Дмитро Сепетий. «Проблема свободи волі в сучасній аналітичній філософії»

แชร์
ฝัง
  • เผยแพร่เมื่อ 1 ต.ค. 2023
  • =====
    Донатьте на ЗСУ, бо завдяки ним ви можете переглядати це відео українською.
    savelife.in.ua/donate
    prytulafoundation.org/donation
    =====
    На лекції обговорили такі питання:
    1. Проблема свободи волі в перспективі дилеми детермінізму та індетермінізму
    2. Основні напрямки аналітичної філософії стосовно проблеми свободи волі: лібертаріанство, компатибілізм, скептицизм
    3. Лібертаріанська концепція свободи волі: підстави, версії, класичні аргументи проти та відповіді на них
    Лектор: Дмитро Сепетий - доктор філософських наук
    =====
    Підписуйтесь на наші мережі:
    / lvivcafephilo
    та
    / kontur.culture
    / kontur_media

ความคิดเห็น • 4

  • @yurim7756
    @yurim7756 10 หลายเดือนก่อน

    Влізу сюди зі своїми Данінгом та Крюгером.
    Не буває свободи самої по собі, без людини, так як не буває польоту без птаха. Якщо ми розглядаємо свободу волі саме людини, то не потрібно її за дужки виносити. А що таке людина? Нога - це людина? В системному аналізі є поняття системи - це сукупність елементів, яка породжує нову (системну) властивість, яка не зводиться до елементів. Колесо велосипеда, чи його кермо в розібраному стані окремо - не є транспортними засобоми. Велосипед - тільки цілком зібраний велосипед. Те ж саме й людина - це весь її організм, бажано живий і функціонуючий.
    Саме тому у людини є свобода волі. Вона на рівні людини, як системи. Ми її інтуїтивно відчуваємо. А те, що в нас всередині є те, що спонукало нас, це вже не стосується людини.
    Те саме, наприклад, робот пилосмок. Ми можемо казати, що він тільки що обрав наприклад повернути направо. Те що в нього є детермінована програма, не стосується ніяк його свободи як об’єкта.
    Казати, що у людини нема свободи волі, тому що в ній є якісь елементи, які її спонукають щось робити, це настільки ж імбіцильно як казати «автомобіль насправді не їздить, в нього просто колеса крутяться». Видно, тут прямо за буддизмом все: коли ми про розмірковуємо про его, то втрачаємо розум.
    І ще, детермінізм і є свобода волі. А якщо б нами керували справжні випадковості, то ми би конвульсивно дригали кінцівками і просили лікаря допомогти. Зрозумійте, не потрібно викидати з роздумів людину, а тому ні детермінізм не наш, ні випадковість не наша. Тому, якщо б нами великою мірою керували випадкові процеси, то ми би це відчували як втрату контролю, навіть за тілом. Яка ж тут свобода волі.
    Детермінізм дає можливість прогнозувати світ, розмірковувати і робити свідомий вибір (навіть якщо цей вибір сам по собі нашими внутрішніми і зовнішніми процесами детермінований). На рівні людини вона і має свободу волі. На рівні атомів чи нейронів можливо і ні, але там і людини немає. А не буває свободи волі людини без людини. Вражає пихатість людини, яка хоче буди царицею морською, мати свободу, яка виходить за межі матеріального світу і керувати навіть атомами з нізвідки.
    Виключення людини з роздумів про свободу її волі - це єдина помилка з моєї точки зору, яка породжує ці теорії і «складність питання».
    На рахунок наркоманів. Свобода волі - така штука, що людині дається як можливість. А користується нею чи ні, то вже справа людини, в цьому теж її свобода волі. Якщо серед наркоманів хоча б невеликий процент є людей, які відмовляються від наркотиків, значить свобода вибору у них є. Як в теорії ймовірностей: щоб бути випадковими, події не зобов’язані бути рівноймовірними.

    • @lyosha_sem9467
      @lyosha_sem9467 8 หลายเดือนก่อน

      Цікаве міркування. Але я трохи не погоджуся. Як на мене, свобода волі - це одна з ілюзій, породжених людською свідомістю, як сенс, наприклад. Їх нема в об'єктивній реальности, але вони необхідні для адекватного функціонування людини та витікають з нашої біології.
      Детермінізм є не лише на рівні атомів. Детермінізм є на рівні міжособистісних комунікацій, на рівні досвіду і тд. Адже будь-яка взаємодія між людьми чи між людиною та об'єктом впливає на неї та її рішення.
      А те, що ми інтуїтивно відчуваємо її - дуже сумнівно, адже поняття свободи волі ввів Кант(якщо я не помиляюсь) і ми не знаємо, як сприймали дійсність люди до того. Просто свобода волі стала одним з базових понять, яким ми оперуємо, щоб пояснити щось. Хтось і бога інтуїтивно відчуває(я ні🤷🏻‍♂️). Взагалі, інтуїція - це ж лише сукупність інформації, яку наша психіка несвідомо зібрала і переварила та видала свідомости для економії часу та сил. Я б так на інтуїцію не покладався
      Тому мені здається про свободу волі має сенс говорити лише в ключі незалежности від зовнішніх чинників, себто коли рішення визначається лише детермінантами, що складають саму людину: біологічна складова, досвід, особистість тощо.
      А ще було б дуже цікаво

    • @yurim7756
      @yurim7756 8 หลายเดือนก่อน

      @@lyosha_sem9467Ви мене мабуть не зрозуміли. Не буває свободи волі як поняття самого по собі. Буває свобода волі людини, гави, собакі Сірка чи робота пилесмока.
      Тобто завжди пара - cуб'єкт і його свобода волі. Так як не буває ходіння самого по собі без людини, чи тварини чи когось іншого.
      Коли людина вважає що в неї нема свободи волі, бо світ детермінований, то це тому що вона дуже і дуже охренівша істота, вона хоче свободи самої по собі, не враховуючи її саму, так як начебто вона буде богом і керувати матеріальним світом знаходячись поза його межами, на меншу свободу вона не згодна, тому ображається і каже, "ах так, якщо в світі є правила, детерміновані, і вони не мої, то значить нема взагалі ніякої свободи".
      Типу такого.
      На рівні атомів якраз не такий і детермінізм. В квантовій механіці відбуваються дійсно випадкові події. На рівні людини, тобто макрооб'єктів, працює закон великих чисел, і ті випадковості практично нівелюються. Хоча не ясно наскільки. Ну там, може розпастить ядро адому, вилетить якийсь нейтрон, переб'є ДНК, виникне рак у людини.

    • @yurim7756
      @yurim7756 8 หลายเดือนก่อน

      ​@@lyosha_sem9467 Ще, натякну, чому це неправильно не розглядати людину як систему, коли ви розмірковуєте, обирає людина щось чи ні. Ви кажете така біологія?
      Замініть слово "обирає" на ходить. Людина может ходити? Ну якщо розглянути біологію, то ні, ні одна клітина не ходить, це просто скорочуться м'язи, а ніде ходіння немає. Це просто в сукупності скорочення м'язів і внутрішніх процесів в клітинах, виникає іллюзія що людина ходить. Якщо ми будемо шукати ходіння в її клітинах, ми його не знайдемо.
      Це абсолютно аналогічні думки як і ваші про іллюзію вибору. Мені подобається трохи буддизм. Так ось, там кажуть, що наш розум - це его. І коли людина розмірковує про себе, свою волю, свідомість, цей розум просто затмарюється і людина розмірковує на рівні імбіцила, не помічаючи цього.