Я трохи незгодний з метафорою про квітку (або я щось не так зрозумів). Якщо один раз посадити насіння квітки то тоді це можливо вдача, що от саме тоді вона проросла. Але якщо насіння цієї квітки садити (чи просто кидати на землю) по три рази в день, кількістю в десятки одиниць, то тоді проростання насіння буде лиш частиною статтстики (1 до 100, 1 до 1000, 1 жо 10000...) і в такому разі це вже не вдача, що всі фактори ідеально складися, а очікуваний результат. Оскільки було зрозуміло, що колись та квітка проросте. Якщо всесвіт постійно розширюється то в середині постійно теж відбувається рух. Можливо життя на нашу планету занесла комета чи інше космісне тіло. На кожну з планет нашої Сонячної системи з моменту її формування падало дуже багато небесних тіл, мільйони, може й більше. І можливо на кожну планету у всесвіті теж постійно падали небесні тіла, і якісь з них могли переносити те, що потім могло стати життям. Ну тобто зрозуміло, протягом року щодня кидати насіння квітки в землю по сотні штук за раз і так само небесні тіла, що падали на планети. Тож не дуже схоже на випадковість. А якщо кидати не лише насіння квітки і не лише в землю? Якщо ми окрім насіння квітки будемо кидати ще насіння кактусу в пісок чи глину і насіння хвойних в холодну землю, або насіння очерету в болото. Шанси, що в нас щось проросте значно збільшуються і з часом наші спроби неодмінно приведуть до успіху. Таким чином ми знаємо життя лише як насіння квітки. Але ми ще не бачили результати засіву кактусів, хвойних чи очерету. А все це теж життя. Отже, що я хотів сказати. Я не вважаю, що нам пощастило і ми прямо от такі унікальні. Марс і Венера потенційно теж мали життя, і там, і можливо, там була вода. А вода це джерело для життя яким ми його знаємо. І це не враховуючи інші форми життя, які (можливо) можуть існувати не на основі вуглецю. І для таких форм життя будуть оптимальними умови за межами зони придатності (для на). А наприклад на планетах максимально близьких чи віддалених від Сонця. Або ж на океанічних планетах, таких як Європа. В гас є приклади життя на дні океану (так можливо на Європу має впасти камінь з аже існуючими бактеріями екстремалами, але щакриємо на це очі). Іншими словами, якщо дію виконати один раз то її успіх то вдача. Якщо її методично і багаторазово виконувати протягом тривалого відрізку часу то успіх то не вдача, а очікуваний наслідок багаторазово повтореного процесу.
Я розумію що сучасна наука небачить того що вона не може помацати емперічним шляхом. Але якщо припустити що сучасне формування ...кванту Всесвіту, галактичних квантів, квантів речовини, почалось, можливо продовжується і в наш час, з процессів енергоінформаційного перетворення, напіврозпаду, міксування і синтезу на умовному рівні часточок плака? Іншими словами з вектором розвитку з квантів більшого розміру у кванти меньшого розміру, зрозуміло з виходом структури матерії на інший, більш енергоінформаційно ємний, на мою думку більш досконалий рівень розвитку. Дійсно, якими не були б розтягнутими у часі, та неравномірними ці процесси, для сучасних наукових методів вимірювань, вони, на рівні сгущення, ущільнення часточок планка та їх подальшої енергоінформаційної еволюції у сформованних з їхнього квантового середовища квантах великих розмірів материньсього протію, іншими словами з вектором розвитку з мікро у макрокванти, його подальшого перетворення у кванти ВРМ таудейтронів, формування з ВРМ таудейтронів квантів ВРМ дейтронів, перетворення ВРМ дейтронів у кванти ВРМ дейтерію, народження квантами ВРМ дейтерію первинних (карликових квантів) електронів і таулептонів..., вушиковування квантів ВРМ дейтерію у нитки нейромереж, напіврозпаду ВРМ дейтерію на первинні протони у центрах кілець первинних нейтронів, подальших зіткненнях первинних лептонів з первинними протонами та "інфляційно-анігіляційного" синтезу у ціх зіткненнях квантів вторинного міксованного протію, наша пісня нова починаєм її знову, поглинання кільцями первинних нейтронів цих анігіляційних викидів енергії, структурування, калібрування, балансування, поляризування внутрішньо квантових енергетичних елементів на умовні кварки, та реактивне прискорення первинних нейтронних кілець, перетворення нейтронних кілець, з зменшенням їхньої швидкості обертання і збільшенням швидкості обертання умовних кварків, на швидки нейтрони, формування галактичних і зоряних ядер (можливо вже на цьому етапі відбувалось формування різмаїття наповнення ядер зорь, нейтронних зорь, чорних дір?) з ще не прискоренних до скорості світла нейтронних кілець та реактивно направленних квантів міксованного протію і протонів різних поколінь, з часом синтезу перших фотонів реліктового випромінювання, майже сформованними, важкими та менш щільними ніж сучасні, першими зорями, іншими словами ущільненими нейромережами ниток швидких нейтронів та їхнього протонно-"протієвого" вмісту (протію і гелію): першого?, другого?, третього?,...сьомого покоління...? Чи будуть виглядати ідеально упорядкованними без ентропії і хаосу ці "інфляційно-анігіляційні" перетворення у середовищі часточок планка - на рівні часточок речовини, і чи не треба ці двадцять хвилин розтягнути у часі на, можливо, міліони років? Чи не дуже "завузько" міркують сучасні фізики, ховаючи свою імперичну необізнаність за гучними нічого не значущими фразами: ентропія, хаос, тонке налаштування Всесвіту...? На мою думку хаосу у Всесвіті немає! Хаос, можливо десь і є, але, десь в інших - емперічно замкненних нейромережах?
Дякую за відео. Але поняття ентропії потребує"реформування". Бо в частотно-просторовому інтегралі часу у початку два кінці, а про закінчення нічого не сказано.
Наші розумові здібності розширюються разом з часом- простором. і уявити навіть складно, яких меж ми досягнемо! Тільки може завадити одне але ж, це ми .
на цьому каналі були гіпотетичні розрахунки, що за горизонтом подій чорних дир час та простір немов би замінюють одне одного? тоді ж можливо там маємо тривимірний, об'ємний час та цілеспрямований одно векторний простір
время определяется изменениями. любыми изменениями. будт вселенная расширяться или коллапсировать, будем мы двигать стрелки часов назад или вперёд. это свойство любой структуры обладающей массой, а следовательно скоростью меньшей скорости света. то, что обладает скоростью света находится одновременно во множестве состояний и координат. в то время как теоретически бесконечно массивная структура находится в состоянии без времени где ничего не происходит, так как нет движения. т.е. для того, что бы быть в прошлом в будущем и в настоящем достаточно двигаться достаточно быстро, и в зависимости от скорости объект может находиться в состоянии дельта т, -дельта т, +дельта т. визуально это можно нарисовать трассирующй пулей или брошеным в темноте окурком. в квантовой физике облако электрона определяет множество координат этого электрона в единицу времени. вопрос всегда в том, на сколько короткосрочная эта единица. будь это секунда в космическом корабле, которая определит год на земле, или тысячу лет в центре млечного пути. вопрос вообще не в том можно ли обратить время назад, так как вопрос этот такой же бессмысленный как и само время. вопрос в том, можно ли перейти в состояние без массы и таким образом очутиться в условном исходном коде, как раз для которого нет ни времени ни пространства, а есть всё, везде, всегда и сразу. все прочие состояние это лишь следствия сворачивания материи из энергии, где и появляется время как определение движения той или иной формы материи. если рассматривать сознание как нечто самодостаточное, то возможно абсолютно всё, в том числе и возвращаться во времени. возможно можно смотреть развитие вселенной как фильм, будучи в состоянии чистого сознания, которое может приобретать любые формы энергии и материи. фильм исходный код может в принципе описывать то, как устроен мир. только вместо биологической формы мозга пилота вертолёта которого подключили к 8ми минутной памяти учителя истории, можно рассмотреть всю концепцию мира, как сознание, формирующее вселенную, в множестве вариантов, в множестве форм, и в множественном авторстве. а возможно процесс обоюдоостр, и биологический ретранслятор сознания, т.е. мозг, может формировать в свою очередь сознание как первичную форму энергии, но это уже больше похоже на очаг вокруг жаркого.
Маячня ... автор протирічить сам собі. Спочатку він каже що Всесвіт розширюється з прискоренням, а потім каже що Всесвіт це ізольована система. Якщо Всесвіт розширюється з прискоренням значить на нього діє сила і він вже зовсім не ізольований.
Уявіть собі надувну кульку. Закиньте в неї дві кульки з оболонкою, що саморозпадається з часом. В одну кульку налийте оцет, в іншу насипте соду. Зав'яжіть кульку (тобто зробіть її ізольованою). Почекайте. Що відбудеться тоді коли поєднаються оцет та сода? Кулька почне "розширення з прискоренням", при цьому жодного впиливу ззовні не відбувалося.
Ніхто нікуди вже не розширюється. ТВВ спростована в 2024-му. Великий Вибух замінили Філаменти. Уявіть що навколо вас здуваються повітряні кульки, і ви сидите на поверхні однієї з них. Вам здається, що всі кульки віддаляються від вас, але це ілюзія, тому що ви бачите тільки лицеву сторону кульок. Насправді вони здуваються, а не віддаляються. Чим більший вільний простір між нами та іншою кулькою, тим більшу кульку ми бачимо, і тим швидше вона здувається, тому здається ніби розширення прискорюється зі збільшенням відстані, але це просто проблема вибірки. Коли почали рахувати швидкості та напрям руху окремих зірок, то проявилася структура всесвіту - Філаменти.
@@VolodymyrLisivka тому неможливо повернути назад те чого нема, і немає ніяких правил руху в нічому. Вчені не повинні обсмоктувати голівудські фантазії.
![Метод Сильвы. Управление разумом. Хосе Сильва, Филип Миэле. [Аудиокнига]](http://i.ytimg.com/vi/or2kzxuytXI/mqdefault.jpg)
"Ми вимірюємо час у напрямку, у якому зростає ентропія" - найбільш елегантне пояснення, що я коли-небудь чув!
Дякую! Було дуже цікаво!
Так рано після виходу я відео ще не вмикав. Дякую за Вашу працю!
12:39 ось це я нещодавно пояснював нашому постачальнику металу😏
6:31 правильніше сказати, що пам'ять комп'ютера працює як людська, а не навпаки. 😊
Дякую за вашу працю
Час не може рухатися вперед чи назад. Бо це міра.
Це точно, що наші розумові здібності обмежені, але, принаймні, здатні сформулювати питання великого масштабу…
І, на щастя, здатні знайти на них відповіді)
Я трохи незгодний з метафорою про квітку (або я щось не так зрозумів).
Якщо один раз посадити насіння квітки то тоді це можливо вдача, що от саме тоді вона проросла.
Але якщо насіння цієї квітки садити (чи просто кидати на землю) по три рази в день, кількістю в десятки одиниць, то тоді проростання насіння буде лиш частиною статтстики (1 до 100, 1 до 1000, 1 жо 10000...) і в такому разі це вже не вдача, що всі фактори ідеально складися, а очікуваний результат. Оскільки було зрозуміло, що колись та квітка проросте.
Якщо всесвіт постійно розширюється то в середині постійно теж відбувається рух.
Можливо життя на нашу планету занесла комета чи інше космісне тіло. На кожну з планет нашої Сонячної системи з моменту її формування падало дуже багато небесних тіл, мільйони, може й більше. І можливо на кожну планету у всесвіті теж постійно падали небесні тіла, і якісь з них могли переносити те, що потім могло стати життям.
Ну тобто зрозуміло, протягом року щодня кидати насіння квітки в землю по сотні штук за раз і так само небесні тіла, що падали на планети.
Тож не дуже схоже на випадковість.
А якщо кидати не лише насіння квітки і не лише в землю? Якщо ми окрім насіння квітки будемо кидати ще насіння кактусу в пісок чи глину і насіння хвойних в холодну землю, або насіння очерету в болото.
Шанси, що в нас щось проросте значно збільшуються і з часом наші спроби неодмінно приведуть до успіху.
Таким чином ми знаємо життя лише як насіння квітки.
Але ми ще не бачили результати засіву кактусів, хвойних чи очерету. А все це теж життя.
Отже, що я хотів сказати. Я не вважаю, що нам пощастило і ми прямо от такі унікальні.
Марс і Венера потенційно теж мали життя, і там, і можливо, там була вода.
А вода це джерело для життя яким ми його знаємо.
І це не враховуючи інші форми життя, які (можливо) можуть існувати не на основі вуглецю. І для таких форм життя будуть оптимальними умови за межами зони придатності (для на). А наприклад на планетах максимально близьких чи віддалених від Сонця.
Або ж на океанічних планетах, таких як Європа.
В гас є приклади життя на дні океану (так можливо на Європу має впасти камінь з аже існуючими бактеріями екстремалами, але щакриємо на це очі).
Іншими словами, якщо дію виконати один раз то її успіх то вдача.
Якщо її методично і багаторазово виконувати протягом тривалого відрізку часу то успіх то не вдача, а очікуваний наслідок багаторазово повтореного процесу.
Я розумію що сучасна наука небачить того що вона не може помацати емперічним шляхом. Але якщо припустити що сучасне формування ...кванту Всесвіту, галактичних квантів, квантів речовини, почалось, можливо продовжується і в наш час, з процессів енергоінформаційного перетворення, напіврозпаду, міксування і синтезу на умовному рівні часточок плака? Іншими словами з вектором розвитку з квантів більшого розміру у кванти меньшого розміру, зрозуміло з виходом структури матерії на інший, більш енергоінформаційно ємний, на мою думку більш досконалий рівень розвитку. Дійсно, якими не були б розтягнутими у часі, та неравномірними ці процесси, для сучасних наукових методів вимірювань, вони, на рівні сгущення, ущільнення часточок планка та їх подальшої енергоінформаційної еволюції у сформованних з їхнього квантового середовища квантах великих розмірів материньсього протію, іншими словами з вектором розвитку з мікро у макрокванти, його подальшого перетворення у кванти ВРМ таудейтронів, формування з ВРМ таудейтронів квантів ВРМ дейтронів, перетворення ВРМ дейтронів у кванти ВРМ дейтерію, народження квантами ВРМ дейтерію первинних (карликових квантів) електронів і таулептонів..., вушиковування квантів ВРМ дейтерію у нитки нейромереж, напіврозпаду ВРМ дейтерію на первинні протони у центрах кілець первинних нейтронів, подальших зіткненнях первинних лептонів з первинними протонами та "інфляційно-анігіляційного" синтезу у ціх зіткненнях квантів вторинного міксованного протію, наша пісня нова починаєм її знову, поглинання кільцями первинних нейтронів цих анігіляційних викидів енергії, структурування, калібрування, балансування, поляризування внутрішньо квантових енергетичних елементів на умовні кварки, та реактивне прискорення первинних нейтронних кілець, перетворення нейтронних кілець, з зменшенням їхньої швидкості обертання і збільшенням швидкості обертання умовних кварків, на швидки нейтрони, формування галактичних і зоряних ядер (можливо вже на цьому етапі відбувалось формування різмаїття наповнення ядер зорь, нейтронних зорь, чорних дір?) з ще не прискоренних до скорості світла нейтронних кілець та реактивно направленних квантів міксованного протію і протонів різних поколінь, з часом синтезу перших фотонів реліктового випромінювання, майже сформованними, важкими та менш щільними ніж сучасні, першими зорями, іншими словами ущільненими нейромережами ниток швидких нейтронів та їхнього протонно-"протієвого" вмісту (протію і гелію): першого?, другого?, третього?,...сьомого покоління...? Чи будуть виглядати ідеально упорядкованними без ентропії і хаосу ці "інфляційно-анігіляційні" перетворення у середовищі часточок планка - на рівні часточок речовини, і чи не треба ці двадцять хвилин розтягнути у часі на, можливо, міліони років? Чи не дуже "завузько" міркують сучасні фізики, ховаючи свою імперичну необізнаність за гучними нічого не значущими фразами: ентропія, хаос, тонке налаштування Всесвіту...? На мою думку хаосу у Всесвіті немає! Хаос, можливо десь і є, але, десь в інших - емперічно замкненних нейромережах?
👍👍👍
Дякую за відео. Але поняття ентропії потребує"реформування". Бо в частотно-просторовому інтегралі часу у початку два кінці, а про закінчення нічого не сказано.
Наші розумові здібності розширюються разом з часом- простором. і уявити навіть складно, яких меж ми досягнемо!
Тільки може завадити одне але ж, це ми .
Згоден, ми непередбачувані)
Ничто не вечно и все вечно
Секунда вечности в вечности
на цьому каналі були гіпотетичні розрахунки, що за горизонтом подій чорних дир час та простір немов би замінюють одне одного? тоді ж можливо там маємо тривимірний, об'ємний час та цілеспрямований одно векторний простір
Чому ти думаєш, що вибух , з якого виник всесвіт, був катастрофічним?!
Він мабуть просто назву забув
время определяется изменениями. любыми изменениями. будт вселенная расширяться или коллапсировать, будем мы двигать стрелки часов назад или вперёд. это свойство любой структуры обладающей массой, а следовательно скоростью меньшей скорости света. то, что обладает скоростью света находится одновременно во множестве состояний и координат. в то время как теоретически бесконечно массивная структура находится в состоянии без времени где ничего не происходит, так как нет движения. т.е. для того, что бы быть в прошлом в будущем и в настоящем достаточно двигаться достаточно быстро, и в зависимости от скорости объект может находиться в состоянии дельта т, -дельта т, +дельта т. визуально это можно нарисовать трассирующй пулей или брошеным в темноте окурком. в квантовой физике облако электрона определяет множество координат этого электрона в единицу времени. вопрос всегда в том, на сколько короткосрочная эта единица. будь это секунда в космическом корабле, которая определит год на земле, или тысячу лет в центре млечного пути. вопрос вообще не в том можно ли обратить время назад, так как вопрос этот такой же бессмысленный как и само время. вопрос в том, можно ли перейти в состояние без массы и таким образом очутиться в условном исходном коде, как раз для которого нет ни времени ни пространства, а есть всё, везде, всегда и сразу. все прочие состояние это лишь следствия сворачивания материи из энергии, где и появляется время как определение движения той или иной формы материи. если рассматривать сознание как нечто самодостаточное, то возможно абсолютно всё, в том числе и возвращаться во времени. возможно можно смотреть развитие вселенной как фильм, будучи в состоянии чистого сознания, которое может приобретать любые формы энергии и материи. фильм исходный код может в принципе описывать то, как устроен мир. только вместо биологической формы мозга пилота вертолёта которого подключили к 8ми минутной памяти учителя истории, можно рассмотреть всю концепцию мира, как сознание, формирующее вселенную, в множестве вариантов, в множестве форм, и в множественном авторстве. а возможно процесс обоюдоостр, и биологический ретранслятор сознания, т.е. мозг, может формировать в свою очередь сознание как первичную форму энергии, но это уже больше похоже на очаг вокруг жаркого.
Я чогось не розумію? Звук перші сек 20 як на магнітний диктофон записаний))
Якость тема трохи хаотично та поверхнево розкрита,тут пів годинного ролика могло б бути замало.
Маячня ... автор протирічить сам собі. Спочатку він каже що Всесвіт розширюється з прискоренням, а потім каже що Всесвіт це ізольована система. Якщо Всесвіт розширюється з прискоренням значить на нього діє сила і він вже зовсім не ізольований.
Уявіть собі надувну кульку. Закиньте в неї дві кульки з оболонкою, що саморозпадається з часом. В одну кульку налийте оцет, в іншу насипте соду. Зав'яжіть кульку (тобто зробіть її ізольованою). Почекайте. Що відбудеться тоді коли поєднаються оцет та сода? Кулька почне "розширення з прискоренням", при цьому жодного впиливу ззовні не відбувалося.
Маячня - те що ви написали..
@@vsesvitUA класний дослід... от тільки Всесвіт це не кулька з содою і оцетом 🤣
Ніхто нікуди вже не розширюється. ТВВ спростована в 2024-му. Великий Вибух замінили Філаменти.
Уявіть що навколо вас здуваються повітряні кульки, і ви сидите на поверхні однієї з них. Вам здається, що всі кульки віддаляються від вас, але це ілюзія, тому що ви бачите тільки лицеву сторону кульок. Насправді вони здуваються, а не віддаляються.
Чим більший вільний простір між нами та іншою кулькою, тим більшу кульку ми бачимо, і тим швидше вона здувається, тому здається ніби розширення прискорюється зі збільшенням відстані, але це просто проблема вибірки.
Коли почали рахувати швидкості та напрям руху окремих зірок, то проявилася структура всесвіту - Філаменти.
@VolodymyrLisivka і хто отримав нобеля за це відкриття ?🤣
часу як такого не існує
Так само як і відстані.
@@VolodymyrLisivka ???
Час, відстань, кут можна виміряти, але вони не існують.
@@VolodymyrLisivka тому неможливо повернути назад те чого нема, і немає ніяких правил руху в нічому. Вчені не повинні обсмоктувати голівудські фантазії.
@@korybut-ff Звідки ви знаєте, що час не повертається назад, напр. замість прямого руху - синосуїдальний? Ви ж не помітите різниці.