А ще дуже багато Глазового читав покійний Анатолій Литвинов. Він взагалі спеціалізувався на Глазовому. Якщо Литвинов десь виступав на якомусь концерті, значить чекай - буде Глазового читати.
Ми із кумом не полюєм третій рік, А про те - він геніальний чоловік. Хоч ружжьо своє продав уже давно І говорить : «Да нащо мені воно? Реєструй та доглядай, та бережи- Ну нашо мені морока ця, скажи?» Раптом здрастуйте, у кума новина: Вбив дубиною під лісом кабана. Видно трапився охлялий кабанець Раз по черепу торохнув - і кінець. М’ясо є, але порушено закон, Бо мисливський не почався ще сезон! Скільки клопоту для себе наробив- Хто повірить шо дубиною убив? Кабанець такий нівроку, пудів з два- Скажуть бреше, шо такого не бува… Затягли ми кабанця того в сарай, Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай- Скручуй віхті і соломою смали, Та дивись мені сарай не підпали. Я тим часом по водичку побіжу, Повернуся і смалити поможу.» Заходився я кабанчика смалить- Диму повно, Голова мені болить! Де той кум запропастився? Де пропав? Наче згинув, чи у воду десь упав. Взяв я відра і побіг його шукать- Може з ставу доведеться витягать… Прибігаю, бачу кума над ставком, Шось вовтузиться і бовкає дрючком: “Ти прости мені, він каже, і пробач. Упустив відро. Не витягну, хоч плач, А чуже ж воно - позичив у куми…” Дуже довго те відро шукали ми… Повертаємось ми з відрами у двір- Пес лютує і біснується як звір! Ми в сарай, а там повнісінько людей- Оглядають недосмалений трофей. Двоє в формі, троє просто в піджаках З олівцями і блокнотами в руках. Шось там пишуть, обміряють кабана, А назустріч нам виходить старшина. «Огого, ось появилися орли- Вже й водичку для обмивки принесли. Одобряю, каже кумові… Здоров. Молодець, шо не утік а сам прийшов. Так в ізбу давай заглянєм на момент І складьом офіціальний документ». Посідали ми у хаті за столом, Старшина суворо каже: «Ну, почньом». Папірця моєму кумові дає: «Ізложи тут обяснєніє своє Ось тобі, будь ласка, ручка, ізлагай Ізоткуда діч попала у сарай. Ізложи чістосєрдєчно, от души І, пожалуста, по-руському піши. Государствєнній ми учім шостий год, Но пока что нє пустілі в оборот» Я трясуся, бо напав на мене страх Він обом нам припаяти може штраф! Або візьме й до району повезе І посадить у холодне КПЗ. Кум спокійно умостився на стільці Написав і розписався у кінці. Я, він каже, нерозбірливо пишу. Так послухать об’яснєніє прошу Ми, такіє-то, такого-то чісла Завєршилі по хазяйству всє дєла І пошлі вдвойом по воду до ставка Вдруг мальчішка прібігаєт і гука: «Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай» Я до кума: «Швидше воду набірай» Прибігаєм ми додому вмєстє з ним А з сараю як із кузні валить дим. Ми в сарай, а там з дружками старшина Позапряталісь і смалять кабана. Нєізвєстно ізоткуда і коли Кабана того мєрзавци притягли. А тому прошу районне УВД Пусть порядок в цьому ділі наведе. Остаточно положити треба край, Шоб не лазив старшина у мой сарай!
Геніальний кум Ми із кумом не полюєм третій рік, А про те - він геніальний чоловік. Хоч ружжо своє продав уже давно І говорить : «Да нащо мені воно? Реєструй та доглядай, та бережи - Ну нашо мені морока ця, скажи?» Раптом здрастуйте, у кума новина: Вбив дубиною під лісом кабана. Видно трапився охлялий кабанець Раз по черепу торохнув - і кінець. М’ясо є, але порушено закон, Бо мисливський не почався ще сезон! Скільки клопоту для себе наробив - Хто повірить шо дубиною убив? Кабанець такий нівроку, пудів з два- Скажуть бреше, шо такого не бува… Затягли ми кабанця того в сарай, Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай- Скручуй віхті і соломою смали, Та дивись мені сарай не підпали. Я тим часом по водичку побіжу, Повернуся і смалити поможу.» Заходився я кабанчика смалить- Диму повно, голова мені болить! Де той кум запропастився? Де пропав? Наче згинув, чи у воду десь упав. Взяв я відра і побіг його шукать- Може з ставу доведеться витягать… Прибігаю, бачу кума над ставком, Шось вовтузиться і бовкає дрючком: «Ти прости мені, він каже, і пробач. Упустив відро. Не витягну, хоч плач, А чуже ж воно - позичив у куми…» Дуже довго те відро шукали ми… Повертаємось ми з відрами у двір - Пес лютує і біснується як звір! Ми в сарай, а там повнісінько людей - Оглядають недосмалений трофей. Двоє в формі, троє просто в піджаках З олівцями і блокнотами в руках. Шось там пишуть, обміряють кабана, А назустріч нам виходить старшина. «Ого-го, ось появилися орли - Вже й водичку для обмивки принесли. Одобряю, каже кумові… Здоров. Молодець, шо не утік а сам прийшов. Давай в хату заглянемо на момент І складемо офіційний документ». Посідали ми у хаті за столом, Старшина суворо каже: «Ну, почнем». Папірця моєму кумові дає: «Напиши но тут пояснення своє Я трясуся, бо напав на мене страх Він обом нам припаяти може штраф! Або візьме й до району повезе І посадить у холодне КПЗ. Кум спокійно умостився на стільці Написав і розписався у кінці. Я, він каже, нерозбірливо пишу. То є послухайте пояснення прошу Ми, такі-то, такого-то числа Закінчилиі по хазяйству всі діла І пішли по воду до ставка Тут хлопчина прибігає і гука: «Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай» Я до кума: «Швидше воду набирай» Прибігаєм ми додому разом з ним А з сараю як із кузні валить дим. Ми в сарай, а там з дружками старшина Поховалися і смалять кабана. Невідомо звідки і коли Кабана того мерзавці притягли. А тому прошу районне УВД Хай порядок в цьому ділі наведе. Остаточно положити треба край, Шоб не лазив старшина у мій сарай!
Да, дуже прикро. Як це не дивно, але Глазового ще й досі немає в шкільній програмі. І в мої часи теж не було. Хоча у нього просто шикарна підбірка гуморесок для дітей: "малята-дошкільнята", "школярики й школярки" і ще багато чого...А цю гумореску я знаю приблизно вже чверть століття - ще коли до школи ходив. А взагалі - в мене вдома лежить 5 книжок Глазового - шикардосна підбірка. Половину точно знаю напам'ять. В т.ч. і цю (а також і її продовження)
@@katerinakaporina4803 Є ще продовження цієї гуморески. називається "Кумова телеграма" Кум не може заспокоїтись ніяк. Все питає: - Що ж виходить? Як це так? Вже й міліція порушує закон... Їдьмо завтра до начальника в район. Чом повинен я простому старшині Не по-нашому писать доповідні? В понеділок у райцентрі ми були. Находились, а начальника знайшли. Кум спокійно і докладно розказав, Як пояснення міліції писав, Та й питає: - Чом це так, що старшина Мови нашої державної не зна? Він на службі Україну представля, То чому ж він по-російськи розмовля? А начальник: - Я вас вислушал. Так вот, Ето мнє напомінаєт анєкдот. Сущєствуєт два похожих язика. Вот скажитє, как по-вашому рука? - Так і буде,-кум говорить. - Ну а зуб? - Так і буде,-кум відказує. - А пуп? - Так і буде. - Ну а задніца? - Не так... - Ну і что же, получається, чудак? Что виходіт? Із-за задніци одной Ви прієхалі бєсєдовать со мной? Кум за голову вхопився: - Стид і страм... Я заяву прокуророві подам! А начальник: -Угрожать мнє прєкраті! Можешь сразу гєнєральному нєсті. Он живйот на Украінє 30 лєт, А язик дєржавний знаєт? Тоже нєт. По-украінскі он тоже ні бум-бум. - Напишу в Верховну Раду! -каже кум. А начальник зуби скалить: - Вот чудной! Что он может, тот Совєт Вєрховний твой? Ти же слушаєшь по радіо рєбят. Половіна там по-руські говорят. Почєму я знать украінскій должон? Кум говорить : - Так про мову ж є закон. Я такого беззаконня не стерплю, Телеграму президентові пошлю. А начальник: - Возраженій тоже нєт. Почта рядом. Пєрєдай єму прівєт. Ми схопилися - на пошту спішимо І на бланку телеграму пишемо: "ПАН ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПРЕЗИДЕНТЕ ДОРОГИЙ! ЩО Ж ЦЕ В БІСА ЗА ПОРЯДОЧОК ТАКИЙ, ЩО МІЛІЦІЮ ОЧОЛЮЄ ПІЖОН, ЯКИЙ ЗНАТИ НАШУ МОВУ НЄ ДОЛЖОН?..." А дівулька витикається з вікна І питає: - Што ти лєпіш, старіна? Ти чєво понавидумивал здєсь, дєд? Да на клавішах і буквов такіх нєт. Гдє возьму я с точкой "і" і букву "ї"? Спряч, пожалуйста, каракулі свої! Кум додому ледве-ледве дочвалав. Так, сердешний, телеграму й не послав. А якби вона до Києва й дійшла, То, гадаєте, комусь би помогла? Про закон той де вже тільки не товчуть, Але наслідків не видно і не чуть. Кум із цього вивів істину гірку: - Незалежність наша знову у мішку. Залишилось тільки туго зав’язать Та крізь дірочку нам дулю показать. Ось тут є її продовження. Дивитися з 22:40 th-cam.com/video/OpYVDpbg1ug/w-d-xo.html&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9C%D0%B0%D1%85%D0%BD%D0%BE
Вот юмор ! А не Петросян и прочие!!!
Красота, а не гуморески. Люблю творчість Глазового. Давайте ще.
2021 слухаю...яка насолода...
Геніальне виконання чудової гуморески!
Геніально!!!!!
Браво!!!!! Дуже дотепно!!! 😂😂😂
Супер! Очень талантливый человек!❤❤❤❤❤❤❤
С детства люблю эти гуморескi!😁
Рекомендации ютьюба иногда подкидывают годный контент. 😆👍
Согласна.
Геніальний український актор.
А ще дуже багато Глазового читав покійний Анатолій Литвинов. Він взагалі спеціалізувався на Глазовому. Якщо Литвинов десь виступав на якомусь концерті, значить чекай - буде Глазового читати.
Браво !!!
супер
Дуже з дитинства подобаються гуморески. Геніально!
Ми із кумом не полюєм третій рік,
А про те - він геніальний чоловік.
Хоч ружжьо своє продав уже давно
І говорить : «Да нащо мені воно?
Реєструй та доглядай, та бережи-
Ну нашо мені морока ця, скажи?»
Раптом здрастуйте, у кума новина:
Вбив дубиною під лісом кабана.
Видно трапився охлялий кабанець
Раз по черепу торохнув - і кінець.
М’ясо є, але порушено закон,
Бо мисливський не почався ще сезон!
Скільки клопоту для себе наробив-
Хто повірить шо дубиною убив?
Кабанець такий нівроку, пудів з два-
Скажуть бреше, шо такого не бува…
Затягли ми кабанця того в сарай,
Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай-
Скручуй віхті і соломою смали,
Та дивись мені сарай не підпали.
Я тим часом по водичку побіжу,
Повернуся і смалити поможу.»
Заходився я кабанчика смалить-
Диму повно, Голова мені болить!
Де той кум запропастився? Де пропав?
Наче згинув, чи у воду десь упав.
Взяв я відра і побіг його шукать-
Може з ставу доведеться витягать…
Прибігаю, бачу кума над ставком,
Шось вовтузиться і бовкає дрючком:
“Ти прости мені, він каже, і пробач.
Упустив відро. Не витягну, хоч плач,
А чуже ж воно - позичив у куми…”
Дуже довго те відро шукали ми…
Повертаємось ми з відрами у двір-
Пес лютує і біснується як звір!
Ми в сарай, а там повнісінько людей-
Оглядають недосмалений трофей.
Двоє в формі, троє просто в піджаках
З олівцями і блокнотами в руках.
Шось там пишуть, обміряють кабана,
А назустріч нам виходить старшина.
«Огого, ось появилися орли-
Вже й водичку для обмивки принесли.
Одобряю, каже кумові… Здоров.
Молодець, шо не утік а сам прийшов.
Так в ізбу давай заглянєм на момент
І складьом офіціальний документ».
Посідали ми у хаті за столом,
Старшина суворо каже: «Ну, почньом».
Папірця моєму кумові дає:
«Ізложи тут обяснєніє своє
Ось тобі, будь ласка, ручка, ізлагай
Ізоткуда діч попала у сарай.
Ізложи чістосєрдєчно, от души
І, пожалуста, по-руському піши.
Государствєнній ми учім шостий год,
Но пока что нє пустілі в оборот»
Я трясуся, бо напав на мене страх
Він обом нам припаяти може штраф!
Або візьме й до району повезе
І посадить у холодне КПЗ.
Кум спокійно умостився на стільці
Написав і розписався у кінці.
Я, він каже, нерозбірливо пишу.
Так послухать об’яснєніє прошу
Ми, такіє-то, такого-то чісла
Завєршилі по хазяйству всє дєла
І пошлі вдвойом по воду до ставка
Вдруг мальчішка прібігаєт і гука:
«Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай»
Я до кума: «Швидше воду набірай»
Прибігаєм ми додому вмєстє з ним
А з сараю як із кузні валить дим.
Ми в сарай, а там з дружками старшина
Позапряталісь і смалять кабана.
Нєізвєстно ізоткуда і коли
Кабана того мєрзавци притягли.
А тому прошу районне УВД
Пусть порядок в цьому ділі наведе.
Остаточно положити треба край,
Шоб не лазив старшина у мой сарай!
Я давно так не сміялась.
У нього кожна гуморески була шедевром.
Неперевершено! Браво! 💙💛
дай бог здоровя ВАМ.
Паламоренко читает. Уроженец Макарова. Киевская область
Вспомнил детство радио на кухне где транслировали его )
В ті часи більше Анатолія Литвинова крутили по радіо, коли він Глазового декламував
👍👍👍👍👍👍👍
Моя бабуся Варя Пилипівна читала Глазавого
Государстєний ми учим шостий год, але поки не пустелі в оборот.)))))))
Геніальний кум
Ми із кумом не полюєм третій рік,
А про те - він геніальний чоловік.
Хоч ружжо своє продав уже давно
І говорить : «Да нащо мені воно?
Реєструй та доглядай, та бережи -
Ну нашо мені морока ця, скажи?»
Раптом здрастуйте, у кума новина:
Вбив дубиною під лісом кабана.
Видно трапився охлялий кабанець
Раз по черепу торохнув - і кінець.
М’ясо є, але порушено закон,
Бо мисливський не почався ще сезон!
Скільки клопоту для себе наробив -
Хто повірить шо дубиною убив?
Кабанець такий нівроку, пудів з два-
Скажуть бреше, шо такого не бува…
Затягли ми кабанця того в сарай,
Кум говорить: «Ти, будь ласка, починай-
Скручуй віхті і соломою смали,
Та дивись мені сарай не підпали.
Я тим часом по водичку побіжу,
Повернуся і смалити поможу.»
Заходився я кабанчика смалить-
Диму повно, голова мені болить!
Де той кум запропастився? Де пропав?
Наче згинув, чи у воду десь упав.
Взяв я відра і побіг його шукать-
Може з ставу доведеться витягать…
Прибігаю, бачу кума над ставком,
Шось вовтузиться і бовкає дрючком:
«Ти прости мені, він каже, і пробач.
Упустив відро. Не витягну, хоч плач,
А чуже ж воно - позичив у куми…»
Дуже довго те відро шукали ми…
Повертаємось ми з відрами у двір -
Пес лютує і біснується як звір!
Ми в сарай, а там повнісінько людей -
Оглядають недосмалений трофей.
Двоє в формі, троє просто в піджаках
З олівцями і блокнотами в руках.
Шось там пишуть, обміряють кабана,
А назустріч нам виходить старшина.
«Ого-го, ось появилися орли -
Вже й водичку для обмивки принесли.
Одобряю, каже кумові… Здоров.
Молодець, шо не утік а сам прийшов.
Давай в хату заглянемо на момент
І складемо офіційний документ».
Посідали ми у хаті за столом,
Старшина суворо каже: «Ну, почнем».
Папірця моєму кумові дає:
«Напиши но тут пояснення своє
Я трясуся, бо напав на мене страх
Він обом нам припаяти може штраф!
Або візьме й до району повезе
І посадить у холодне КПЗ.
Кум спокійно умостився на стільці
Написав і розписався у кінці.
Я, він каже, нерозбірливо пишу.
То є послухайте пояснення прошу
Ми, такі-то, такого-то числа
Закінчилиі по хазяйству всі діла
І пішли по воду до ставка
Тут хлопчина прибігає і гука:
«Дядько, дядько, загорівся Ваш сарай»
Я до кума: «Швидше воду набирай»
Прибігаєм ми додому разом з ним
А з сараю як із кузні валить дим.
Ми в сарай, а там з дружками старшина
Поховалися і смалять кабана.
Невідомо звідки і коли
Кабана того мерзавці притягли.
А тому прошу районне УВД
Хай порядок в цьому ділі наведе.
Остаточно положити треба край,
Шоб не лазив старшина у мій сарай!
Слава ЗСУ ,зараз в шпиталl готують до операцll .Обожнюю гуморески ,сам пишу.Пlднlмаю собl настрlй.Смерть Ворогам
Я не розумію, чому такі дотепні гуморезки не популізували. Я перший раз почула. І це гумор і сам виступ високої якості я хочу сказати
Да, дуже прикро. Як це не дивно, але Глазового ще й досі немає в шкільній програмі. І в мої часи теж не було. Хоча у нього просто шикарна підбірка гуморесок для дітей: "малята-дошкільнята", "школярики й школярки" і ще багато чого...А цю гумореску я знаю приблизно вже чверть століття - ще коли до школи ходив. А взагалі - в мене вдома лежить 5 книжок Глазового - шикардосна підбірка. Половину точно знаю напам'ять. В т.ч. і цю (а також і її продовження)
@@user-hu6pm9ly1t а яке в неї продовження? Я в інтернеті подивилась вона так і закінчується
@@katerinakaporina4803 Є ще продовження цієї гуморески. називається "Кумова телеграма"
Кум не може заспокоїтись ніяк.
Все питає: - Що ж виходить? Як це так?
Вже й міліція порушує закон...
Їдьмо завтра до начальника в район.
Чом повинен я простому старшині
Не по-нашому писать доповідні?
В понеділок у райцентрі ми були.
Находились, а начальника знайшли.
Кум спокійно і докладно розказав,
Як пояснення міліції писав,
Та й питає: - Чом це так, що старшина
Мови нашої державної не зна?
Він на службі Україну представля,
То чому ж він по-російськи розмовля?
А начальник: - Я вас вислушал. Так вот,
Ето мнє напомінаєт анєкдот.
Сущєствуєт два похожих язика.
Вот скажитє, как по-вашому рука?
- Так і буде,-кум говорить.
- Ну а зуб?
- Так і буде,-кум відказує.
- А пуп?
- Так і буде.
- Ну а задніца?
- Не так...
- Ну і что же, получається, чудак?
Что виходіт? Із-за задніци одной
Ви прієхалі бєсєдовать со мной?
Кум за голову вхопився: - Стид і страм...
Я заяву прокуророві подам!
А начальник: -Угрожать мнє прєкраті!
Можешь сразу гєнєральному нєсті.
Он живйот на Украінє 30 лєт,
А язик дєржавний знаєт? Тоже нєт.
По-украінскі он тоже ні бум-бум.
- Напишу в Верховну Раду! -каже кум.
А начальник зуби скалить: - Вот чудной!
Что он может, тот Совєт Вєрховний твой?
Ти же слушаєшь по радіо рєбят.
Половіна там по-руські говорят.
Почєму я знать украінскій должон?
Кум говорить : - Так про мову ж є закон.
Я такого беззаконня не стерплю,
Телеграму президентові пошлю.
А начальник: - Возраженій тоже нєт.
Почта рядом. Пєрєдай єму прівєт.
Ми схопилися - на пошту спішимо
І на бланку телеграму пишемо:
"ПАН ЗЕЛЕНСЬКИЙ, ПРЕЗИДЕНТЕ ДОРОГИЙ!
ЩО Ж ЦЕ В БІСА ЗА ПОРЯДОЧОК ТАКИЙ,
ЩО МІЛІЦІЮ ОЧОЛЮЄ ПІЖОН,
ЯКИЙ ЗНАТИ НАШУ МОВУ НЄ ДОЛЖОН?..."
А дівулька витикається з вікна
І питає: - Што ти лєпіш, старіна?
Ти чєво понавидумивал здєсь, дєд?
Да на клавішах і буквов такіх нєт.
Гдє возьму я с точкой "і" і букву "ї"?
Спряч, пожалуйста, каракулі свої!
Кум додому ледве-ледве дочвалав.
Так, сердешний, телеграму й не послав.
А якби вона до Києва й дійшла,
То, гадаєте, комусь би помогла?
Про закон той де вже тільки не товчуть,
Але наслідків не видно і не чуть.
Кум із цього вивів істину гірку:
- Незалежність наша знову у мішку.
Залишилось тільки туго зав’язать
Та крізь дірочку нам дулю показать.
Ось тут є її продовження.
Дивитися з 22:40
th-cam.com/video/OpYVDpbg1ug/w-d-xo.html&ab_channel=%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%9C%D0%B0%D1%85%D0%BD%D0%BE
+
Дуже хороший гумор , кум виявився геніальним брехуном , але як класно перевів стрілки на старшину !