Дякую вам за те, що ви робити. Зараз, знаходячись в армії, я буквально не маю особистого часу, що мене досить гнітить. Проте, інколи маю можливість щось слухати на фоні під час рутинних задач. І ваш подкаст дарує відчуття теплої розмови з друзями, чких давно знаєш. Одним словом: дякую за те, що допомогаєте тримати мені мою менталочку. Ви молодці!
Мені дуже шкода, Еммо, що цей важкий досвід з Вами стався. Я знаю, що від побажань одужання воно не наступає і від них навіть не стає легше. Якби Ви були моєю подружкою, я б сказала: «я з тобою, ти не сама, ти буду тебе підтримувати, як ти хочеш і скільки треба». Але я просто глядачка. Тому я дивлюся Ваш контент, я хожу на Різниця є, я патронка трьох Ваших каналів, і я продовжу нею бути, навіть якщо якийсь час Ви не зможете робити новий контент. Дякую за те, що і як Ви робите❤
Еммо, так хочеться тебе підтримати. Ти СПРАВЖНЯ. Може, журналістам потрібно за етикою ховати свої емоції та відношення до людей, але мені приємно бачити в інтерв'ю ЛЮДИНУ, а не робота за стандартами. Тримайся, дівчинко, це проходить. Обіймаю!
Вона говорила, що зараз не позиціонує себе як журналістка, вона блогерка, але так, нашим лідерам думок, журналістам, блогерам і так далі є чому повчитись. Люди хочуть справжньої щирості.
Давно не дивилась асиметрію. Заголовок мене підловив і я ввімкнула. Не шкодую, почула те, що для мене дуже важливо на даний момент. Мені діагностували депресію, і попри психологічну освіту і знання всіх моментів я саме довела все до такого моменту, коли уже нічого не хочеться. А якщо хочеться - то лише найгіршого, навіть, якщо ти в найкращому місці. Дякую за цей випуск.
Депресія є однією з найпоширеніших хвороб 21 століття. Вона бреше, аде тобі здається, що якраз зараз у тебе відкрилися очі, що світ, насправді, такий. І навіть, коли ти уже лікуєшся, тобі важко визнати, що більшість твоїх переконань були неправдивими і викликаними хворобою, а не твоєю справжньою думкою. Бажаю вам одужання, Еммо! А також бажаж всім, хто, стикнувся з цією хворобою, отримати найбільш коректну та дієву допомогу. Щодо теорій депресії. Станом на зараз нам відомо, що в депресії ключовими є три нейромедіатори: дофамін, серотонін та норадреналін. Не усім допомагають класичні інгібітори зворотного захоплення. Справді, ви праві. Депресія має не лише один типовий механізм виникнення. Тому це нормально, змінювати лікування кілька разів, якщо лікар бачить, що попереднє було недієвим. Поки ми не так багато знаємо про депресію, але спеціалісти з усього світу зараз працюють над її вивченням та розробкою інтегрованих методів допомоги. Пам'ятайте, що ви не одні. Це настільки поширена проблема, хоч які б різноманітні форми вона не мала. Ви не одні! З цим стикається неймовірна кількість людей. Не бійтеся звертатися по допомогу,не бійтеся бути засудженими чи висміяними! У вас є прекрасний шанс позбутися цього тягаря. Скористайтеся ним, якщо вам це потрібно!
Я зараз перебуваю в стані, коли усвідомила, що хворію, проте ще не можу подивитись на світ по-іншому, ще перебуваю під контролем хвороби, приймаю антидепресанти, але не маю можливості піти в терапію, бо немає грошей і не можу працювати через депресію саме зараз. Сподіваюся, що ліки подіють і я зможу хоча б вставати з ліжка.
@@banana_dino не очікуйте від себе, що ваша картина світу миттєво перебудується за кілька місяців прийому ліків. Ліки допоможуть вам виконувати свої повсякденні справи, краще спати та їсти, мати трохи більше сил та таке інше. Але ваші почуття та емоційний стан протягом дня буде змінюватися дуже поступово, в той час, як для переусвідомлення картини світу, вам самій доведеться докласти певні зусилля. Насправді, ви можете допомогти і сама собі, якщо немає можливості звернутися по допомогу. Медикаментозне лікування надасть вам сили та можливість почати думати по-іншому. А от, як ви використаєте цю можливість - це вже ваша робота з собою. Коли немає, на що спертися, потрібно навчитися спиратися на себе. Бо ми єдина константа в своєму житті. Я бажаю вам якомога швидшого відновлення сил! Бережіть себе, ставтеся до себе, як до єдиної людини, яка може вам допомогти. Бо терапія лише допомагає нам налагодити діалог з собою. Одужуйте ❤️
бажаю вам якнайшвидшого повного одужання. сама знаю що це таке, лікуюсь вже давно, постійно пʼю ліки(не антидепресанти) періодично звертаюсь по психологічну допомогу
Еммо, ви надихаєте мене та моїх подруг вже кілька років. Дякуємо вам за все, що ви робили, робите та зробите! Бажаємо сил бути Еммою, яку любимо не (лише) ми, а Еммою, яку любите ви.❤ Дякую за цю розмову!
Дякую вам обом! Це, мабуть, найвідвертіший подкаст "Асиметрії". Дякую, що не боїтеся розмовляти на такі болючі теми! Дуже влучно про легкість буття, постійно й гостро відчуваю потребу віднайти її в собі, але не знаю як. Пережила кілька місяців окупації в Маріуполі, після цього виїхала до Польщі. Це був якийсь дикись, навіть сюрреалістичний контраст - те, що бачила в рідному місті, і те, як люди живуть тут. Дуже довго вчилася не порівнювати проблеми українців і поляків, сприймати їх, як щось, що існує в різних вимірах, але досі не завжди вдається. Потім переключилась на порівнювання себе і тих, хто залишився в Україні. Мені буває дісно важко в еміграції, але чи можу я про це говорити, коли багато моїх знайомих постійно знаходяться під обстрілами? Не знають, чи будуть завтра мати, де жити і на що їсти? Чи можу я робити щось приємне для себе або йти кудись розважатись, коли на передовій гинуть люди? Досі шукаю для себе відповіді на ці питання і не знаходжу.
якщо це буде для Вас доречно,я б порадила ходити на концерти,кіно та інші розваги.Ви настраждались теж і якщо будете собі обмежувати ендорфіни,то краще не буде нікому,це ніяк не вплине на стан військових чи мирних,не знімить їх стреси,але Ваше здоров'я і фізичне і психічне вимагає "розвантаження".і якщо Ви збережете здоров'я,то відбудовувати зможете допомагати(як приклад).Нехай Вам буде благо.
в мене схожа ситуація з відчуттям провини, депресія вже не гостра, але походу буду на таблетках завжди. Принаймні, поки ті тварі не заберуться з моєї землі. Лікарка сказала, що я не зможу "забити" на війну і це так чи інакше гнітить менталку..
У книзі Тані Касьян "Наше спільне", багато про людей з Маріуполя. Там була фраза схожа "навіщо тоді було виживати в Маріуполі? Щоб не радіти життю?". Бажаю вам знайти сили радіти життю та позбутися травми вцілілого
До речі, я не бачила ні в кого в рекомендаціях, але є надзвичайно корисний безкоштовний український застосунок База. Це психологічна самодопомога для цивільних і військових, медитації, вправи для самозаспокоєння, подолання тривоги, самопізнання, навіть подолання наслідків контузій, а також телефони ліній психологічної допомоги
десь була дотепна реклама лінії підтримки для людей в депрессії. показували останні відеозаписи з телефонів людей, що скоїли самогубство: вони там посміхались, розважались і жодного натяку на депрессію
@@smugastaдуже часто потім рідні кажуть «це не могло бути самогубство, в нього були плани на наступний тиждень/місяць/рік» На жаль, в стані депресії ці речі часто співіснують Зранку я забиваю наступний тиждень зустрічами, а ввечері хочеться вийти в вікно
@@liliialytvyn4088 так, все саме так і було. Перший місяць ніхто в це не вірив, навіть було припущення що це вbивство... Але слідство розставило все на місця
О, ця легкість буття... Я у Франції. Сьогодні гуляла вздовж Мозеля в Тьонвіллі. Там грала жива музика на терасах, і люди танцювали. Молоді, літні, усякі. Хтось годував лебедів, хтось пив пиво. Просто життя. І тут ми, наш досвід...
Дуже вдячний за цей відвертий і важливий випуск! Обговорення таких тем, як депресія, мобілізація і активна згода, потребує великої сміливості, і ви справді робите важливу роботу. Ваша щирість і відвертість допомагають багатьом зрозуміти, що вони не самі у своїх переживаннях. Дякую за те, що ви торкаєтеся таких складних, але необхідних тем! Чекаю на нові випуски та завжди підтримую вас!
Коли цьогоріч була в Європі теж відчула наскільки ми відрізняємося ментально, наскільки вони живуть розслабленіше в дрібницях і наскільки ми це втратили. При чому мені здалось, що це трапилось не від повномасштабного вторгнення, а якось на загал - коли в тебе все краще і стабільніше з економікою і рівнем життя десятиліттями, то і зʼявляється от це відчуття легкості «в повітрі», і, наприклад, ці чарівні пенсіонери, які подорожують, або ціла культура якісного відпочинку (театри, виставки, тощо). В нас щось таке все ще радше вийняток, там - норма. Ніхто не гірше/не краще, але було дійсно боляче усвідомлювати, що можна жити легше і мати це нормою.
Схожа історія. Цікаво було дивитися на інших туристів у Європі, які взагалі ніяк не реагували на звуки літаків і вертольотів. У мене ж все стискалося всередині хоча б у перші миті, поки я не включала голову і не нагадувала собі, що там нема небезпеки з неба
Я скажу, що я дивлюся Асиметрію і інші подкасти і інтерв'ю Емми, бо це єдиний контент, що утримує зараз мою увагу (лікую депресію і тривожний розлад), тому я дуже дуже вам вдячна, завдяки цьому контенту я взагалі можу щось робити, коли ставлю на фон (вдома чи коли треба кудись дійти по вулиці). Дякую 🫂 І дуже хороше порівняння від Артема про сонячний опік.
Я думала, що депресія - це не про мене. Кілька днів тому мені діагностували великий депресивний розлад із симптомами меланхолії. Більшість моїх друзів приймають якісь препарати. Це поширена проблема зараз. Відео дуже відгукується. Дякую, за вашу роботу❤
Еммо, дуже вам дякую за вашу щирість і відкритість. Рік тому мала схожий стан, наразі вже майже рік приймаю антидепресанти. Бажаю, щоб ті ліки, що прописали вам підійшли і подіяли якомога швидше🫂
Дуже розумію те, про що говорить Артем щодо досвіду знецінення, коли ти долучився чи долучилася до війська, але не в бойовому підрозділі, а живеш вдома, наприклад. Все одно постійне почуття провини, що я роблю недостатньо і мій внесок не рахується. І я підтримую слова Емми, що саме на терапії є беспечне місце, щоб говорити про це, переживати це разом з людиною, яка навчена, як поруч з такими почуттями та думками бути. Дякую за цю тему.
Еммо, ну чого успішні публічні люди, які роблять багато крутих і надихаючих речей, страждають від депресіі, можливо від нереалізованості чи ще чогось. так хочеться, аби та енергія і натхнення, яке ви даруєте іншим, на вас теж поширювалось, в першу чергу) у вас велика група підтримки, багато прихильників та поціновувачів вашоі творчості! ви крута, не забувайте про це)
Дякую, подкаст вийшов про реальність. Артему величезна повага за відважність. І Емі за відвертість. Зараз я в депресії, лікуюсь і відвідую психотерапевта. І дуже жалкую про дві спроби самогубства у 9 років, і радію, що вони не вдалися. Тільки нашкодила здоров'ю, і вже дорослою стала собі допомагати зверненням до спеціалістів.❤
Слухаю Емму і впізнаю себе практично у кожному реченні 🫂 Знаю, як це важко, у моєму випадку вона ще й періодично повертається. Дякую, що дестигматизуєте пошук допомоги під час цього страшного стану 🙏
Щиро сподіваюсь і бажаю побороти (можливо не правильне слово, вилікувати, пройти) Еммі депресію! Артему дякую за службу! Вкотре переконуюсь, що розумним, порядним і відчуваючим людям найважче в житті. Подкаст дуже щирий і важливий.
Дякую, що не дивлячись на складні зовнішні обставини продовжуєте робити контент. Насправді втішає розуміти що не одному тобі важко і що "люди з екрану" такі саме люди
Радий вас чути чарівний тандем розуму та відчуттів❤ Депресія це дійсно важко. Бажаю Вам наснаги, душевної легкості та отримати омріяну рівновагу та енергію, знайти розуміння себе, відчути турботу, любов та ніжність до себе. Ви варті цього! Обіймів вам 🤗❤
Емма, обіймаю вас через екран 🫂 щодо знецінення себе серед військових: мій брат з 22 у війську. Так як рід його війська це важка техніка - вони переважно на боєвих. За два роки такої діяльності здоров'я погіршилося, його перевели в ремроту. Тепер він вважає себе ухилянтом бо хлопці воюють ,а він гайки крутить.
Я була тією підліткою, яка хотіла читати Ніцше, купила «Так казав Заратустра», але в процесі майже блювала від його думок і ідей, що були максимально неблизькі мені. Так і не дочитала і більше не намагалась повторити цей досвід
Щиро дякую за випуск!! Ви неймовірні, обожнюю ваш контент!!! Я дуже сподіваюсь, що Еммі згодом стане краще!! Щодо знецінення проблем європейців. Я часто відчуваю себе жахливою людиною через це. Коли мені моя однокласниця німка розповідає про те, що вона дуже хвилюється через оцінки, я думаю "Я тут хвилююсь про те, що можу ніколи більше не побачити членів моєї родини, а ти про якісь оцінки. Теж мені проблеми.". Але най з оцінками, мені однокласниця розповідала про булінг, інша близька подруга (також українка) про проблеми з самооцінкою і не прийняття своєї зовнішності. Я намагаюсь бути співчутливою, вислуховую їх, але я відчуваю, наче в мені нема емпатії. При чому я сама знаю як це, не мати сил дивитись на себе в дзеркало і морити себе голодом через неприйняття свого тіла. Але в мені наче вимкнули функцію справжньої емпатії. Я просто думаю собі "Серйозно? Яка зовнішність? Ми живі і це те, що важливо." Я ніколи не кажу щось подібне, але ці думки так дратують. Я хочу бути хорошою людиною, яка здатна справді співчувати людям.
Ви класні.Я не відчуваю депресії,в мене ніби все біль-менш нормально,але чомусь мені дуже зайшло.Можливо,тому що мене оточує суспільство з такими станами і я апріорі не можу абстрагуватись.А так,як я емпатична людина,то дуже це все на мене впливає.Люблю ваші розмови на камеру,взагалі,мені здається,ми всі любимо подкасти,адже є відчуття причетності до розмови двох-трьох симпатичних нам людей.Це ніби поширити коло своїх друзів саме тими людьми,які тобі імпонують.Еммо,бажаю Вам сил подолати свою депресію.Адже відчувати жагу до життя - це одна з самих чудових речей.❤
І історія про активну згоду просто шикарна!!! Мені здається те як зробив ваш партнер - про це має почути кожен!❗❗❗ Попри важку тему на початку - як завжди отримала массу задоволення від вашого тандему! Ваші випуски я чекаю найбільше за все з усього Ютубу 🎉 Дякую за мій вечір сьогодні 😉
Дякую, що висвітлююєте тему депресії та суіцидальних думок. Зрозуміла, що потрібно звертати увагу на жарти і якщо там є натяк на те що людина хоче вкоротити собі віку, бути більш уважною та проговорити відкрито чи є наразі ця проблема.
Еммо, величезне спасибі за щирість, вразливість. З досвіду власної депресії памʼятаю, що найстрашнішим було зняття «маски нормальності», а страх бути депресивним собою збільшував самотність і ізольованість х1000. В Ваших словах впізнала свій тодішній стан і це допомогло ще більше нормалізувати його для себе, зняти ще один шар стигми. Такі публічні проговорення безцінні, можливо комусь вони вкажуть на власне знецінення суїцидальних думок, тривожних станів, днів сповнених апатії. Ти молодчинка, дякую за твою сміливість ❤
Про активну згоду - ми з партнером разом вже більше 7 років, живемо разом більше 5 років, і кожного, КОЖНОГО разу коли ми займаємось сексом, хтось із нас уточнює "ти хочеш цим зайнятися?" (не українською, він іноземець). Це не забирає ніякої романтики, а навпаки додає пікантності, бо в цей момент зазвичай нам вже й так не терпиться. До цього, більшість моїх партнерів (також здебільшого іноземці) так само уточнювали перед сексом, чи я готова, чи хочу. Не контракти, як у дізель-шоу, а звичайна турбота й ніжність, цей жест додає хлопцеві 100 балів Грифіндору. Ну і само собою, якщо в процесі щось йде не так, у когось зникає бажання, у когось якісь фізіологічні проблеми виникають (банально натерло, спітніли, ногу судомить етс), ми ставимо все на паузу або зовсім припиняємо. Зараз я вже не уявляю, що може бути якось інакше.
Я розумію Емму тому що у мене депресія. Її діагностували майже 3 тижні назад, я теж почала пити антидепресанти. На психолога нема грошей, а всі безкоштовні варіанти я вичерпала. Депресія це важко, це дементори з Гаррі Поттера. Ти зовсім не відчуваєш радості чи задоволення. Це сталося в перше в моєму житті, я ніколи раніше такого не відчувала. Так цікаво і дивно, що з людьми таке може статися. Я розумію здається зараз всіх людей на планеті в кого депресія, бо в мене зараз саме цей стан. Дякую за це відео і розмову, мені сподобалося. Цікаво вас слухати. Бажаю вибратися з депресії всім хто зараз її проживає💞
Так, часто маю думки, що я в недостатньо важких умовах (хоча я практично працюю на нулі) аби втомитися, чи якось страждати, коли є люди в набагато гіршій ситуації.. Знецінення власного стану і болю має свої негативні наслідки.. Ваші подкасти самі по собі віддушина і можливість психологічного і емоційного відпочинку. Велика подяка! 🫀та ❤️ 🥲
За вашою дружбою дуже приємно спостерігати❤ Про проблеми європейців - 100%, почала сьогодні дивитись відео, де з філософської точки зору розповідалось про смерть, і вестерни виявили, що вони, уявіть, в будь який момент можуть померти і треба якось придумать, як з тим жити, людоньки, як собі цей концепт укласти в голові, коли Централ парк такий красівий
@@inka_ber ні, але, розумієте, вони дивуються тому, що, виявляється, можна померти в будь-який момент, незважаючи на те, що ти класний. А ми з цим усвідомленням (не гіпотетичним, а реальним) живемо щодня. Не знаю, мене розбомбило з того відео і я ще не склала це в слова нормально
@@AlinaRiabonenko та для усіх це реальність. Просто до нашої реальності добавились додаткові чинники. І якщо ви не перебуваєте близько до ЛБЗ, то статистично варто більше боятись доріг, чим прильоту ракети
Дякую за подкаст. Емма, бажаю вам подолати депресію і радіти життю. Артему підтримка, мій чоловік теж проходить службу і часто знецінює свою роль. Хочеться вас обох підтримати
Швидкого одужання Вам,Еммо!дякую,що ділитесь,бо ми живемо в такий час,що багато людей відчувають себе,як описали Ви,але Ваша щирість дасть їм підтримку і шлях,приклад,що це тимчасово,лікується,може статися з кожним!
про знецінення - пригадую слова Казаріна ще весни 2022 року в одному з його есеїв (яке тоді було написано ще російською): "Сейчас каждый считает, что делает недостаточно. Всех объединяет чувство вины. У тех, кто выехал - к тем, кто остался. У гражданских - к военным. У тех, кто в тылу - к тем, кто на передке. Просто имейте в виду, что вы не одиноки. Что это чувство испытывают все, кроме нарциссов." здається, актуально й зараз
Лайк за міцну менталочку Артему. Емма, стресс має звичку накопичуватись, якщо нема механізма його позбавлятись не тимчасово, а остаточно. А на це треба виділяти час і сили. Це робиться все всередині нашої голови і Артем гарно вміє сортувати і обробляти свої думки. Це все окрім гормонів, що тісно повʼязани з фізичним процесами. Мені подобаються ваші розмови, далеко не завжди я поділяю деякі думки, особливо Артема, тим і цікаво - бо і різнобижності, які змушують замислитись. Але цікаво як ви теми постійно знаходите для цих відео. Це ж дійсно яке має бути насичене життя щоб всі ці теми вспливали в ньому і потім обговорювались тут. Клас! Лайк і щасти подалі )
Артем, знецінення - нормальний механізм психологічного захисту. Давай поясню: я не вважаю, що герой, бо ходив на штурм, бо це робота, яку я можу робити. Це стає нормою, коли ти знаходишся серед побратимів, які така ж піхота як і ти. Через те що ми адаптивні, для нас це з цим досвідом стає нормою, планка підвищується і через це рівень критицизму до інших, зростає. Це і є переоцінка цінностей. Коли в мене, як штурмовика, стабільна психика, я знаю чого я стою, мені не треба собі щось підтвержувати, для мене це все здається нормальним. Для мене. При цьому я розумію інших людей, бо в них нема такого досвіда. В них є страхи, що їми керують. І такі воїни що їх долають, для мене є героями, а при цьому я себе не вважаю таковим. Тобто бачиш, в порівнянні ми ставимо собі планку вище, рівень, куди ми б хотіли потрапити.
Еммо 🫂 Жоден діагноз вас не визначає!!! Як і відсутність діагнозу. Бажаю вам вийти з цього стану! І те що ви публічно говорите про свій стан - це дуже сміливо! Дякую 🙏 P.S. дуууууууже розумію оце "я пишалася що в мене все ок з менталочкою!", бо я викладачка йоги, медитації і дихальних практик і коли я отримала діагноз клінічної депресії я аж перестала так пишатися станом своєї менталки 😅 Але життя стається з найкращими 🫂
Я два рази переконувала себе що мені просто треба відпочити щоб все стало краще перед остаточним усвідомленням що мені потрібна допомога і в мене депресія. Після першого разу, пропрацювала 1,5 роки як зомбі, а в другий раз зʼїздила у відпустку, там знову переконала себе що все в порядку, а потім в перший же робочий день коли мене супер образливо знецінила колега приємно посміхаючись при цьому, я зрозуміла що все, це вже дно, мені потрібна допомога. До речі я в той же день звільнилася)) це був перший крок полегшення Тож прислуховуйтесь до себе!! Якщо здається більш ніж один/два рази, вам не здається - звертайтесь до терапевта!
Еммо, я вже не перший рік лікую БАР і зараз саме на АД. Стійкість Вашої психіки НЕ дорівнює стійкості Вашої особистості. Я бажаю Вам відсутності побічних дій і ефективного лікування. Обіймаю!
Еммо, прийми мої щирі співчуття. В мене дуже схожі думки й емоції були, зокрема про те, що більшість людей яких я знаю - на антидепресантах, а ті, хто ні - скоро будуть... і так, я теж пішла до психіатра (а до психотерапевта я ходжу з 2022 регулярно), з якою лікуємо мою депресію й мушу сказати - є успіхи. Дякую - Артеме й Еммо - за цю щиру й відверту розмову - це було дуже цінно її послухати.
Вітаю, пані Еммо! В минулому мене підбішувала ваша соціальна маска. Тепер я, здається, бачу вас більш справжньою і мене це радує. Ще більше мене радує, що ви вижили і тримаєтеся. Я точно за вас у цьому плані 🤝🫂🧚✨
Дякую, що підняли цю важливу тему. Я теж пережила депресію, вживаю антидепресанти. Рада, що є медикаментозні методи, якими можна себе врятувати. Розповідаю про це всім друзям та знайомим, щоб показати їм своїм прикладом, що це нестрашно! І що себе треба рятувати
Дуже дякую за такий щирий подкаст! Також хотіла б передати промінчики підтримки Еммі, щоправда не знаю, які слова для цього підібрати; єдине, що спадає на думку, що з моменту початку терапії далі ставатиме легше - будуть моменти, коли одужання відбуватиметься швидше, в якісь моменти може бути враження, ніби стоїш на місці у цьому процесі, але сам початок лікування - це вже шлях, по якому поступово відходиш все далі від "помиральної ями"). А стосовно знецінення я згадала, як моя психотерапевтка сказала якось, що досягнення певного рівня у тому, що для тебе важливо (кар'єра, гобі, створення глибоких і справжніх стосунків із людьми), взагалі не гарантує, що ти не знайдеш причини сумніватися в собі чи знецінювати себе. Якщо дуже захотіти до себе прикопатися і знецінити свої навички/емоції/досвід, наш мозок завжди знайде спосіб, як це провернути і з чим порівняти, щоб мета (знецінення) була досягнута. І потрібно докласти певних зусиль, щоб зрозуміти, чому ми ставимо перед своїм мозком саме цю задачу і поставити якусь іншу натомість. У мене враження, що це завдання "Просто відчепися від себе, цінуй себе і полюби себе" я виконую і досі (бо це зовсім не "просто"), але вже в менших масштабах і щодо дрібніших ситуацій.
Рік тому, знайома ситуація 🫂 Треба уважно читати побічну дію ліків. Мої на початку лікування провокували суїцидальні думки О_о Рекомендую перевірити рівень вітаміну D і стан щитовидної залози. Бажаю якнайшвидшого одужання!
Ніхто про це не пише, але дчкую за гарний приклад органічної активної згоди. Заморочувався тим, щоб дівчата явно мені давали знати що хочуть (принаймні) першого сексу зі мною задовго до того як почув про "активну згоду". Проте, воно завжди було якось кострубато і були страхи що це все зруйнує. Тож щіро дякую за нормальний приклад з життя
Еммо хочу вас підтримати подякою. Дякую, що продовжуєте говорити про ментальне здоровʼя і поділились особистою проблемою. У мене теж була депресія 8 років тому, і минулого місяця я відчула щось схоже (панічні атаки, фонова тривога і тд), я звернулась до психіатра і мій стан набагато кращий. Думаю, нам усім важливо не соромитись своїх психологічних проблем.
Дякую, Еммо, що проговорюєте свій досвід! Завдяки Вам згадала, що я не одна така і що депресію можна вилікувати тож пекло колись скінчиться. Я в схожому стані з травня. Зараз на антидепресантах і шукаю психотерапевта. Дуже довго відкладала і не звертала увагу на тривожність, безсоння, суіцидальні думки, страх самотності, але потім все вилилось у величезну кризу яка затягнулася на три місяці і я не знаю скільки ще мені знадобиться часу.
Теж є відчуття, що проблеми вестернів це повна фігня. Але криза житла серйозна проблема, яка напряму впливає на українських біженців/біженок, які не можуть знайти наймане житло за доступну ціну, бо це непідйомні ціни, особливо коли треба платити завдаток за ціну 2-3 місяців проживання, та і вільного житла просто недостатньо щоб покрити потреби😢
![[LIVE] : ONE ลุมพินี 85 | คู่เอก "ยอดเหล็กเพชร vs ผึ้งหลวง"](http://i.ytimg.com/vi/Qq_19bnnxEo/mqdefault.jpg)
![30 ชั่วโมงคนเดียว บนรถไฟชั้น 3 โซเวียต [Around The World Ep. 2]](http://i.ytimg.com/vi/MlE9boAVqDA/mqdefault.jpg)
Нарешті подкаст двух реальних людей, без понтів, без заумі, які розказують про співзвучні мені речі.
Дякую вам за те, що ви робити. Зараз, знаходячись в армії, я буквально не маю особистого часу, що мене досить гнітить. Проте, інколи маю можливість щось слухати на фоні під час рутинних задач.
І ваш подкаст дарує відчуття теплої розмови з друзями, чких давно знаєш. Одним словом: дякую за те, що допомогаєте тримати мені мою менталочку. Ви молодці!
Мені дуже шкода, Еммо, що цей важкий досвід з Вами стався. Я знаю, що від побажань одужання воно не наступає і від них навіть не стає легше. Якби Ви були моєю подружкою, я б сказала: «я з тобою, ти не сама, ти буду тебе підтримувати, як ти хочеш і скільки треба». Але я просто глядачка. Тому я дивлюся Ваш контент, я хожу на Різниця є, я патронка трьох Ваших каналів, і я продовжу нею бути, навіть якщо якийсь час Ви не зможете робити новий контент. Дякую за те, що і як Ви робите❤
Еммо, так хочеться тебе підтримати. Ти СПРАВЖНЯ. Може, журналістам потрібно за етикою ховати свої емоції та відношення до людей, але мені приємно бачити в інтерв'ю ЛЮДИНУ, а не робота за стандартами. Тримайся, дівчинко, це проходить. Обіймаю!
😂😂
Вона говорила, що зараз не позиціонує себе як журналістка, вона блогерка, але так, нашим лідерам думок, журналістам, блогерам і так далі є чому повчитись. Люди хочуть справжньої щирості.
Емма така саме справжня, як справжній блонд її волосся 😂@@Disasterification
Блогери не зобов'язані зберігати жур. стандарти... Особливо якщо вони не мають роботи в цій сфері на сьогодні🤌🏽
хахаха 😂😂😂
Давно не дивилась асиметрію. Заголовок мене підловив і я ввімкнула. Не шкодую, почула те, що для мене дуже важливо на даний момент. Мені діагностували депресію, і попри психологічну освіту і знання всіх моментів я саме довела все до такого моменту, коли уже нічого не хочеться. А якщо хочеться - то лише найгіршого, навіть, якщо ти в найкращому місці. Дякую за цей випуск.
Коельо в 14 і Ніцше в 17, тривожність в 30 і повернення до Гаррі Поттера. Нас багато🎉 сміюсь, щоб не плакати.
Депресія є однією з найпоширеніших хвороб 21 століття. Вона бреше, аде тобі здається, що якраз зараз у тебе відкрилися очі, що світ, насправді, такий. І навіть, коли ти уже лікуєшся, тобі важко визнати, що більшість твоїх переконань були неправдивими і викликаними хворобою, а не твоєю справжньою думкою. Бажаю вам одужання, Еммо! А також бажаж всім, хто, стикнувся з цією хворобою, отримати найбільш коректну та дієву допомогу.
Щодо теорій депресії. Станом на зараз нам відомо, що в депресії ключовими є три нейромедіатори: дофамін, серотонін та норадреналін. Не усім допомагають класичні інгібітори зворотного захоплення. Справді, ви праві. Депресія має не лише один типовий механізм виникнення. Тому це нормально, змінювати лікування кілька разів, якщо лікар бачить, що попереднє було недієвим. Поки ми не так багато знаємо про депресію, але спеціалісти з усього світу зараз працюють над її вивченням та розробкою інтегрованих методів допомоги. Пам'ятайте, що ви не одні. Це настільки поширена проблема, хоч які б різноманітні форми вона не мала. Ви не одні! З цим стикається неймовірна кількість людей. Не бійтеся звертатися по допомогу,не бійтеся бути засудженими чи висміяними! У вас є прекрасний шанс позбутися цього тягаря. Скористайтеся ним, якщо вам це потрібно!
Я зараз перебуваю в стані, коли усвідомила, що хворію, проте ще не можу подивитись на світ по-іншому, ще перебуваю під контролем хвороби, приймаю антидепресанти, але не маю можливості піти в терапію, бо немає грошей і не можу працювати через депресію саме зараз. Сподіваюся, що ліки подіють і я зможу хоча б вставати з ліжка.
@@banana_dino не очікуйте від себе, що ваша картина світу миттєво перебудується за кілька місяців прийому ліків. Ліки допоможуть вам виконувати свої повсякденні справи, краще спати та їсти, мати трохи більше сил та таке інше. Але ваші почуття та емоційний стан протягом дня буде змінюватися дуже поступово, в той час, як для переусвідомлення картини світу, вам самій доведеться докласти певні зусилля. Насправді, ви можете допомогти і сама собі, якщо немає можливості звернутися по допомогу. Медикаментозне лікування надасть вам сили та можливість почати думати по-іншому. А от, як ви використаєте цю можливість - це вже ваша робота з собою. Коли немає, на що спертися, потрібно навчитися спиратися на себе. Бо ми єдина константа в своєму житті. Я бажаю вам якомога швидшого відновлення сил! Бережіть себе, ставтеся до себе, як до єдиної людини, яка може вам допомогти. Бо терапія лише допомагає нам налагодити діалог з собою. Одужуйте ❤️
Хтось виконав домашку!😅
бажаю вам якнайшвидшого повного одужання. сама знаю що це таке, лікуюсь вже давно, постійно пʼю ліки(не антидепресанти) періодично звертаюсь по психологічну допомогу
@@ОленаКорабєк дякую, і вам здоров'я!
Еммо, ви надихаєте мене та моїх подруг вже кілька років. Дякуємо вам за все, що ви робили, робите та зробите! Бажаємо сил бути Еммою, яку любимо не (лише) ми, а Еммою, яку любите ви.❤
Дякую за цю розмову!
Дякую вам обом! Це, мабуть, найвідвертіший подкаст "Асиметрії". Дякую, що не боїтеся розмовляти на такі болючі теми!
Дуже влучно про легкість буття, постійно й гостро відчуваю потребу віднайти її в собі, але не знаю як. Пережила кілька місяців окупації в Маріуполі, після цього виїхала до Польщі. Це був якийсь дикись, навіть сюрреалістичний контраст - те, що бачила в рідному місті, і те, як люди живуть тут.
Дуже довго вчилася не порівнювати проблеми українців і поляків, сприймати їх, як щось, що існує в різних вимірах, але досі не завжди вдається. Потім переключилась на порівнювання себе і тих, хто залишився в Україні. Мені буває дісно важко в еміграції, але чи можу я про це говорити, коли багато моїх знайомих постійно знаходяться під обстрілами? Не знають, чи будуть завтра мати, де жити і на що їсти? Чи можу я робити щось приємне для себе або йти кудись розважатись, коли на передовій гинуть люди? Досі шукаю для себе відповіді на ці питання і не знаходжу.
якщо це буде для Вас доречно,я б порадила ходити на концерти,кіно та інші розваги.Ви настраждались теж і якщо будете собі обмежувати ендорфіни,то краще не буде нікому,це ніяк не вплине на стан військових чи мирних,не знімить їх стреси,але Ваше здоров'я і фізичне і психічне вимагає "розвантаження".і якщо Ви збережете здоров'я,то відбудовувати зможете допомагати(як приклад).Нехай Вам буде благо.
Ви заслужили радіти життю, бо саме так і можна зберегтися і рухатися далі після прожитого. Обіймаю усім серцем.
в мене схожа ситуація з відчуттям провини, депресія вже не гостра, але походу буду на таблетках завжди. Принаймні, поки ті тварі не заберуться з моєї землі. Лікарка сказала, що я не зможу "забити" на війну і це так чи інакше гнітить менталку..
У книзі Тані Касьян "Наше спільне", багато про людей з Маріуполя. Там була фраза схожа "навіщо тоді було виживати в Маріуполі? Щоб не радіти життю?".
Бажаю вам знайти сили радіти життю та позбутися травми вцілілого
До речі, я не бачила ні в кого в рекомендаціях, але є надзвичайно корисний безкоштовний український застосунок База. Це психологічна самодопомога для цивільних і військових, медитації, вправи для самозаспокоєння, подолання тривоги, самопізнання, навіть подолання наслідків контузій, а також телефони ліній психологічної допомоги
Дякую! Я щось таке шукала давно, ще й українською!)
десь була дотепна реклама лінії підтримки для людей в депрессії. показували останні відеозаписи з телефонів людей, що скоїли самогубство: вони там посміхались, розважались і жодного натяку на депрессію
Ще після смерті Честера Бенінгтона був флешмоб #faceofdepression з таким самим посилом
В мене друг так повісився колись, жартував, ходив на роботу, планували на наступний день піти на концерт....
@@smugasta не найкращій досвід. Співчуваю
@@smugastaдуже часто потім рідні кажуть «це не могло бути самогубство, в нього були плани на наступний тиждень/місяць/рік»
На жаль, в стані депресії ці речі часто співіснують
Зранку я забиваю наступний тиждень зустрічами, а ввечері хочеться вийти в вікно
@@liliialytvyn4088 так, все саме так і було. Перший місяць ніхто в це не вірив, навіть було припущення що це вbивство... Але слідство розставило все на місця
О, ця легкість буття...
Я у Франції. Сьогодні гуляла вздовж Мозеля в Тьонвіллі. Там грала жива музика на терасах, і люди танцювали. Молоді, літні, усякі. Хтось годував лебедів, хтось пив пиво. Просто життя.
І тут ми, наш досвід...
Насправді я і по Львову так гуляла. Не знаю, чи доречно це казати, адже насправді і тут небезпечно
возвращайся в украину на войну помогать !
Кажуть що европейські пенсіонери такі щасливі бо всі на антидепресантах))
@@Sokolovska-Olena хтозна😄
@@seaside9996 у мене син-підліток. А ви поки мову вивчіть
Також щиро дякую Артему за службу
Не знаю, які слова краще підібрати, аби виразити ці повагу й шану, що відчула. Дякую 🫂
Дуже вдячний за цей відвертий і важливий випуск! Обговорення таких тем, як депресія, мобілізація і активна згода, потребує великої сміливості, і ви справді робите важливу роботу. Ваша щирість і відвертість допомагають багатьом зрозуміти, що вони не самі у своїх переживаннях. Дякую за те, що ви торкаєтеся таких складних, але необхідних тем! Чекаю на нові випуски та завжди підтримую вас!
Коли цьогоріч була в Європі теж відчула наскільки ми відрізняємося ментально, наскільки вони живуть розслабленіше в дрібницях і наскільки ми це втратили. При чому мені здалось, що це трапилось не від повномасштабного вторгнення, а якось на загал - коли в тебе все краще і стабільніше з економікою і рівнем життя десятиліттями, то і зʼявляється от це відчуття легкості «в повітрі», і, наприклад, ці чарівні пенсіонери, які подорожують, або ціла культура якісного відпочинку (театри, виставки, тощо). В нас щось таке все ще радше вийняток, там - норма. Ніхто не гірше/не краще, але було дійсно боляче усвідомлювати, що можна жити легше і мати це нормою.
Схожа історія. Цікаво було дивитися на інших туристів у Європі, які взагалі ніяк не реагували на звуки літаків і вертольотів. У мене ж все стискалося всередині хоча б у перші миті, поки я не включала голову і не нагадувала собі, що там нема небезпеки з неба
Найприємніші подкасти в світі
+
Дуже сильно розумію Емму коли вона описувала свій досвід провини через ментальні проблеми під час війни
Я скажу, що я дивлюся Асиметрію і інші подкасти і інтерв'ю Емми, бо це єдиний контент, що утримує зараз мою увагу (лікую депресію і тривожний розлад), тому я дуже дуже вам вдячна, завдяки цьому контенту я взагалі можу щось робити, коли ставлю на фон (вдома чи коли треба кудись дійти по вулиці). Дякую 🫂
І дуже хороше порівняння від Артема про сонячний опік.
Я вас так люблю, немов рідних. Ваша щирість і справжність дарує мені справжне тепло. Дякую вам від усього серця
Тримайтеся , Еммо ❤❤❤
Я думала, що депресія - це не про мене. Кілька днів тому мені діагностували великий депресивний розлад із симптомами меланхолії. Більшість моїх друзів приймають якісь препарати. Це поширена проблема зараз. Відео дуже відгукується.
Дякую, за вашу роботу❤
Дякую, що поділились своїм досвідом, це надихає. Відвертість і чесність це є дуже цінним
Еммо, дуже вам дякую за вашу щирість і відкритість. Рік тому мала схожий стан, наразі вже майже рік приймаю антидепресанти. Бажаю, щоб ті ліки, що прописали вам підійшли і подіяли якомога швидше🫂
Ви навіть не уявляєте на скільки я вам вдячна за цей випуск. Дякую, дуже дякую. Обіймаю!
6:34 стандарти виховання 💪 здається плакала більше не через те, що десь болить, а через те, що на мене гирчали за це старші. 😅 Істерички, йопта 🤦
Дуже розумію те, про що говорить Артем щодо досвіду знецінення, коли ти долучився чи долучилася до війська, але не в бойовому підрозділі, а живеш вдома, наприклад. Все одно постійне почуття провини, що я роблю недостатньо і мій внесок не рахується. І я підтримую слова Емми, що саме на терапії є беспечне місце, щоб говорити про це, переживати це разом з людиною, яка навчена, як поруч з такими почуттями та думками бути. Дякую за цю тему.
Еммо, ну чого успішні публічні люди, які роблять багато крутих і надихаючих речей, страждають від депресіі, можливо від нереалізованості чи ще чогось. так хочеться, аби та енергія і натхнення, яке ви даруєте іншим, на вас теж поширювалось, в першу чергу) у вас велика група підтримки, багато прихильників та поціновувачів вашоі творчості! ви крута, не забувайте про це)
Завжди чекаю на нові подкасти і сьогоднішній справді був дуже важливим. Хочу подякувати за щирість і тепло, яке ви випромінюєте, нам це дуже необхідно
Подкаст був дуже цікавим і корисним! Дякую, що ділитесь досвідом.
Дякую, подкаст вийшов про реальність. Артему величезна повага за відважність. І Емі за відвертість. Зараз я в депресії, лікуюсь і відвідую психотерапевта. І дуже жалкую про дві спроби самогубства у 9 років, і радію, що вони не вдалися. Тільки нашкодила здоров'ю, і вже дорослою стала собі допомагати зверненням до спеціалістів.❤
Слухаю Емму і впізнаю себе практично у кожному реченні 🫂
Знаю, як це важко, у моєму випадку вона ще й періодично повертається.
Дякую, що дестигматизуєте пошук допомоги під час цього страшного стану 🙏
Еммо, дякую що поділились. Це дуже важливо для людей які це теж переживають.
Еммо, ви дуже справжня і це те що завжди мене приваблювало у вас. я впевнена, що у вас все буде гаразд та бажаю вам лише найкращого. тримайтесь!
Щиро сподіваюсь і бажаю побороти (можливо не правильне слово, вилікувати, пройти) Еммі депресію! Артему дякую за службу! Вкотре переконуюсь, що розумним, порядним і відчуваючим людям найважче в житті. Подкаст дуже щирий і важливий.
Улюблений український подкаст!
Через нього палю більше палива, в спробах їхати довше з роботи, аби мати час прослухати якомога більше😁
Дякую, що не дивлячись на складні зовнішні обставини продовжуєте робити контент. Насправді втішає розуміти що не одному тобі важко і що "люди з екрану" такі саме люди
Радий вас чути чарівний тандем розуму та відчуттів❤ Депресія це дійсно важко. Бажаю Вам наснаги, душевної легкості та отримати омріяну рівновагу та енергію, знайти розуміння себе, відчути турботу, любов та ніжність до себе. Ви варті цього! Обіймів вам 🤗❤
Як же пощастило Еммі мати такого крутого друга💟Кожен раз кайфую від розмови двох розумних, дотепних людей😊
Думав не дочекаюсь! Дякую за старання❤
Емма, обіймаю вас через екран 🫂 щодо знецінення себе серед військових: мій брат з 22 у війську. Так як рід його війська це важка техніка - вони переважно на боєвих. За два роки такої діяльності здоров'я погіршилося, його перевели в ремроту. Тепер він вважає себе ухилянтом бо хлопці воюють ,а він гайки крутить.
Я була тією підліткою, яка хотіла читати Ніцше, купила «Так казав Заратустра», але в процесі майже блювала від його думок і ідей, що були максимально неблизькі мені. Так і не дочитала і більше не намагалась повторити цей досвід
Щиро дякую за випуск!! Ви неймовірні, обожнюю ваш контент!!! Я дуже сподіваюсь, що Еммі згодом стане краще!!
Щодо знецінення проблем європейців. Я часто відчуваю себе жахливою людиною через це. Коли мені моя однокласниця німка розповідає про те, що вона дуже хвилюється через оцінки, я думаю "Я тут хвилююсь про те, що можу ніколи більше не побачити членів моєї родини, а ти про якісь оцінки. Теж мені проблеми.". Але най з оцінками, мені однокласниця розповідала про булінг, інша близька подруга (також українка) про проблеми з самооцінкою і не прийняття своєї зовнішності. Я намагаюсь бути співчутливою, вислуховую їх, але я відчуваю, наче в мені нема емпатії. При чому я сама знаю як це, не мати сил дивитись на себе в дзеркало і морити себе голодом через неприйняття свого тіла. Але в мені наче вимкнули функцію справжньої емпатії. Я просто думаю собі "Серйозно? Яка зовнішність? Ми живі і це те, що важливо." Я ніколи не кажу щось подібне, але ці думки так дратують. Я хочу бути хорошою людиною, яка здатна справді співчувати людям.
Для кожної людини її власні "проблеми" - найбільші , знецінювати не можна.. Як і не варто " мірятися горем". Хоча так, усе пізнаємо в порівнянні
Ви класні.Я не відчуваю депресії,в мене ніби все біль-менш нормально,але чомусь мені дуже зайшло.Можливо,тому що мене оточує суспільство з такими станами і я апріорі не можу абстрагуватись.А так,як я емпатична людина,то дуже це все на мене впливає.Люблю ваші розмови на камеру,взагалі,мені здається,ми всі любимо подкасти,адже є відчуття причетності до розмови двох-трьох симпатичних нам людей.Це ніби поширити коло своїх друзів саме тими людьми,які тобі імпонують.Еммо,бажаю Вам сил подолати свою депресію.Адже відчувати жагу до життя - це одна з самих чудових речей.❤
я дивлюсь 8-му хвилину відео, вже співчуваю Еммі. Якщо зараз піде реклама Майндлі чи Розмови...я закочую очі. Попереджаю.
І історія про активну згоду просто шикарна!!! Мені здається те як зробив ваш партнер - про це має почути кожен!❗❗❗
Попри важку тему на початку - як завжди отримала массу задоволення від вашого тандему! Ваші випуски я чекаю найбільше за все з усього Ютубу 🎉 Дякую за мій вечір сьогодні 😉
Дякую, що висвітлююєте тему депресії та суіцидальних думок. Зрозуміла, що потрібно звертати увагу на жарти і якщо там є натяк на те що людина хоче вкоротити собі віку, бути більш уважною та проговорити відкрито чи є наразі ця проблема.
Еммо, величезне спасибі за щирість, вразливість. З досвіду власної депресії памʼятаю, що найстрашнішим було зняття «маски нормальності», а страх бути депресивним собою збільшував самотність і ізольованість х1000.
В Ваших словах впізнала свій тодішній стан і це допомогло ще більше нормалізувати його для себе, зняти ще один шар стигми.
Такі публічні проговорення безцінні, можливо комусь вони вкажуть на власне знецінення суїцидальних думок, тривожних станів, днів сповнених апатії.
Ти молодчинка, дякую за твою сміливість ❤
Про активну згоду - ми з партнером разом вже більше 7 років, живемо разом більше 5 років, і кожного, КОЖНОГО разу коли ми займаємось сексом, хтось із нас уточнює "ти хочеш цим зайнятися?" (не українською, він іноземець). Це не забирає ніякої романтики, а навпаки додає пікантності, бо в цей момент зазвичай нам вже й так не терпиться. До цього, більшість моїх партнерів (також здебільшого іноземці) так само уточнювали перед сексом, чи я готова, чи хочу. Не контракти, як у дізель-шоу, а звичайна турбота й ніжність, цей жест додає хлопцеві 100 балів Грифіндору.
Ну і само собою, якщо в процесі щось йде не так, у когось зникає бажання, у когось якісь фізіологічні проблеми виникають (банально натерло, спітніли, ногу судомить етс), ми ставимо все на паузу або зовсім припиняємо. Зараз я вже не уявляю, що може бути якось інакше.
Клас, круто, я рада за вас! У мене теж так, і я думала, що це просто НОРМАЛЬНО.
Я розумію Емму тому що у мене депресія. Її діагностували майже 3 тижні назад, я теж почала пити антидепресанти. На психолога нема грошей, а всі безкоштовні варіанти я вичерпала. Депресія це важко, це дементори з Гаррі Поттера. Ти зовсім не відчуваєш радості чи задоволення. Це сталося в перше в моєму житті, я ніколи раніше такого не відчувала. Так цікаво і дивно, що з людьми таке може статися. Я розумію здається зараз всіх людей на планеті в кого депресія, бо в мене зараз саме цей стан.
Дякую за це відео і розмову, мені сподобалося. Цікаво вас слухати. Бажаю вибратися з депресії всім хто зараз її проживає💞
Дякую вам!
Це було офігенно!
Так, часто маю думки, що я в недостатньо важких умовах (хоча я практично працюю на нулі) аби втомитися, чи якось страждати, коли є люди в набагато гіршій ситуації.. Знецінення власного стану і болю має свої негативні наслідки.. Ваші подкасти самі по собі віддушина і можливість психологічного і емоційного відпочинку. Велика подяка!
🫀та ❤️
🥲
Дякуємо навзаєм!
Не пропадайте, я вже переживаю. Сподіваюсь, Емму не накрило з вушками. Тримайтесь і одужайте ❤
Із цікавістю та задоволенням слухаючи ваші бесіди, щоразу пишаюся молодими людьми моєї країни! Дякую вам обом! 🙏🇺🇦😘
Самий офігезний ваш подкаст!!
Дякую за відвертість 🎉❤
Смажу млинці і слухаю Вас🥞
Задумалася, що і собі треба до психолога, щоб не запустити себе ❤
Дякую Еммі за відвертість, це важливо не мовчати про депресію
І бажаю, щоб максимально швидко були подібрані АД!
Еммочко, просто люблю і обіймаю. Бажаю якнайшвидше пройти цей складний етап в житті. Ти нам дуже потрібна, як і все, що ти робиш. 🫂❤️
За вашою дружбою дуже приємно спостерігати❤ Про проблеми європейців - 100%, почала сьогодні дивитись відео, де з філософської точки зору розповідалось про смерть, і вестерни виявили, що вони, уявіть, в будь який момент можуть померти і треба якось придумать, як з тим жити, людоньки, як собі цей концепт укласти в голові, коли Централ парк такий красівий
Я не дуже розумію про що це...люди помирають лише на війні?
@@inka_ber ні, але, розумієте, вони дивуються тому, що, виявляється, можна померти в будь-який момент, незважаючи на те, що ти класний. А ми з цим усвідомленням (не гіпотетичним, а реальним) живемо щодня. Не знаю, мене розбомбило з того відео і я ще не склала це в слова нормально
Мабуть тому, що для них це більше інтелектуальна вправа - подумати про можливість померти будь-якої секунди, а для нас реальність
@@AlinaRiabonenko та для усіх це реальність. Просто до нашої реальності добавились додаткові чинники. І якщо ви не перебуваєте близько до ЛБЗ, то статистично варто більше боятись доріг, чим прильоту ракети
Дякую за цей відвертий випуск. Ціную вашу чесність.
Еммо, дякую, що матюкаєшся, мені легше, шо не тіко я маю таку звичку
Дякую за подкаст. Емма, бажаю вам подолати депресію і радіти життю. Артему підтримка, мій чоловік теж проходить службу і часто знецінює свою роль. Хочеться вас обох підтримати
Швидкого одужання Вам,Еммо!дякую,що ділитесь,бо ми живемо в такий час,що багато людей відчувають себе,як описали Ви,але Ваша щирість дасть їм підтримку і шлях,приклад,що це тимчасово,лікується,може статися з кожним!
про знецінення - пригадую слова Казаріна ще весни 2022 року в одному з його есеїв (яке тоді було написано ще російською):
"Сейчас каждый считает, что делает недостаточно. Всех объединяет чувство вины. У тех, кто выехал - к тем, кто остался. У гражданских - к военным. У тех, кто в тылу - к тем, кто на передке. Просто имейте в виду, что вы не одиноки. Что это чувство испытывают все, кроме нарциссов."
здається, актуально й зараз
Побільше би таких подкастів, які показують, що відкрити говорити про складно але важливе - це нормально
Чудовий подкаст. Дякую вам за відвертість. Обожнюю те, як природньо ви говорите на складні теми. Обнімаю вас обох, пишаюся тим, що ви у нас є!❤
Лайк за міцну менталочку Артему. Емма, стресс має звичку накопичуватись, якщо нема механізма його позбавлятись не тимчасово, а остаточно. А на це треба виділяти час і сили. Це робиться все всередині нашої голови і Артем гарно вміє сортувати і обробляти свої думки. Це все окрім гормонів, що тісно повʼязани з фізичним процесами. Мені подобаються ваші розмови, далеко не завжди я поділяю деякі думки, особливо Артема, тим і цікаво - бо і різнобижності, які змушують замислитись. Але цікаво як ви теми постійно знаходите для цих відео. Це ж дійсно яке має бути насичене життя щоб всі ці теми вспливали в ньому і потім обговорювались тут. Клас! Лайк і щасти подалі )
Емма, а що за фільм та серіал з Нетфлікса? Бо в мене нема інстаграма, або твітера, а цікаво. В принципі, дуже багато "філлерів" завжди було усюди.
Артем, знецінення - нормальний механізм психологічного захисту. Давай поясню: я не вважаю, що герой, бо ходив на штурм, бо це робота, яку я можу робити. Це стає нормою, коли ти знаходишся серед побратимів, які така ж піхота як і ти. Через те що ми адаптивні, для нас це з цим досвідом стає нормою, планка підвищується і через це рівень критицизму до інших, зростає. Це і є переоцінка цінностей. Коли в мене, як штурмовика, стабільна психика, я знаю чого я стою, мені не треба собі щось підтвержувати, для мене це все здається нормальним. Для мене. При цьому я розумію інших людей, бо в них нема такого досвіда. В них є страхи, що їми керують. І такі воїни що їх долають, для мене є героями, а при цьому я себе не вважаю таковим. Тобто бачиш, в порівнянні ми ставимо собі планку вище, рівень, куди ми б хотіли потрапити.
Дякую! За "нелегкий" подкаст. На одному диханні❤️🙏
Дякую, що ділитеся своїм досвідом. Трохи легше стає від думки про неодинокість в моїй ситуації ❤
Еммо 🫂 Жоден діагноз вас не визначає!!! Як і відсутність діагнозу. Бажаю вам вийти з цього стану! І те що ви публічно говорите про свій стан - це дуже сміливо! Дякую 🙏 P.S. дуууууууже розумію оце "я пишалася що в мене все ок з менталочкою!", бо я викладачка йоги, медитації і дихальних практик і коли я отримала діагноз клінічної депресії я аж перестала так пишатися станом своєї менталки 😅 Але життя стається з найкращими 🫂
Я два рази переконувала себе що мені просто треба відпочити щоб все стало краще перед остаточним усвідомленням що мені потрібна допомога і в мене депресія. Після першого разу, пропрацювала 1,5 роки як зомбі, а в другий раз зʼїздила у відпустку, там знову переконала себе що все в порядку, а потім в перший же робочий день коли мене супер образливо знецінила колега приємно посміхаючись при цьому, я зрозуміла що все, це вже дно, мені потрібна допомога. До речі я в той же день звільнилася)) це був перший крок полегшення
Тож прислуховуйтесь до себе!! Якщо здається більш ніж один/два рази, вам не здається - звертайтесь до терапевта!
На мою субʼєктивну думку це найкращий випуск.
Вас дуже приємно слухати, продовжуйте) дякую!
Трохи не звичний по атмосфері подкаст але такий кайфовий
Дякую за випуск. Еммо, скорішого одруження, ви дуже крута, що говорите про вашу депресію на широку аудиторію.
Дорогі співгромадяни! Тримаймось! Емма, я Вас дуже поважаю. Хай прибуде з Вами Сила!
Еммо, яка ви гарна без макіяжу! мені ви дуже подобаєатеся, щиро рада за вас, якщо це тренування не боятися показуватися привселюдно без косметики
Я той самий підліток який читає Ніцше. Але я не вважаю що повністю його розумію, тому поступив на філософію.
За підняття теми «активної згоди» однозначно лайк ❤️ дуже важлива жива річ, про яку треба всім знати
нарешті це було неймовірно відверто, відкрито, щиро та по-справжньому! обожнюю Емму саме такою, коли вона не в образі
Еммо, дякую, що ділитеся своїм станом. Бажаю Вам пройти цей складний період❤️
Для мене трохи забагато нецензурної лексики від Емми. Це трохи як бур'ян серед дуже гарних квітів важливих думок. Щиро бажаю Еммі видужати❤
Дякую за ще одне підтримуєче, важливе до перегляду відео❤
Еммо, я вже не перший рік лікую БАР і зараз саме на АД. Стійкість Вашої психіки НЕ дорівнює стійкості Вашої особистості. Я бажаю Вам відсутності побічних дій і ефективного лікування. Обіймаю!
Дуже сподобався випуск. Бо це все так на часі і кожен зіштовхується з цими проблемами так чи інакше. Дякую вам! ❤
Еммо, прийми мої щирі співчуття. В мене дуже схожі думки й емоції були, зокрема про те, що більшість людей яких я знаю - на антидепресантах, а ті, хто ні - скоро будуть... і так, я теж пішла до психіатра (а до психотерапевта я ходжу з 2022 регулярно), з якою лікуємо мою депресію й мушу сказати - є успіхи.
Дякую - Артеме й Еммо - за цю щиру й відверту розмову - це було дуже цінно її послухати.
Дякую за випуск❤
Приємно було вас слухати)
Це - мій улюблений випуск 👏👏👏
Вітаю, пані Еммо!
В минулому мене підбішувала ваша соціальна маска.
Тепер я, здається, бачу вас більш справжньою і мене це радує.
Ще більше мене радує, що ви вижили і тримаєтеся. Я точно за вас у цьому плані 🤝🫂🧚✨
Дякую за таку відверту розмову! Всі теми особливо актуальні і їх важливо проговорювати в публічному просторі
Дякую, що підняли цю важливу тему. Я теж пережила депресію, вживаю антидепресанти. Рада, що є медикаментозні методи, якими можна себе врятувати. Розповідаю про це всім друзям та знайомим, щоб показати їм своїм прикладом, що це нестрашно! І що себе треба рятувати
Дуже дякую за такий щирий подкаст! Також хотіла б передати промінчики підтримки Еммі, щоправда не знаю, які слова для цього підібрати; єдине, що спадає на думку, що з моменту початку терапії далі ставатиме легше - будуть моменти, коли одужання відбуватиметься швидше, в якісь моменти може бути враження, ніби стоїш на місці у цьому процесі, але сам початок лікування - це вже шлях, по якому поступово відходиш все далі від "помиральної ями").
А стосовно знецінення я згадала, як моя психотерапевтка сказала якось, що досягнення певного рівня у тому, що для тебе важливо (кар'єра, гобі, створення глибоких і справжніх стосунків із людьми), взагалі не гарантує, що ти не знайдеш причини сумніватися в собі чи знецінювати себе. Якщо дуже захотіти до себе прикопатися і знецінити свої навички/емоції/досвід, наш мозок завжди знайде спосіб, як це провернути і з чим порівняти, щоб мета (знецінення) була досягнута. І потрібно докласти певних зусиль, щоб зрозуміти, чому ми ставимо перед своїм мозком саме цю задачу і поставити якусь іншу натомість. У мене враження, що це завдання "Просто відчепися від себе, цінуй себе і полюби себе" я виконую і досі (бо це зовсім не "просто"), але вже в менших масштабах і щодо дрібніших ситуацій.
Рік тому, знайома ситуація 🫂 Треба уважно читати побічну дію ліків. Мої на початку лікування провокували суїцидальні думки О_о Рекомендую перевірити рівень вітаміну D і стан щитовидної залози. Бажаю якнайшвидшого одужання!
Ніхто про це не пише, але дчкую за гарний приклад органічної активної згоди.
Заморочувався тим, щоб дівчата явно мені давали знати що хочуть (принаймні) першого сексу зі мною задовго до того як почув про "активну згоду". Проте, воно завжди було якось кострубато і були страхи що це все зруйнує.
Тож щіро дякую за нормальний приклад з життя
Яка хороша розмова! Ви молодці.
Еммо хочу вас підтримати подякою. Дякую, що продовжуєте говорити про ментальне здоровʼя і поділились особистою проблемою. У мене теж була депресія 8 років тому, і минулого місяця я відчула щось схоже (панічні атаки, фонова тривога і тд), я звернулась до психіатра і мій стан набагато кращий. Думаю, нам усім важливо не соромитись своїх психологічних проблем.
Дякую за щирість. Тримайтесь один одного. Ви - класна комбінація як колеги, так і друзі
Емма, все буде добре, ти нам потрібна!
Дякую, Еммо, що проговорюєте свій досвід! Завдяки Вам згадала, що я не одна така і що депресію можна вилікувати тож пекло колись скінчиться. Я в схожому стані з травня. Зараз на антидепресантах і шукаю психотерапевта. Дуже довго відкладала і не звертала увагу на тривожність, безсоння, суіцидальні думки, страх самотності, але потім все вилилось у величезну кризу яка затягнулася на три місяці і я не знаю скільки ще мені знадобиться часу.
Дякую за цю розмову! Вона була важливою і цінною! Емма неймовірна, завжди це знала.
Теж є відчуття, що проблеми вестернів це повна фігня. Але криза житла серйозна проблема, яка напряму впливає на українських біженців/біженок, які не можуть знайти наймане житло за доступну ціну, бо це непідйомні ціни, особливо коли треба платити завдаток за ціну 2-3 місяців проживання, та і вільного житла просто недостатньо щоб покрити потреби😢
Божжжже, як же це круто! Дякую за крутий і такий актуальний мені зараз випуск.