим, що навіть не зважаючи на війну, вертатись туди не хочеться.
@@poco3929 Мені було 7-10 років тоді, що пам'ятаю: пусті депресивні "універмаги", щоденник і зошити з туалетного паперу, белетристика за здану макулатуру, єдина розвага - мультик на УТ-1 чи УТ-2 (вже пізніше з'явилось кабельне телебачення і західні фільми як ковток повітря), агресивна молодь з портвейном на лавочці... І все це в Києві, у новому спальному районі посеред буд. майданчиків, тільки бетон, пісок і ніяких дерев (зараз вже все утопає в зелені). Ще моя старша сестра тоді постійно слухала групу Кіно на платівці, і я досі не переношу голос В. Цоя, бо одразу відчуваю той час ))
Дякую за відео! Було дуже цікаво спостерігати як ти порівнюєш фільм з книгою. Мені хочеться вже самій скоріш прочитати її.
Зачіска супер 👍 😊
Дуже дякую, 🥰❤
Зачіска просто супер😍
Дуже гарно, личить)))
Фільм потрібно подивитись і книгу перечитати)
Зробити теж порівняння
Дякую за цікаве відео
Дуже дякую🥰✨дуже приємно чути!
Дякую за відео. Дуже цікаво!
І за кадри з рідного міста😊
Зачіска - супер!❤
Книгу якраз сьогодні дочитала і так як я умовно ровесниця Тимофія, то прям розумію все і відчуваю шкірою, хоч і дитинство моє було дещо краще, але все суспільство було просотано цією атмосферою, поломане наслідками совецького союзу і росії, яка ніяк не відчепиться донині.
Обов'язково схожу на фільм, в Києві ще є і буде в прокаті.
Дуже тішить, що книга чіпляє і вражає навіть тих, хто на щастя, не зростав у 90ті
Дуже дякую вам за відгук✨☺️
Так, книга дійсно чіпляє!
Цікаве відео, дякую. Зачіска супер, дуже личить, успіхів тобі❤
Дуже дякую ❤️
Мені фільм також сподобався. Шкода, що так мало часу він був у прокаті.
Це точно! Але хоть у столиці довше він йде у кінотеатрах)
Дякую Наталя) відео сподобалось) було цікаво. Хочу подивитися фільм.при нагоді почитаю книгу та порівняю їх.мені то цікаво. Зачіску зразу помітив)) сподобалась)) вам добре личить. Написав би навіть якби не спитали)) гарного вечора)) на все добре😊
Дуже дякую вам за відгук та приємні слова!☺️🙌
На все добре і до нових зустрічей)🤩
Дякую вам за цей огляд!Було цікаво!❤❤
Дякую за відгук!😌
Не буду читати цю книгу, бо для мене дитинство у 1990-х не забуто, це була дуже сіра реальність, і не хочу в неї знову занурюватися. Зараз навіть під час війни значно більше світла у нашому житті, ніж було тоді.
Але мою увагу привернули кіно-плакати і квитки - це така машина часу, дуже влучно! ))
Сірої реальності у цій книзі дуууже багато
Могли б розвинути детальніше, чому не любите 90ті саме через сіру реальність? Сам там жив і дивно, але погоджусь з тим, що навіть не зважаючи на війну, вертатись туди не хочеться.
@@poco3929 Мені було 7-10 років тоді, що пам'ятаю: пусті депресивні "універмаги", щоденник і зошити з туалетного паперу, белетристика за здану макулатуру, єдина розвага - мультик на УТ-1 чи УТ-2 (вже пізніше з'явилось кабельне телебачення і західні фільми як ковток повітря), агресивна молодь з портвейном на лавочці... І все це в Києві, у новому спальному районі посеред буд. майданчиків, тільки бетон, пісок і ніяких дерев (зараз вже все утопає в зелені). Ще моя старша сестра тоді постійно слухала групу Кіно на платівці, і я досі не переношу голос В. Цоя, бо одразу відчуваю той час ))