Українські жінки в 1990-ті. Д/ф «Я не зламалась». | Наші 30

แชร์
ฝัง
  • เผยแพร่เมื่อ 1 มิ.ย. 2024
  • #наші30 #Незалежність #30роківнезалежності
    «Я не зламалась» - четверта серія документального серіалу «Наші 30» до 30-ї річниці незалежності. «Наші 30» - проєкт про спільний досвід і все, що зробило нас сильнішими на цьому шляху. Історія 1990-х розказана самими українцями.
    Поїхати в Польщу із картатою сумкою, повною паяльниками і кирзовими чоботами, почати власний бізнес у геть новій для України фешн-індустрії чи взагалі тікати з країни і поневірятися в таборах для біженців - це лише три з можливих шляхів, які могла обрати українка в 1990-тих, аби вижити і прогодувати сім'ю. Жінки покоління наших мам, їхні історії про виживання в кризу першої декади незалежності України схожі на драматичні кіносценарії. Розпитуючи їх, мимоволі питаєш себе: а чи вижили б ми в 1990-ті?
    Ми розказуємо історії жінок із різних міст України: вінничанки Наталки Доляк, одеситки Тетяни Савченко і олександрійки Світлани Мозгової про те, чим були для них 90-ті.Тоді часу на роздуми не було - 1990-ті стрімко неслися вперед. Фільм «Я не зламалась» про стійкість і вміння виживати, яке опанували українські жінки, аби ми сьогодні вміли дбати про себе
    Ми присвячуємо фільм нашим мамам.
    00:00:00 - 00:00:59 - Інтро
    00:00:59 - 00:14:05 - історія Наталки Доляк про «ковбасних біженців» з СРСР
    00:14:05 - 00:20:23 - історія Тетяни Савченко про модельний бізнес в Одесі
    00:20:23 - 00:23:53 - історія про одеський «толчок» (7-ий кілометр)
    00:23:53 - 00:33:40 - історія Світлани Мозгової про «човників» і поїздки до Румунії
    00:33:40 - 00:36:53 - Чому навчили 1990-ті?
    00:36:53 - 00:37:53 - анонс фільму «Самоповернення в Крим»
    Авторки: Анна Єресько, Анна Цигима
    Редактори: Вікторія Курчинська, Влад Азаров
    Режисерка: Анна Цигима
    Керівниця і головна редакторка проекту НАШІ 30: Наталя Гуменюк
    Створено командою Лабораторії журналістику суспільного інтересу для Суспільного.
    За підтримки посольства США в Україні.
    НАШІ 30 - документальний мультимедіа проєкт Суспільного до 30 річниці незалежності України, який складається з документального серіалу НАШІ 30 та подкасту НАШІ 30.Жива історія - спогадів та рефлексій громадян про великі події та явища початку 1990-х років.
    Читати більше про проект: :/www.90.in.ua
    Слухати подкаст-серіал НАШІ 30. Жива історія: 90.in.ua/podcasts
    #наші30 #Незалежність #Девяності #жінки #Україна #ІсторіяУкраїни #ДокументальніФільми #Фактипро90ті #Жінкиавторитетів
    Сайт: suspilne.media
    Підписуйтесь на наш канал: / 1tvukraine
    Останні новини та анонси на facebook: / suspilne.news
    Читайте нас на Twitter: / suspilne_news
    В Instagram: / suspilne.news
    Новини у Telegram: t.me/suspilnenews
    Долучайтеся до спільноти у Viber: bit.ly/3oW31Rz
    Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах Суспільного: bit.ly/3tExgjd
  • ภาพยนตร์และแอนิเมชัน

ความคิดเห็น • 757

  • @SuspilneNews
    @SuspilneNews  3 ปีที่แล้ว +81

    А як вашим рідним доводилось заробляти в 1990-ті? Розкажіть нам свої історії у коментарях.

    • @trublin
      @trublin 3 ปีที่แล้ว +7

      У мене мама брала зіпери з місцевого заводу і возила в Одесу продавати

    • @piligrim0326
      @piligrim0326 3 ปีที่แล้ว +13

      Ми зі Східної України. Тож ні про яку Польщу чи Румунію в нас ніхто і не чув. Але багато хто їхав на Північ (Росії). Там була робота для лікарів, а ще можна було знайти непогану роботу на металургійних заводах. Тому хто на заробітки їхав, а хто й емігрував.

    • @son_ze
      @son_ze 2 ปีที่แล้ว +12

      Я з мамою кравчучкам сир сметана молоко, укроп , буряки, картоплю , все що вдома було , везли електричкою щонеділі і щочетверга в Київ на Поділ на базар. В метро і трамваях з тими баулами, люди нас лають, це так було гірко, а я думаю - ми ж вам їжу веземо, щоб ви з голоду в Києві неповмирали, а ви нас як собак бродячих лаєте, мені було 14 років. За день могли два базара об'їхати і з нами моє класна керівничка - вчитель української мови й літератури теж з кравчучками, а що вона возила я вже й не пам'ятаю, вона взагалі в квартирі мешкала і діти в неї також як і я віком були. Стрьомні були часи. Але в нас працював цукровий завод , тому цукру було тонами, в країні дефіцит на полицях немає нічого, а цукром розрахуються в зарплату і вже не хвилювались. Бабуся налаштує самогонний апарат і цілий день рідка валюта тих часів капає в банку. Ворота на замку, бо тоді дільничні постійно ходили перевіряли хто жене самогон. По 12 свиней тримали, корову, гектар городу садили, і три гектара буряків пололи в радгоспі, щоб отримати зерно і цукор. Хліб не купували, у нас взаєморозрахунок з хлібзаводом був, щоранку привозили в пункт свіжий хліб кирпичик, ( тепер такого не печуть). А в продуктовому магазині на прилавках порожньо і продавщиця день до обід "відпрацює" і додому. Тому шановні українці ми живемо прекрасно і не кажіть що важко, тоді були гірші часи. Зошитів в школу небуло. Гуманітарні місії зошити через школи передавали, це я пам'ятаю дуже добре. Пам'ятаю як небуло в що взутись, в бурках у школу ходили. Зарплату батькам по півроку неплатили , а то й більше. Було....

    • @user-kl5uv9xj5q
      @user-kl5uv9xj5q 2 ปีที่แล้ว +56

      Я сама у віці ціх жінок. Але навіть оглядатися туди не хочу. Це було страшно. На руках у мене двоє дітей і двоє хворих батьків: у батька інсульт, у мами онкологія. Пом"ятаю як лягала спати і плакала, бо хотіла їсти... Дітей виростила, вони здобули вищу освіту (червоні дипломи мають). Свій борг виконала. Зараз зятья, три онучки. Щастя. Але...життя сгоріло, наче не було. Цінуйте своє життя і намагайтеся бути щасливими.

    • @noname-hv5vn
      @noname-hv5vn 2 ปีที่แล้ว +16

      А как, подворовывали сухое молоко на молоко заводе, молоко, делали из него творог, на рынок в областной центр возили на поезде. Отчим работал на грузовой машине, бензин экономил накатами, сливал и продавал. Куча хозяйства держали, делали все, чтоб не подохнуть. Помню как отдалживали 20 гривен, так мы на них почти неделю жили 😂 короче такая жопа была, что при воспоминании охреневаешь.
      Сейчас тоже не сказка ))) но в целом норм, бывало хуже и могло быть хуже .

  • @elenabodulart6062
    @elenabodulart6062 10 หลายเดือนก่อน +422

    ...даже вспоминать страшно что было ...помню как неделями голодала ,небыло работы и денег,помню бандитов и разборки с растрелами...сумки ,поезда,базары в -20 ,холодные вокзалы ..да я ночевала с бомжами на вокзале в чужой стране ...повальная наркомания,молодежь просто лежала под заборами и на остановках ....Госоди неужели это было со мной ....но мне повезло ,я выжила ...многие мои ровнстники давно на кладбище ,кто от пьянства ,кто от наркотиков а кого просто убили ....а я живу ....сейчас живу под бомбами в доме клторый строила всю жизнь....недобитый совок опять хочет у иеня всё отнять ...
    .подавится !!!!!
    А мы будем жить долго и счастливо !
    Слава Украине !

    • @vtvchol5839
      @vtvchol5839 10 หลายเดือนก่อน +10

    • @user-hh9ss8hl8o
      @user-hh9ss8hl8o 10 หลายเดือนก่อน +9

    • @tetyanakhlystova3171
      @tetyanakhlystova3171 10 หลายเดือนก่อน +36

      Будем жить . Слава Украине героям Слава

    • @ukrop_iRusya
      @ukrop_iRusya 10 หลายเดือนก่อน +9

      Амінь ❤❤❤❤❤❤

    • @user-my3iv8bn2u
      @user-my3iv8bn2u 10 หลายเดือนก่อน

      В девяностые уже был не Советский Союз, США к тому времени развалил Советский Союз и произошли вами описываете вещи. СЕЙЧАС происходит тоже самое...Америка даёт Украине оружие, а сама не вписывается - умирайте сами.

  • @mama7daysaweek648
    @mama7daysaweek648 ปีที่แล้ว +364

    Наше життя у 90 було жахом. Мама з 4 ранку працювала на базарі, папа пив кожен день. Нас, дітей, змушували пасти корів, пропускаючи школу. Їжа була жахлива, одягнуті як бомжі. Пахали і жінки і діти, чоловіки кожен вечір п‘яні. Світла ввечері немає. Ніякої любові від батьків не бачили. Тальки кричали на нас і заставляли працювати як рабів. Все кляли Горбачова і американців. В 16 років отримала паспорт і втікла з дому. Переїхала в Київ, заробила, миючи посуд на нормальний костюм і влаштувалася ріелтором. За 10 років життя налагодилося, вивчила сама 2 мови, освоїла кілька програм але все зупинила війна. Тепер вже закордоном добре влаштувалась. Батьки і вся сім‘я так і живуть в Криму, в злиднях, радіють руському міру. Мене проклинають, ну і х.. з ними

    • @e-mailbericht218
      @e-mailbericht218 ปีที่แล้ว +35

      Ну і молодець!

    • @user-rw3jz6fs2b
      @user-rw3jz6fs2b 11 หลายเดือนก่อน +45

      Ви молодець

    • @user-cj5ke7vj3m
      @user-cj5ke7vj3m 11 หลายเดือนก่อน +42

      Так тримайтеся! Українки найкращі!

    • @olena5450
      @olena5450 11 หลายเดือนก่อน +25

      Молодець❤

    • @sofiatk7186
      @sofiatk7186 11 หลายเดือนก่อน +40

      Як важко читати ... так відгукується усе вами написано. Єдине, моя мама незважаючи на все намагалась максимум дати мені любов.
      Але це був дуже важкий період, дивуюсь коли хтось сумує за цим

  • @user-ly2id5ts8p
    @user-ly2id5ts8p 3 ปีที่แล้ว +221

    Моя мама - інженер в проектному інституті, з, колись, хорошим окладом, пішла торгувати на базар, бо треба було нормально годувати мене. Бо лікарі так і сказали - погано буде їсти дитина - не буде дитини. А я - 1986 року народження, і в мене були проблеми з щитовидною залозою. Дякую мамі за те, який важкий шлях вона пройшла, щоб ми жили добре. Ніколи ні в чому не були обділені.
    Що їй довелося пережити... і багатоденні поїздки у автобусах на Польщу, а потім Туреччину, і тягання важких клумаків з товаром, і холоди, коли вони замерзали в тих автобусах, коли ламалися десь на півдороги, і конфіскації на таможні, і грабіж, коротше, страх...
    Дякую тобі, мамо, за твою силу і мужність, і доброту 🙏

    • @user-cp1of8qh5u
      @user-cp1of8qh5u 2 ปีที่แล้ว +16

      А я с мужем в 91 родили сыночка..и было т я...с дело так...что я думала с ума сойду..когда время кормления грудничка подходит ,а кормить нечем(муж по всему городу ездит смесь ищет)..это просто ужас..Хотя если вспомню кае тётка про Голодомор рассказывала ,то это кае бы и не ужас..но когда тебе 21, гиперинфляция ,работы нет ,и зарплаты и пенсии не платят.. то....тоже тяжело...Мы тоже пошли торговать на рынок, у нас нп было капитала начального..приходилось буквально два набора посуды продать и ехать оп я...с ть за двумя наборами..каждый день приходилось мотаться, пр том всем муж дома ,я с реьенком..муж на рынок ,я с ребёнком..чередовались..некому помочь нам было...

    • @user-pb3cj4bj4n
      @user-pb3cj4bj4n 9 หลายเดือนก่อน

      @@user-cp1of8qh5u а кому продавали? и ведь не плохо наваривались. выходит, что деньги у людей были! они зарабатывали, не имея возможности купить, а вы "барыжили", тоесть занимались спекуляцией.

    • @user-ge1qw4fg1i
      @user-ge1qw4fg1i 4 หลายเดือนก่อน

      А з ким залишалася дитина?

    • @user-ly2id5ts8p
      @user-ly2id5ts8p 4 หลายเดือนก่อน

      @@user-ge1qw4fg1i з бабусею

  • @annajogapilates5927
    @annajogapilates5927 ปีที่แล้ว +111

    Я народилася в 92. Всі жахи 80-90 пережили мої батьки. Пам’ятаю як в дитинстві не було їди, тільки дякуючи бабусі з дідусем і їх господарству у нас в дома були молоко, сметана, масло, яйця, кури. Але попри все, мама дала мені стільки любові❤ Неймовірна жінка, в таких умовах виховати 2 дітей. Я ніколи не відчувала себе нещасною… Вона померла 3 місяці назад, але в моїй пам’яті вона завжди буде прикладом сили, мужності, стійкості і втіленням доброти ❤

    • @valeriiapshenychna8146
      @valeriiapshenychna8146 11 หลายเดือนก่อน +8

      щирі співчуття!

    • @user-xs9835
      @user-xs9835 10 หลายเดือนก่อน

      Що стался ? Чому померла?

    • @annajogapilates5927
      @annajogapilates5927 10 หลายเดือนก่อน

      @@valeriiapshenychna8146 ❤️🙏🏻

    • @marikmoroz
      @marikmoroz 10 หลายเดือนก่อน +4

      Я також пам'ятаю ці роки.Завдяки селу ми були не голодні.Мама пекла тортики і продавала на базарі,щоб була якась копійка .Нас було троє.В школі нас ображали ,бо вчасно не могли здати гроші.Вчителі дивились на нас як на жебраків.Не люблю я ці 90ті.
      Тато працював ,але гроші не платили..І якщо починав вимагати свої гроші то виганяли.Велика подяка дідусю та бабусі які допомагали нам .

  • @nataliianataliia7253
    @nataliianataliia7253 10 หลายเดือนก่อน +33

    Мені майже 45,я була підлітком в ті часи.Мама виховувала нас з сестрою сама,,пам'ятаю,як я їй допомагала з підробітками,в тоді дивних для нас всіх кооперативах.А ще мама їздила до Москви та в Брест,щось везла туди ,а потім назад інше,так і крутились.А ще по вихідним мили цех у мами на підприємстві,як додатковий заробіток,вдень мама була інспектором у відділі кадрів,а ввечері на вихідних зі мною - прибиральницею.А ще я в 17 років,в 95-му, 1 місяць вантажила вагони пляшками,продукцією з маминого підприємства.Я вчилась на контракті в медичному ВУЗІ і гроші конче були потрібні.Отакі були наші заробітки.Це навчило мене бути сміливою та рішучою,зараз я лікар-стоматолог,маю свою маленьку клініку та пам'ятаю якою ціною мені та моїй матусі далось навчання!

  • @user-re1nz6lh1f
    @user-re1nz6lh1f 10 หลายเดือนก่อน +69

    Бути українцем --це значить бути постійно в стані доказування свого права на існування. В Винниченко

    • @galagogala
      @galagogala 10 หลายเดือนก่อน +3

      100% Нажаль

  • @alinabramova
    @alinabramova 10 หลายเดือนก่อน +222

    Чоловіки тоді в більшості своїй зломались, спились, а жінки взяли життя своє та своїх дітей в руки та вистояли, змогли ❤️

    • @Maksym497
      @Maksym497 10 หลายเดือนก่อน +1

      То може це щось каже про важкість їх життя?

    • @user-os9ki3ox1q
      @user-os9ki3ox1q 10 หลายเดือนก่อน +9

      @@Maksym497а ці жінки зараз прям легке життя описували, яке суттєво від чоловічого відрізнялося

    • @Maksym497
      @Maksym497 10 หลายเดือนก่อน

      @@user-os9ki3ox1q я про чоловіків написав 🤨,про жінок хоч щось було в моєму коментарі?

    • @Maksym497
      @Maksym497 10 หลายเดือนก่อน +2

      @@user-os9ki3ox1q вам лиш би порівняти і сказати що це все фігня

    • @user-os9ki3ox1q
      @user-os9ki3ox1q 10 หลายเดือนก่อน +5

      @@Maksym497 а якого контраргументу ви очікували на свою тезу?

  • @svitlana8912
    @svitlana8912 10 หลายเดือนก่อน +59

    Ми з чоловіком, бідні студенти з донькою, вижили завдяки батькам та огородам: свою картоплю їли і продавали, одяг перешивали, хліб пекли. Але щасливі були - бо здорові та молоді. Зараз на долю всієї молоді випали значно більші випробування - найголовніше, щоб був мир🙏

  • @user-ix7gc4jo1i
    @user-ix7gc4jo1i 3 ปีที่แล้ว +128

    В цьому фільмі тисячі, десятки тисяч побачать себе.
    Дуже точно передана атмосфера! Такі справжні і прекрасні історії!

    • @anneresko8941
      @anneresko8941 3 ปีที่แล้ว +6

      Дякуємо) дуже раді, що Вам сподобалося!

    • @user-ix7gc4jo1i
      @user-ix7gc4jo1i 3 ปีที่แล้ว +6

      @@anneresko8941 бажаю вам й надалі вдалих і потрібних проєктів!

    • @user-vy6of2te2c
      @user-vy6of2te2c 3 ปีที่แล้ว +4

      Дійсно дуже цікаво. Дякую

  • @user-in3wp3he7z
    @user-in3wp3he7z 2 ปีที่แล้ว +131

    Лайк вже тільки за те, що присвячено нашим мамам.
    Мама - це святе!!!

  • @tayataya9870
    @tayataya9870 10 หลายเดือนก่อน +82

    Господи,що пережила та переживає наша країна,бідні наші люди,яка важка доля,жах,дякую за цей потрібний випуск❤

  • @yuniakaminska5385
    @yuniakaminska5385 ปีที่แล้ว +87

    Така біль за наших жінок, мам, що вигрібали в тій темряві. Дякую, що висвітлюєте такі історії, хотілося би більше.

    • @switschtark2980
      @switschtark2980 9 หลายเดือนก่อน +1

      Таких историй море, колік спасала за границей наших, люди передавали друг другу мой телефон, чтоб я им помогла уже не помятую имена интересно как теперь живут мои подопечные, осталась жива благодаря веры и терпению любовь к деткам это мне давало силы бороться несправедливостю , учите языки дети это ваш будущий миллион. Душа болит, что вижу Україне, сегодня прилитела ракета Львов рядом школой 20 м. глубиной Слава Богу все живи, и так каждое утро, давление не выдерживает этот ужас. Мои дети которым было по 1,8-2,5 было их 50 садике им тепер за сорок это дети войны 1914-2023 думать страшно смотрю на их лица детцкие фото. Дети не передавайте Україну это ваша жизнь 🤔

  • @VitaVia15
    @VitaVia15 3 ปีที่แล้ว +84

    Я була малою. Моя мама працювала секретарем у ветеринарній лікарні. Зарплату їй не платили майже півтора роки. А потім Кучма дав якийсь указ, щоб борги по зарплаті ліквідували. Була субота, я пам'ятаю як учора. День. Коли нам до двору в центрі міста привезли корову, живу корову в бортовику. Вигрузили перед порогом. "Видати живою вагою" - все, чим могла ветеринарна лікарня при взаємодії з фермами видати зарплату. Ми жили в самому центрі міста,в асфальтних джунглях, я бачила живу корову вперше. Нічим годувати, нікуди її діти. Мама знайшла мужчину, який корову ту зарізав і розібрав на м'ясо. І вже в неділю вранці ми з мамою стояли на місцевому базарі , продавали м'ясо тієї корови. А ще ми ходили між рядів і міняли м'ясо на інші продукти - крупи, молоко, муку, цукор.... І мені купили чорні лакові туфлі з бантом спереду. Мама ввечері спекла пиріжків. Я сиділа на дивані в тих туфлях, їла пиріжки і дивилася дитячу передачу,яку вів хлопчик Лесик. Я була щасливою!
    Лихі 90-ті - часто так кажуть, страшний час, важкий. Ми, діти 90-х , попри все мали щасливе дитинство! І зараз з ностальгією згадуємо цей час...

    • @vitality0588
      @vitality0588 3 ปีที่แล้ว +8

      Яка історія цікава

    • @mariiamuzhetska5592
      @mariiamuzhetska5592 2 ปีที่แล้ว +9

      Оооо, туфлі чорні лакіровані з бантом...

    • @user-xu7ci9oc9t
      @user-xu7ci9oc9t 2 ปีที่แล้ว +14

      Для декого 90 продовжуються, на пенсію в 2000 гривень, або зарплату в 4500 .

    • @noname-hv5vn
      @noname-hv5vn 2 ปีที่แล้ว +1

      Да , это так, похожую задницу и ч прошел. Но в основном светлые воспоминания о детстве, прям как некоторые (многие) из наших родителей, ностальгируют за советским союзом.

    • @Marya-Marya100
      @Marya-Marya100 2 ปีที่แล้ว +8

      А я уже девушка 90-х и в 90-м году школу закончила) и могу сказать, что для детей конечно ооочень старались родители и благодаря тому, что они были детьми, многие дети 90-х вспоминают 90-е с радостью, с кайфом) а я это время НЕНАВИЖУ! Это самый ужас в моей жизни!

  • @user-cj2op9el5u
    @user-cj2op9el5u 10 หลายเดือนก่อน +9

    В 90-ті батьки працювали в колгоспі, зарплату не платили, віддавали продуктами, це була мука із якої хліб був глевкий, а також гречка із жуками. Щоб вдягти мене в перший клас у 97 році, мама возила картоплю на базар і в тій одежі я ходила до 4 класу, а сапожки були дутіки, які порвалися у перший місяць носки і бабуся їх постійно штопала, поки вони не стали малі. Але вижили. Тільки стали на ноги, тепер війна. Не хочу своїм дітям такого дитинства як у нас було😢

  • @kvitka1991
    @kvitka1991 9 หลายเดือนก่อน +5

    Розплакалась від історії Наталі. Так боляче це чути. Я народилась 1991 і про 90 як всі діти пам"ятаю більше гарного, в нас часто не було світла вдома і прабабуся що пережила Голодомор 1932-1933 і післявоєнний голод 1947 розповідала про війну і Голодомор. Також розповідала казки і перша книжка подарована нею теж була українські казки. Вдячна їй, бо завдяки ній я завжди цікавилась історією України і взагалі історією. Писала наукові роботи по Голодомору в старших классах. Вона ненавиділа Сталіна і червоних більше ніж німців. Бо знала що таке розкуркулення і голод від них особисто. А в цілому 90ті були дуже страшними. Бандюки всюди, мама казала що навіть просто їхати додому було небезпечно, бо крали дівчат молодих і вона одного разу ледь так не потрапила, добре що було кому захистити. Дешевий маргарин,соєва ковбаса і соя - те, що я пам"ятаю з дитинства.

  • @user-fy6gh2zm5n
    @user-fy6gh2zm5n 2 ปีที่แล้ว +34

    В 1992 році у мене син закінчив школу і вступив у вуз. Навіть не питайте, що я робила, щоб він мав змогу навчатися. Їздила в Польщу, продавала на всіх близьких ринках, брала землю, вирощувала ранні овочі, годувала шовкопрядів, ходила на роботу. Син почав заробляти, навчаючись з другого курсу. Це і допомогло. Дякую йому.

    • @SuperBerenika
      @SuperBerenika 2 ปีที่แล้ว

      А до 1992 образование было бесплатным
      Не повезло вам

    • @Olga-ww4fz
      @Olga-ww4fz ปีที่แล้ว

      @@SuperBerenika и медицина была бесплатная

    • @user-to3oj4cj9d
      @user-to3oj4cj9d ปีที่แล้ว +8

      ​@@SuperBerenikaИ после 1992 было бесплатным. А кормить надо было, одеть, заплатить за общежитие или снять квартиру в другом городе....

  • @natalinatali7725
    @natalinatali7725 2 ปีที่แล้ว +75

    Я только начала смотреть, уже плачу. Было тяжело. В 93 г получила диплом инженера-технолога, а работать уже негде. Выжила. Как? Не знаю. Наверное молодостью. Сейчас не смогла бы. Но я теперь сильная.

    • @milachiwas2788
      @milachiwas2788 ปีที่แล้ว +6

      самий важкий рік 93

  • @dianasviridenko4715
    @dianasviridenko4715 10 หลายเดือนก่อน +9

    Дякую дівчатки за фільм! Це наша молодість, але як і ваша героїня каже-повертатись в 90е не хочу!

  • @oleksandrphilipov2831
    @oleksandrphilipov2831 3 ปีที่แล้ว +55

    Українська жінка: якщо в мене є квиток, він буде щасливим, якщо він не щасливий, він все одно для мене - щасливий!)

  • @Dracongirl
    @Dracongirl 3 ปีที่แล้ว +23

    Дякую цікаво, моя Мама торгувала на базарі, зранку підйом у 4,щоб приїхати в інше містечко, в обід поверталася і йшла на работу в музичну школу, будучи викладачкою по класу фортепіано.
    Мама я не знаю, я ти це робила.Люблю тебе. Спасибі.

  • @user-nm9qj9sb9n
    @user-nm9qj9sb9n 3 ปีที่แล้ว +45

    Всього 30 років Україні знадобилось на те щоб знімати великі репортажі про представників звичайних людей.
    Я в 90ті був малим і нашій сім'ї дуже пощастило, на щастя батько завжди був з роботою і йому всього один раз затримали зарплатню, зате на інший місяць отримавши дві зарплатні він купив собі нового мотоцикла, який і на сьогодні зберігається в нашій сім'ї. Батько і сьогодні на нього дивиться і згадує як він допомогав годувати сім'ю. П'ять городів за містом на яких періодично крали врожаї, і домашня худоба) Садили з такими запасами, що ця худоба пів зими з них годувалася)

  • @Kyivcitizen14
    @Kyivcitizen14 3 ปีที่แล้ว +31

    Моя мама, інженер, їздила з Києва в Москву за трваром. Потім торгувала на ринку після роботи на заводі, щоб прокормити 3-х дітей (батько жив для себе в той час). Пам'ятаю як була постійно голодною у 90-ті. Шкода, що мама підірвала здоров'я і рано пішла з життя. Ціную те, як вона старалась заради дітей. Дякую за фільм.

  • @katerynamekhnina
    @katerynamekhnina 3 ปีที่แล้ว +89

    Якість і подача дуже класні, особливо документальні кадри вплетені у сюжет

    • @anneresko8941
      @anneresko8941 3 ปีที่แล้ว +3

      Спасибі) ми старалися)

  • @yuliia.zagoruyko
    @yuliia.zagoruyko 10 หลายเดือนก่อน +9

    Дякую, що показали мою Вінницю. Я народилася в 91му, виросла в селі на Вінниччині і всього того жаху не відчула, але стала краще розуміти жінок, які прожили той важкий час. Але я щаслива, що народилась в незалежній Україні❤Чудовий репортаж!

  • @user-cd8un5hc5l
    @user-cd8un5hc5l 3 ปีที่แล้ว +101

    Требую памятник «Украинской Женщине»

    • @user-qf2ms6th7w
      @user-qf2ms6th7w 3 ปีที่แล้ว +9

      Поддерживаю !

    • @user-my3zh1du2u
      @user-my3zh1du2u 2 ปีที่แล้ว +1

      ..і я.

    • @user-lo1yt3sb1o
      @user-lo1yt3sb1o ปีที่แล้ว

      Уже поставили, й відблагодарили. Ждіть

    • @user-zm1yc4bx6p
      @user-zm1yc4bx6p ปีที่แล้ว

      Которая крадёт кофточки?

    • @user-to3oj4cj9d
      @user-to3oj4cj9d ปีที่แล้ว +1

      ​​@@user-zm1yc4bx6pпоставь своему асвабадителю, который тырил в Украине унитазы, лапоть....

  • @ilonamischenko177
    @ilonamischenko177 11 หลายเดือนก่อน +23

    Святі українські жінки🙏такі люблячи, сильні, мужні, такі красиві!У 90’ мені було 11 років...
    Обожнюю свою матусю, вона в мене найкраща❤

  • @olgagoncharenko9168
    @olgagoncharenko9168 10 หลายเดือนก่อน +27

    Була дитиною тоді, пам'ятаю , що були вічні розборки між районами до вбивст...Зривали золото з жінок, шапки-пижики з чоловіків, мама в'язала мені речі, як я з них виростала-вона їх розпузкала на нитки і перев'язувала на нові...батьки працювали на заводі в 3 зміни, а по вихідним на 3х горОдах, щоб було шо поїсти...вєєрні відключення пам'ятаю, і маму, яка плакала на кухні, бо грошей не вистачало...€бані 90ті...

  • @user-ud1yt7mf1d
    @user-ud1yt7mf1d 10 หลายเดือนก่อน +4

    Коли остання героїня каже «в мене і зараз кіросінова лампа, а вдруг, а шо?», то хочеться сказати: от і настало то «а вдруг..»

  • @user-he4zb6fp4q
    @user-he4zb6fp4q 2 ปีที่แล้ว +26

    Завжди мій чоловік просинається і встає раніше ніж я. Бачить мене без "брів" і" вій" і запитує чи буду чай чи каву.
    Я вважаю що це справжній господар, а не проснеться на все готове

  • @zinashemeta4777
    @zinashemeta4777 2 ปีที่แล้ว +29

    Дякую першій героїні цього фільму. Я сама у 22 виїхала за кордон з чоловіком і ДУЖЕ ДУЖЕ добре розумію ностальгію та бажання бігти додому. Але моє життя занесло мене до Канади де я знайшла моє місце.

    • @user-ez8mn2om4s
      @user-ez8mn2om4s ปีที่แล้ว

      І слава Богу !

    • @UkrainianJu
      @UkrainianJu 10 หลายเดือนก่อน

      Вам пощастило 🙏

    • @UkrainianJu
      @UkrainianJu 10 หลายเดือนก่อน

      А в якому ви місті?
      Бо через клятих москвлів ми зараз теж в Канаді 😢

    • @zinashemeta4777
      @zinashemeta4777 10 หลายเดือนก่อน

      @@UkrainianJu в Монреалі, а ви?

  • @olgazagoruyko6862
    @olgazagoruyko6862 ปีที่แล้ว +13

    90-ті - моя юність і молодість. Була студенткою, їздила в західну Україну за шмотками польськими, трохи торгувала, трохи шила, бо не було що вдягти. після універа перевчилася на бухгалтера, бо можна було тоді заробити щось в цій професії...працюю тут і досі. 90-ті мене навчили бути самостійною, незалежною і думати трохи наперед. ...Ні про що не шкодую.

  • @kalashik2588
    @kalashik2588 3 ปีที่แล้ว +29

    Дякую за чудовий фільм. Багато жінок побачили себе в цьому фільмі!

  • @irmak9642
    @irmak9642 2 ปีที่แล้ว +111

    Такие прекрасные женщины-украинки. С бойцовским характером, труженницы.

  • @valentinavb9663
    @valentinavb9663 ปีที่แล้ว +28

    90 -ті роки були важкі, для кожного по своєму. Одні виросли до свого бізнеса (кажу не про злочинців), інші вижили, деякі зламалися (таких не багато). Та цей період дав нам змогу відчути, що ми можемо бути вільними і самі будувати історію свого життя. Одне прикро, що в суєті будування свого власного ми - українці - люди професій, не додивилися хто там у владі й забули, що владні структури готові на все, щоб підкорити собі народ і не дати народу волю. Тепер - війна

    • @7uv9zu1t
      @7uv9zu1t 10 หลายเดือนก่อน +1

      💯💙💛

  • @lerara
    @lerara ปีที่แล้ว +11

    Теж багато чого довелось пережити моїй мамі. Була військова, після розлучення віддала двох доньок на виховання бабусі, а я при ній лишилась. Тягала мішки з секонду на базар і другий чоловік, мій батько, теж пиячив. Приходила з нічного чергування в частині, перекурювала на балконі, виплакувалась і йшла торгувати, а він пив. Це було виживання, чи варто щось казати за моє виховання чи освіту, їх життя сильно їх виснажило. Та ж виростили. Таке дитинство та юність теж залишають свої наслідки. Та нам ще є що налагоджувати в нашому житті. "Без зусиль" ніяк не вийде. Немає кого звинувачувати, тепер моя черга ставати сильною. Чого вважаю що заслуговую, те й отримаю, обесцінювати себе - тільки гірше собі робити.

  • @user-qf2ms6th7w
    @user-qf2ms6th7w 3 ปีที่แล้ว +152

    Дякую за відео ! Спасибо моей маме фельдшеру по образованию которой пришлось пойти работать на базар где она потеряла свое здоровье , но так она смогла прокормить меня и мою сестру ! Українськи жінки най гарніши , най сильніши та най мудріши ! Слава Україні !

    • @user-ig2dh1jg6r
      @user-ig2dh1jg6r 2 ปีที่แล้ว +2

      А при чем Слава Украине?Вы уже совсем.Лихие 90-е коснулись всех...

    • @valentynayermolenko763
      @valentynayermolenko763 10 หลายเดือนก่อน +32

      ​​@@user-ig2dh1jg6r А знаєте, не дивлячись навіть на те, що жили на грані голоду, буквально виживали, -- паніки не було! І гріло душу те, що цей проклятий совок розпався, що Україна Незалежна. Якщо навіть матеріально при совку було трохи легше, ніж в голодні 90-і -- ні в якому разі не хотілося його повернення! Якби росія тоді напала на Україну, як оце зараз, -- всі стали б на захист своєї вільної і незалежної молодої держави.
      А матеріально -- якось викрутимося!
      В республіках, крім комуняцького гніту, був ще й гніт національний. Росіяни не знають, що це, бо його у них не було.
      Так, бідність була всюди. Може, в росії навіть більша, ніж в інших республіках, -- адже республіки перестали "годувати Москву". Там реально назрівала катастрофа. І весь світ кинувся росію рятувати -- "ніжки Буша", пшениця із США та Європи, Україна та Казахстан теж поділилися своєю пшеницею (хоч і самим було дуже важко). Врятували! І чим росія заплатила своїм рятівникам?! Але для нас усіх це буде наука -- "скільки вовка не годуй..." Після поразки росії ніяких "ніжок Буша" вже не буде.
      А Україна була, є і буде. І з цією бідою справимося. Переможемо.
      💙💛💙💛 *СЛАВА УКРАЇНІ!* 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦

    • @user-gr6le9nk4o
      @user-gr6le9nk4o 10 หลายเดือนก่อน +1

      ​@@user-ig2dh1jg6rбо ми любимо свою Україну,кацапе...Слава Україні!

    • @sergeydzekunov
      @sergeydzekunov 9 หลายเดือนก่อน +1

      Героям слава! 🇺🇦

  • @MarynaSol
    @MarynaSol 3 ปีที่แล้ว +89

    Дякую цим жінкам за їх чесні і зворушливі історії. Моя мама, інженер-електрик проектного інституту, пішла працювати провідником на залізницю. Двоє дітей, шож. Всим, хто говорить, що зараз погано, варто згадати, як жили.

    • @user-tu7df3zf1f
      @user-tu7df3zf1f 10 หลายเดือนก่อน +1

      Наталка Доляк написала про це книжку "Заплакана Європа".

  • @user-zb6mu5pj6e
    @user-zb6mu5pj6e 2 ปีที่แล้ว +52

    Да-а ,девченки фильм сняли великолепный!!!Смотрела на одном дыхании- вспомнилось и свое житье, даже слезы навернулись.Все было и безденежье и тоска- как вырваться из этого? И шила людям, и самогонку пытались делать( забирали оптом) и рынок конечно прошли, и что-то сажали на небольшом огороде и бройлеров научились держать.Но были молоды и верили в себя.Детей подняли,выучили переженили.Но всегда вспоминаем в компании что- то веселое и хорошее из того времени- а как иначе? Собирали у кого что есть - и ездили на реку отдыхать, устраивали детям праздники.Так что жизнь продолжается!!

  • @yuriyzubov3993
    @yuriyzubov3993 3 ปีที่แล้ว +25

    Дякую Вам дуже за цей фільм.

  • @InnaKyivUkraine
    @InnaKyivUkraine 10 หลายเดือนก่อน +11

    Історія першої жінки мені близька. За рік до повномаштабної війни батько моєї дитини виїхав за кордон, щоб не повертатися. Він намагався примусити і мене переїхати, однак я чітко для себе усвідомила, що роль біженця не для мене. Я кожного дня ризикую собою і дитиною. Однак вважаю , що зробила правильний вибір. Це моя країна і мій дім. Я маю волю жити так, як хочу. 90 роки - це моє дитинство. З них я пам'ятаю щоденні "подвиги" моєї мами. Вона бігала по трьом роботам (тато мав лише одну і якось не переймався). І зробила все, щоб я отримала гарну освіту і більше можливостей. Я їй вдячна за її підтримку і вклад у мене, однак дуже шкода, що мама завчасно пішла. Краще б вона себе трішки більше любила.

  • @helenkit4643
    @helenkit4643 2 ปีที่แล้ว +38

    Спасибо за фильм! Я 79года. В 90е когда ходила в школу , Помню свою учительницу биологии, которая пошла работать на базар, ведь сына учила в институте и нужно было оплачивать учёбу а зарплата учителя никакая, мне было ее жалко, а учителя насмехались что она ушла в базарную жизнь и порочит честь учителя((

    • @lil.vir.5730
      @lil.vir.5730 9 หลายเดือนก่อน +2

      А через пару місяців пішла і решта вчителів - які насміхалися з однієї вчительки.. таке було життя. Я теж з 1979 р. Це все дуже добре памʼятаю …

    • @irad4426
      @irad4426 9 หลายเดือนก่อน

      Дуже багато випробуваннь на долю нашого народу випало

  • @ellenmoe6319
    @ellenmoe6319 3 ปีที่แล้ว +26

    Героїні цього проекту - ви любов❤️ дякую за цей фільм

  • @larashake3727
    @larashake3727 11 หลายเดือนก่อน +6

    Ця перша жінка це...я не знаю як назвать!
    Я біженка зараз,живу в Польщі,працюю ...і чекаю коли зможу повернутись додому....Я і лишилася в Польщі тому що за п'ятнадцять годин можу дістатися свого дому...
    Я не хочу бути ніде окрім України,я мрію про закінчення війни !

  • @darka_yastrb
    @darka_yastrb 3 ปีที่แล้ว +69

    Дуже зворушливо😥
    Для людей, які народилися вже в незалежній, цікаво дізнатися про реалії 90-их, дякууую за те, що знімаєте💙💛

    • @user-ff4kc8xg3j
      @user-ff4kc8xg3j ปีที่แล้ว +1

      Как независимой. Вы зависели от торговли с Россией, промышленность то одна была. Теперь вы зависите от хозяев с США и Европы, Англии. Это самая жестокая зависимость, от которой вас только русские спасут. Пока что они вас на убой десятками тысяч пускают, а сами чай пьют и смеются над славянами. Вооооот .А в 90-е всем мамкам тяжело было. И вашим и нашим. Одинаково тяжело переживали распад советского союза. Кругом бардак и воровство, предательство. Поэтому надо жить в мире вместе , так нас не тронут!!!!

    • @halyna2020
      @halyna2020 ปีที่แล้ว +1

      @@user-ff4kc8xg3j дай Бог, чтобы и руских так спасли, как они, нелюди, нас спасают . Орда проклятая .
      Раз вы считаете, что спасаете нас, пусть бумерангом точно такое же спасение вернётся к вам сторицею

    • @user-ez8mn2om4s
      @user-ez8mn2om4s ปีที่แล้ว +27

      @денис алексеев
      Пусть ру💤кие себя спасают. Есть от чего...
      А мы о себе позаботимся. А как ? - это уже наше дело !
      Слава Україні! 🇺🇦✌

    • @ventvent7302
      @ventvent7302 ปีที่แล้ว +1

      ​@@user-ff4kc8xg3j ти з колін вже встав? чи ще у пуйла смокчеш

    • @user-wl8si1fp2p
      @user-wl8si1fp2p 11 หลายเดือนก่อน +2

      Так, цікаво) я як раз народилася у 1990 році, але мої батьки як жили так і живуть у Київській області, ніхто нікуди не виїджав так і жили собі 🤷‍♀️

  • @KharkivYanka
    @KharkivYanka 3 ปีที่แล้ว +119

    Українки - найкращі!❤️

    • @xaxol-govno
      @xaxol-govno ปีที่แล้ว +1

      П0Biu

    • @user-vw2tk3it4q
      @user-vw2tk3it4q 10 หลายเดือนก่อน

      @@xaxol-govno манюня, хто ж тебе так сильно образив?

    • @taniaskoruk3270
      @taniaskoruk3270 10 หลายเดือนก่อน

      ​@@xaxol-govnoпішла наКуй за руZьким кораблем повія рашистська

  • @user-ik6sm7pw5z
    @user-ik6sm7pw5z 10 หลายเดือนก่อน +24

    Я просто в трансі. Я так давно хотіла про це почути та побачити... Як важко їм було... Як шкода... Це СРСР у всьому винний. Це той трикляьий Ленін, клята Москва, яка захопила Україну на початку ХХ століття. Я часто уявляю, а що було б, якби... Якби тоді ми відбилися. Відбилися так, як відбиіаємося зараз з пащі звіра. Чи була б зараз Україна такою, як Німеччина, як Великобританія... Але нам не дали, нас затягли в те болото, з якого так важко вибиралися наші матері та навіть діди в "ліхіє 90-і". Торгівля, "спекуляція", "нові руські", малинові піджаки, величезні круті мобілки, розбірки криміналітету... Якась така ностальгія, ще у серці... Мені тоді було 5-10 років. І частково я пам'ятаю ті події, як моя мама їздила в Польщу торгувала. Ми навіть нормально жили, не бідували. У нас були продукти і одяг. Але дивитися це все глобально чомусь дуже боляче. На занепад, на розвал того всього, що вони будували. Як їм було важко. Весь цей розпад їхнього життя. Все зруйнувалося... А як нас сприймали інші країни - як бомжів, бідняків, як відсталих людей. Так як ми зараз сприймаємо цих варварів москалів...

    • @user-xs9835
      @user-xs9835 10 หลายเดือนก่อน +12

      І вони , кати наші, ще ностальгують за тим совком і намагаються назад всіх туди відправити!

  • @yelyzavetatymchenko7818
    @yelyzavetatymchenko7818 10 หลายเดือนก่อน +3

    Дякую за щирий фільм. Кожна героїня просто розповідає свою унікальну історію. Вважаю, що оцінки тут зайві

  • @user-tk5cz4ej9s
    @user-tk5cz4ej9s ปีที่แล้ว +17

    Тяжкі часи,виживали працюючи на двух роботах,але вистояли,почали бізнес,ростили дітей
    Українки мужні,сильні, найкращі

  • @tetianakolodchenko
    @tetianakolodchenko ปีที่แล้ว +9

    Тяжкі були часи.. але мені подобається позиція вчительки-одеситки, яка зрозуміла що треба працювати і заробляти, а не лити сльози. Остання жіночка теж виглядає життєрадісною, молодець. Видно, що не всім вдалося вийти з бідності, але принаймні всі витримали тиск того часу.

  • @user-wx2uu6fq2u
    @user-wx2uu6fq2u 3 ปีที่แล้ว +42

    Пам'ятаю той час погано, бо була малою. Мама працювала вчителькою, грошей не платили, дідусь і бабуся - на пенсії. Мама каже, що вижити тоді допомогла городина і своя худоба. Пізніше мама теж їздила в Польщу щось там продавати.Якось мені одна жінка розповідала,що в них на той час не було навіть хліб за що купити.

    • @anneresko8941
      @anneresko8941 3 ปีที่แล้ว +15

      От саме тому ми і намагаємося збирати такі відеоспогади в різних людей. Бо воно забувається, дехто не хоче згадувати, дехто вважає, що нема про що розказувати. Але там цілі драматичні романи можна було б писати на основі цих спогадів, насправді.

    • @user-uk6eh9gb6k
      @user-uk6eh9gb6k 3 ปีที่แล้ว +4

      @@anneresko8941 погоджуюсь.

  • @user-qw6wq6hi7k
    @user-qw6wq6hi7k 10 หลายเดือนก่อน +18

    Усім обов'язкова для читання книга "1984"! А для саморозвитку "Колгосп тварин" Дж. Орвелл автор обох. Це шедеври, обов' язково зверніть увагу на роки написання і задумайтесь.

  • @viktoriiababkina5202
    @viktoriiababkina5202 11 หลายเดือนก่อน +17

    Спасибо за фильм и комментарии: у меня 90-е ассоциируются с постоянным чувством голода; не забуду чаи из трав, бульонные кубики и масло "Рама"; как раздавали огороды в городе; тоже стояла на толкучке недолго- это был драйв! Торгаша из меня, слава богу, не вышло! Не понимаю, как можно хвастать воровством: украинки честные, работящие и жизнерадостные! И сейчас мы выживем!! СЛАВА УКРАИНЕ !!

    • @natashanatasha2236
      @natashanatasha2236 10 หลายเดือนก่อน +2

      Якщо ви про розповідь героїні про вкрадену кофтинку,то де ви побачили хвастовство? Це була сповідь своєрідна,ніякої гордості.

    • @olenapavlenko4038
      @olenapavlenko4038 10 หลายเดือนก่อน

      Ак я вас понимаю! Я помню то же самое! У нас были чаи из вишнёвых цветочек, их можно было бесплатно наломать во дворе

    • @sergeydzekunov
      @sergeydzekunov 9 หลายเดือนก่อน +2

      Героям слава! 🇺🇦

  • @katdash5300
    @katdash5300 10 หลายเดือนก่อน +11

    моя мама була інженером, проектний інститут розвалився, папа пішов з родини. Мама якось швидко на курсах вивчилась, влаштувалась бухгалтеркою… можна тільки уявляти, як то було тяжко. Зараз мами вже нема, онкологія плюс звичка все тягти на собі, не ділитися ні з ким проблемами…

  • @user-lx8pe2dc7y
    @user-lx8pe2dc7y 2 ปีที่แล้ว +38

    Дякую за відео, так, ми не зламались. Ми вижили самі і виростили наших дітей. Нам було важко, але це наша молодість і наше життя...

  • @innasokolova736
    @innasokolova736 10 หลายเดือนก่อน +3

    95й год. Мне 13 лет.
    Еду с муз школы. 6 вечера, зима. Автовокзал. Алкаши. Жду 17го автобуса. На 2м часу ожидания купила чай в стаканчике из тонкого пластика, шоколадку с изюмом и орехами. Стою, жую. Смотрю на журналы в киоске. Бульвар Гордона и Натали. Купила Натали. А там все худые, пальмы, намажусь бесплатно духами Гуччи, стою дальше. Думаю, вот уже 8 часов, завтра математика, а я так плохо учусь, хуже всех наверное, но об этом никто не знает, тк я аккуратная и положительная. Сильно ассоцаильная, но об этом тоже никто не знает. Зато красивая. Стою. Боюсь завтрашнюю математику. Натали положила в ноты, между этюдами и сонатой. Стою. Приехал! Не влезла. Купила семечки, пошла пешком. А через 3 года, я точно так же ходила пешком с семечками, только уже с плеером, а там Земфира и Мумий Троль. Потом появились маршрутки, и базары с одеждой. В 2000м мобилки!

  • @irynarudyk6469
    @irynarudyk6469 3 ปีที่แล้ว +38

    Молодці! Прикро, що аналіз історичних травм та будування суспільства приходить в 2021 році, а не в в '90.Звідки і все мало починатися, але є нове покоління, такі як ви! Вірю, що разом побудуєте інші та кращі реалії сьогодення. Ще не пізно...

    • @anneresko8941
      @anneresko8941 3 ปีที่แล้ว +15

      Спасибі за оцінку. Зрозуміло, що людям у 90-ті було не до аналізу ситуації, вони вирішували нагальні питання. Це якраз наша задача - зрозуміти, навчитися, відрефлексувати. І подякувати нашим мамам за сміливість і рішучість)

    • @irynarudyk6469
      @irynarudyk6469 3 ปีที่แล้ว +5

      Згідна на 100% і рада що прикладаємо зусилля. Про аналіз, бажала би, щоб при моєму народженні влада це зробила, а не покинула нас. А потім уже їхнє та наше покоління.
      Оскільки відомий філософ та письменник болгарського походження надав нам один дуже цікавий урок. Для того щоб вийти із кола жертви, розрахуватися з історичним минулим та побудувати на помилках минулого світле майбутнє потрібно пройти три етапа:
      1. Розпорядок над фактами. (Треба набратися сили щоб аналізувати минуле не дивлячись з позиції переможців чи переможених)
      2. Створення значення (надаються можливісті роздумати над фактами минулого. Зрозуміти чому так та як до цього дійшло. Робити треба це з любов'ю, томущо інакше ваша пам'ять буде використана для зла).
      3. Використання цієї роботи над собою (використання пам'яті для нових ідей та проектів. Такі аналізі вже використовуються в бізнес та політичних сверах)
      Зветан (Цветан) Тодоров

    • @yolintu7
      @yolintu7 3 ปีที่แล้ว +2

      Нове покоління донищує Україну остаточно.

  • @user-pb9xm3gk8t
    @user-pb9xm3gk8t 2 ปีที่แล้ว +14

    Дякую, фільм дуже цікавий і дуже важко дивитись, та згадувати ті важкі часи, а тепер цих жінок після реформ 2011р.та 2017 р., ще й залишили без пенсій, але нічого, пережили 90-ті, то переживемо і ці проблеми.

    • @SuperBerenika
      @SuperBerenika 2 ปีที่แล้ว +2

      Сейчас последние 8 лет времена не лучше

  • @iriska273
    @iriska273 10 หลายเดือนก่อน +5

    Мої батьки в 90тих залишились без роботи з чотирма дітьми, вірніше маму скоротили, а батьку не платили зп зовсім, ні копійки майже півроку. Мені було вже 10 років і я чудово пам'ятаю як не було чого їсти, бо у нас ні села ні дачі ні огороду нічого не було. Мама варила якісь похльобки з води, галушок та укропу, іноді картопля була коли добрі сусіди привозили з села. Це був жах, постійне відчуття голоду, а всі думки і розмови зводились до того, що ми будемо їсти сьогодні, завтра, післязавтра. Потім стало легше коли почала приходити гуманітарна допомога з-за кордону і нам як багатодітній родині виділяли пайки. Погано пам'ятаю своє дитинство, але цей період закарбувався в голові.

  • @user-ve1sz3wx9d
    @user-ve1sz3wx9d 2 ปีที่แล้ว +29

    скільки приходилось пережити тим бідним жінкам,і в 90-ті, і раньше, у воєнні і післявоєнні роки.низький уклін нашим бабуся і матерям!

  • @leraaamoiseieva5064
    @leraaamoiseieva5064 2 ปีที่แล้ว +11

    Нарешті подивилася цей фільм, дуже круто! В очах були сльози, бо ця невизначеність, розпач, безгрошів'я, які хоч і пройшли повз мене, боя була дитиною, але я можу уявити, як складно було батькам, дідусям з бабусями... в нас теж всякі були історії в родині, наприклад, щодо обміну валюти, коли мого дідуся надурили міняйли біля універмагу "Україна" і він ледь не попав в лікарню, пам'ятаю, як торгувала з тіткою на базарі на Троєщині консервами і ковбасою, ну і всяке інше... для мене ці спогади, просто спогади дитинства, але якщо вдуматись, це були травми для дорослих активних людей, які були в деякому стані фрустрації. Не всі справились, на жаль. Це точно... Ну і ще мода 90-х та початку 2000-х, яка була для моєї родини недосяжною (тобто не було у мене капру, лосін і платформи) наклала свої відбитки на мою психіку (коли всі в класі "класні і модні", а я не дуже...)

    • @tsygyma
      @tsygyma 2 ปีที่แล้ว +4

      💛 дякую, що поділилась, дуже хочеться щоб ця травма була проговорена нашими батьками, бо багато людей і досі соромиться про це говорити, як про щось постидне, а я вважаю їх героїнями!

  • @mylife8480
    @mylife8480 10 หลายเดือนก่อน +14

    Наші жінки , дівчата України … всі розкидані по світу…. але не від доброї долі …😢🇺🇦🩷

  • @allasamoilenko3177
    @allasamoilenko3177 11 หลายเดือนก่อน +7

    Моя колега, я теж бібліотекарем працювала. Знаю як ми пережили ті роки, я 92 закінчила канівське культ освітнє, і роботи немає роби що хочиш, розпочинай навчатися чогось нового невідомого.. 😮 часи були нелегкі, але щасливі, війни не було.

  • @user-sm6wx3ex2n
    @user-sm6wx3ex2n 10 หลายเดือนก่อน +3

    Щиро дякую за правду життя 90 - тих мені було дуже вожко в ті часи але я не зламалась тому що українська жінка завжди знайде провильний шлях ми найкращі!

  • @trublin
    @trublin 3 ปีที่แล้ว +19

    Дуже крутий проєкт. Дякую

  • @nadiyal2778
    @nadiyal2778 2 ปีที่แล้ว +12

    Дякую, дуже цікаві історії українських жінок. Жінки України не тільки красиві, але і сильні духом.

  • @user-nk3bd4zm5m
    @user-nk3bd4zm5m 11 หลายเดือนก่อน +5

    Якщо він нещасливий то всеодно щасливий - одна з фраз, котра характеризує незламних. Які ж вони прекрасні. Не впали, не зламались і в цьому такі дивовижні.❤

  • @alli5180
    @alli5180 2 ปีที่แล้ว +5

    Такі щімлячі історії. Наче я знову повернулася в ті часи, коли мені був 21 рік. Дякую за фільм!

  • @user-yy9ov2jc2n
    @user-yy9ov2jc2n 2 ปีที่แล้ว +18

    Дякую вам за цікаві історії героїв вашого фільму!
    Цікаво дізнаватись щось нове про ті часи, коли сам був іще дитиною

  • @user-if1kx1ib2s
    @user-if1kx1ib2s 3 ปีที่แล้ว +56

    Слава українським Жінкам! 👏💙💛🇺🇦

  • @yorikvatral929
    @yorikvatral929 11 หลายเดือนก่อน +5

    Всім вірю, крім пані з модельної агенції. Не модою вони займалися, тоді грошей поїсти не було, а не до моди, і на міжнародному ринку ще не працювали професійними моделями, а ті що вийшли в високий модельний світ, можна на пальцях перерахувати. Таки продавала вона їх. Мавроді сам говорив що купляв собі так. Для того агенції і конкурси красоти і організовувались. Плюс з бандитами вона таки була зв'язана, раз бізнес в неї йшов, ну і простим людям ніхто так просто цілий театр не віддає.
    П.с. жіночка з фіно-швецією- Англією таки підставила свого чоловіка і зрадила. Також забрала в дочки батька і країну (Англію) задуже нагло було так вирішувати долю дочки.

  • @Anna-Ganna
    @Anna-Ganna 10 หลายเดือนก่อน +5

    Перепаскудила малой всю жизнь. Драма блин. Живет на съёме в 30лет. Ни стабильности ни будущего.
    Оставила бы ее лучше в Британии с отцом.

  • @user-cj5ke7vj3m
    @user-cj5ke7vj3m 11 หลายเดือนก่อน +2

    Я тільки хотіла себе підбадьорити за кордоном, але так ностальгія і ТУГА жере мене, я стала іншою, дуже тяжко, я працюю за спеціальністю в Празі, дитина щаслива має вже друзів і розвиток величезний, але вдома вже ніхто мене не чекає, сумно, але так!

  • @user-rv7md5vs5b
    @user-rv7md5vs5b ปีที่แล้ว +5

    Я також маю 55 і просто живу та зовсім не згадую ті часи,а може і треба....намагалася торгувати,їхала до Москви та Мінська возила сало,горіхи,сливу,масло,їздили на третій полиці разом із кравчучками,а ще їздили до Румунії автобусами,стояли у чергах на кордоні по 5-6 днів,туалетів не було,їли що брали із собою,замерзали у зимку і горіли у спеку. Вдома дітей роздавали бабусі з умовою швидко повертатися,плакала бо так було жаль тих дітей....але слава богу що вони були малі і непамятають. А головне було щоб діти були не голодні .Так була молодість і бажання жити і впадати духом не можна бо бабусі розповідали про голод . Життя треба прожити і вчитися щоб не повторювати помилок.

  • @svhash2472
    @svhash2472 10 หลายเดือนก่อน +3

    В 90-му році я пішла в школу. Було важко, але тому що тато пропивав все, а решта- спогади приємні. Продукти зі села, допомогала рідня як могла. Головне - здоровя! Фізичичне і моральне. Решта- прийде

  • @no_matterwhat
    @no_matterwhat 2 ปีที่แล้ว +10

    Дякую за фільм. Після перегляду виникає питання чому не зняли подібного про звичайних українських чоловіків, їм теж є що розповісти

  • @user-bo4ve9fh1x
    @user-bo4ve9fh1x 10 หลายเดือนก่อน +9

    На такі проекти мають виділять гроші, щоб люди бачили як українці боролись і борються, і завжди прагнули до Європи, а не до совка

  • @user-pr8qw3bt9s
    @user-pr8qw3bt9s 2 ปีที่แล้ว +14

    Молодці наші жінки. Радію за кожну з вас.

  • @user-wn2sh5mx9z
    @user-wn2sh5mx9z 10 หลายเดือนก่อน +4

    Наші українські жінки непереможні ❤👍

  • @DeniNat
    @DeniNat 10 หลายเดือนก่อน +4

    Очень хорошо помню те времена, папа как раз ушел на военную пенсию, которую не платили. Ездил собирал помидоры на полях у фермеров, и ходил по посадкам собирал шампиньоны. Мама тоже трудилась за какие-то копейки. И мы с сестрой две студентки. Мама на неделю давала 20 грн. Хватало на дорогу туда и обратно на электричке и 7 мивин, из дома получалось взять 4 вареных яйца. Я сейчас не понимаю как мы выжили.

  • @user-sw7lc4ph1n
    @user-sw7lc4ph1n 2 ปีที่แล้ว +6

    Маленька донька, централізоване опалення відімкнуте. Грілись в одній кімнаті електрообігрівачем. Коштів постійно не було. Їжа одноманітна: картопля, гречана каша з молоком, суп, борщ, тюлька, м,яса дуже мало, макарон робила сама. Купували по 5 яєць на базарі у бабусь.
    В магазинах якийсь нікому не потрібний товар. На ринку польський хлам за високими цінами. Дитині шила і плела одяг бабуся, я сама... Не хочу навіть далі згадувати Дуже важко матеріально, але зате ми загартовані тим життям. Тепер надлишок усього псує людей.

  • @Marya-Marya100
    @Marya-Marya100 3 ปีที่แล้ว +120

    А я школу в 90-м закончила) время это вспоминаю с УЖАСОМ! Дай Бог(!)Чтобы такого больше не повторилось! Читаю комменты детей 90-х и слёзы на глаза наворачиваются-нищета-голод, потеря Мамочки из-за рака, невозможностью ничем помочь! Вечно хочется кушать и ложишься спать,чтобы не чувствовать голод!Невозможно вспоминать то время! И ностольгии, вообще, по юности своей- неееет!

    • @user-se8uj8ft9o
      @user-se8uj8ft9o 2 ปีที่แล้ว +19

      я теж , категорично не згадую той час

    • @user-zb9jw7fo2g
      @user-zb9jw7fo2g 2 ปีที่แล้ว +18

      90-е и не заканчивались...30 лет беспредела ...Бідна ненька Україна... Я тебя очень люблю!!!

    • @user-he4zb6fp4q
      @user-he4zb6fp4q 2 ปีที่แล้ว +16

      А я в дев'яності в школу ходила в маминій одежі і бабусиних туфлях ,які взагалі були нею куплені собі на смерть в гроб,а віддала мені. Туфлі не раз згадую: були старомодні, але якої ЯКОСТІ. Зараз українського такого якісного взуття не купиш

    • @user-ni6wk8xb7j
      @user-ni6wk8xb7j 2 ปีที่แล้ว +24

      Какая ностальгия? О чем вы??? Нищета, невыплата зарплаты,вечная нехватка денег.Это все равно что ностальгировать по войне

    • @Marya-Marya100
      @Marya-Marya100 2 ปีที่แล้ว +5

      @@user-ni6wk8xb7j А можно узнать(!)где я написала про ностальгию?! Вы нормальная?!🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️🤦🏼‍♀️где я написала про ностальгию по этому времени?! Называется, услышала звон…….🤦🏼‍♀️

  • @user-xu7ci9oc9t
    @user-xu7ci9oc9t 2 ปีที่แล้ว +25

    Яка чиста і справжня героїня фільму з Вінниці.

    • @Olga-ww4fz
      @Olga-ww4fz ปีที่แล้ว +5

      Я всё понимаю.но оставить ребенка даже не надолго.этого не мой мозг.не моё сердце не воспринимает.я бы не смогла это сделать ни при каких обстоятельствах

    • @olgabednarchuk468
      @olgabednarchuk468 11 หลายเดือนก่อน +3

      ​@@Olga-ww4fz извините, а отец родной это кто? Первый встречный дядя?

    • @d.d.4403
      @d.d.4403 10 หลายเดือนก่อน

      @@Olga-ww4fz я все розумію, але на другому році війни писати російською... фу, моє серце не васпрінімайєт, ні смагла би ета сдєлать ні в какіх абстаятільствах

    • @Ingrid-th5lz
      @Ingrid-th5lz 10 หลายเดือนก่อน +1

      Дуже "чиста" героїня🤦! Спочатку всім врали , що їх притесняють, потім почала красти, потім покинула дворічну дочку, бо дуже додому захотіла. І взагалі я не впевнена, що повернулась тому, що скучила, її скоріш за все депортували вот і все.

  • @MrSeredan
    @MrSeredan 10 หลายเดือนก่อน +8

    Дякую всім жінкам, мамам за життя та всі їх сили що витратили на цю важку долю ❤

  • @helenadanko2392
    @helenadanko2392 11 หลายเดือนก่อน +3

    Читаю коментарі і плачу😢
    Фільм і про мене, мені було 27 і я теж поклала диплом і пішла на ринок. Тягала ці кравчучки ....не життя, а "пісня". Але вижили💪

  • @karynagrinko2131
    @karynagrinko2131 10 หลายเดือนก่อน +6

    Дуже цікавий випуск ❤
    Дивилась на одному диханні!
    Дякую вам!

  • @switschtark2980
    @switschtark2980 ปีที่แล้ว +12

    Страшно вспоминать, 90 годы Виннице царил беспредел законов с громодянами, взятки, убийства, все мечты рушились трудно было выжить, была инженером на заводе 10 лет стояла на очередь квартиру, сестра тоже на кооператив художником работала все отобрали, банки на ноль все сбережения, страховки детские, на другой фирме заново пришлось осваивать новую специальность, перевилась и снова украли очередь на квартиру ещё 10 лет дно полное, карточки, вместо денег, фабрику продали, банках не было рублей, перед глазами бабуля 80 лет упала обморок узнав что её деньги на похорон 1000 рублей превратили в ноль. Стояла на морозе 35 градусов продавала Москве, Ленинграде, веники, груши залазив долг, чтоб купить товар, выручала 200 долларов, чтоб заплатить услуги за все и ребёнка кормить. Вместо зарплаты тряпки, костюмы давали на володарка, это надо было продать, полиция охотилась на вокзале, чтоб мы им взятки платили. Опустили народ, унизили, это было начало ада, 94 попала полицию за то что порадовала под мостом веники, стыдно было порадовать, не забуду, как полиции писала На имя Ельцына, что творится, кремель меня не пустили, но довезли на вокзал, чтоб я уехала. После этого случая проснулась утром, картина позора, горя нашего народа, как на экране увидела куда и что будет дальше, свекровь блокадница Ленинграда мне сказала уезжай заберай ребёнка и беги с этого ада. Она была известным человеком тогда, но уже больная раком не могла мне не чем помочь. Наверно стала моим Ангелом, а ад только начинался заграницей....🤔 Всё невозможно описать откуда черпала силу и терпение но не стала на колени перед бандитами и не продала душу дьяволу, а наоборот учила языки, открыла фирму брала любую работу, чтоб помогать детям, родственникам, людям обидно, что многие не ценили. Прошла ад, 25 лет стажа Украине, а мы миллионы остались мёртвыми душами для всех президентов, у нас паспорта внутренние забрали, чтоб мы пенсию не получили. И сегодня правда в том аду. Борюсь за правду идёт война горе заливает душу за наш народ, а правда темнитцв в аду. 2023 год мне 68, а жизнь продолжается с верой победу в Украине. Не верте депутатам, там 1% честных. ПФУ это карупция каждом городе,нарушают и топчат права Конституции прав Человека. Но не теряйте надежду на честь стойкость наших Героев они заслужили жить, а не существовать как мы в 90. Изучите 10 пунктов свободной экономики 5.10 Украине осмысленнго обогощения гражданам Украины голосуйте за свой карман против карупции логику не отменяли. Это шанс получить Свободу! Экономическую свободу пенсией как Европе. Но в членство с пенсией 60€ вы станите на дне ада.

  • @lyudmilakalmykova9025
    @lyudmilakalmykova9025 10 หลายเดือนก่อน +5

    90-ые это кошмар, детские годы в шахтерском городке, Луганской обл. Таким лучше не делиться. Есть в памяти и хорошее, но это больше из-за того, что все это припало на детские и юношеские годы, когда на все смотришь сквозь розовые очки) а может просто повезло, иногда розовые очки спасают)

  • @Tania-cx9gh
    @Tania-cx9gh ปีที่แล้ว +24

    Где вы сейчас, девочки? Хочется, чтобы всё у вас было прекрасно и война вас не коснулась. Прекрасные и сильные украинки!❤🤗🇺🇦❤❤

  • @user-vv4jd1nq3h
    @user-vv4jd1nq3h 2 ปีที่แล้ว +9

    Якi гарнi та сильнi жiнки!!!🌹❤

  • @user-gk4gm4wq2d
    @user-gk4gm4wq2d 2 ปีที่แล้ว +8

    Дякую! Це ШЕДЕВР!

  • @irynak2988
    @irynak2988 8 หลายเดือนก่อน +1

    Це відео просто скарб, який добре показує автентичну атмосферу й сувору реальність 90х, якої ти не встиг побачити, але маєш можливість зробити це зараз

  • @useranna1
    @useranna1 10 หลายเดือนก่อน +2

    Дуже цікаві історії. Я на початку 90х народилась, але деякі спогади зовсім недитячі. Пам'ятаю як мені було років 6 і я прокинулась від диких криків жінки, підійшла до вікна, а вона плакала над мертвим тілом, я те місце ще довго обзодила і в решті той жахливий бар закрили, бо там багато чого було. Про те як батьки, не тільки мої, крутились якось, щоб мати дод заробіток, бо сім'я в нас велика. Загалом, не зважаючи на багато таких факторів, дитинство було класне, мабуть через людей, які проживали в моєму та сусідніх дворах❤

  • @user-gi3mj9dq6j
    @user-gi3mj9dq6j 2 ปีที่แล้ว +17

    Люди кажуть : "Де мої 18 років?". А моя юність прийшлась на 90-ті. Чи хотіла б я повернутись у свої 18? Ніііііі

    • @user-ni6wk8xb7j
      @user-ni6wk8xb7j 2 ปีที่แล้ว +1

      Низачто

    • @user-jd9pi5um7v
      @user-jd9pi5um7v 2 ปีที่แล้ว +8

      Ви праві!Я також стала еміграткою,вижила,вивчила дітей,і я зараз щаслива,і в Сересерію повертатись не хочу!Мене дуже часто зпитували чому наші чоловіки так мало жертвують собою!Українські жінки виявились набагато сильнішими за своїх "сильних половинок"!Слава українським жінкам!

    • @oksanakhrynenko5087
      @oksanakhrynenko5087 2 ปีที่แล้ว +3

      @@user-jd9pi5um7v мені здається, зараз чоловіки більш обдумано підходять до родини і дітей. Пам’ятаю в той період (я була в школі) майже всіх моїх подружок батьки розійшлись. Бідні мами самі тягнули тягар родини. Я бачила як їм тяжко. І жахливо, що то була норма. Якщо батьки розходяться ми розуміли, що все…батько допомагати не буде. Зараз, я бачу пари, які розходяться , але батько допомагає і навіт приймає участь в вихованні

  • @lifepets
    @lifepets 11 หลายเดือนก่อน +3

    Я завжди почувалась щасливою і в дитинстві, я з 1974 року і в юності в 90х і навіть зараз, нещасною мене в цьому світі змушує бути лише нещастя інших і невпевненісь у власних силах. Яким мій світ був перед моїми очима в дитинстві, таким і залишається зараз, єдине він або більш доглянутий або менш доглянутий. Війна для мене очікувана, хоч вірити не хотілось до останнього і нездатність людей стати кращими за життя для мене відкриття, як відкриття що росія то таке місце концентрації всього низменного, що є в людях в такій кількості.
    До розпаду срср батьки працювали, дідусі і бабусі мали своє господарство, ті що жили в Києві мали сад і город, дід працював на заводі, городину продавали в Москві, завжди мали власне авто, ті що жили в селі мали город, корову, свиней, тож їди завжди було багато, багато консервації взимку. І можливо, якщо хтось в ті часи голодував, то мене було важко нагодувати, бо я ніколи не хотіла їсти. Мої друзі моє дитяче оточення теж було щасливе, якщо не брати до уваги підліткові проблеми. Після розпаду срср батькі продовжували працювати, тато багато їздив по командировках (зварщик), працював в росії прокладаючі газопровід. Але при цьому, у нас ніколи не було збережень, тож в 90х ми не втратили жодних заощаджень і жили від зарплати до зарплати, як завжди, на першому місці оплата комірного, а інше на їду, тож цієї травми від розпаду срср немаємо. Можливо, той хто жив краще при срср, мав заощадження, пільги, користувався безкоштовним путівками і іздив на моря, то мав травму. Ніколи не мали боргів. Після школи в 91 я навчалась в педагогічному училищі, хоч з роботою вихователем не склалось, після училища я працювала нянею, потім мені запропонували місце менеджера у приватній фірмі з неймовірною на той час зп 100 дол на місяць + 100 дол на місяц платили за компьютерні курси, а потім 1 рік навчання на курсах англійської мови (100 дол на міс). Всесвіт дитини формує родина і її батьки, я завжди відчувала, що мене люблять. Я завжди мала друзів і в дитячому садку і в школі і в домі де мешкала. Навіть дорослою, я помітила, що люди, які мені зустрічаються завжди хочуть про мене потурбуватись, нагодувати, і завжди привітні. А раптом, хтось з'явиться непривітний, то поруч хтось завжди стане на захист, бо з самообороною я маю проблеми, або рюмсаю на образу, або істерю і хамлю...
    Один раз їздила до Польщі зі знайомою за товаром, мені було 18 років їй 19) Але то була просто цікава пригода, без інцендентів, і з приємними спогадами, як нам допомагали міліціонери на вокзалі в Гомелі, не проспати наш потяг, а потім несли наші сумки, і як в тому потязі провідник грузин вибив скло у вагоні, бо від задухи можна були вмерті, а він не зміг відкрити вікно, пяшов по сокиру і просто його вибив)))) Багато спогадів і нащастя лише приємні. Так життя було базарне і друзі брато гарно заробляли, продаючи кожані куртки і кросівки, які привозили з турції. Вони в своїх статках просунулись вгору. А ми так і живемо щасливо від зарплати до зарплати)

  • @user-sr6ms7cc1w
    @user-sr6ms7cc1w 2 ปีที่แล้ว +17

    Помню 1993 год , , родился сын ,. Не было за , что и молока купить , и даже у кого одолжить , Слезы , дипрессия......

  • @user-sm1il5wz7j
    @user-sm1il5wz7j 2 ปีที่แล้ว +10

    Чудесная передача. Интересно было посмотреть про поколение моей мамы в мятежные 90-тые.

  • @user-ly7sj2tm7q
    @user-ly7sj2tm7q 10 หลายเดือนก่อน +3

    Дуже цікава історія. Хочеться сказати щоби всі відчували і жили своє життя. Свої мрії здійснювали. Ви молодець. Хочеться більше історій почути. Хороша сім'я. Дякую за те що ділитеся своїм досвідом Наталка Доляк.

  • @user-ps3pt1ed4f
    @user-ps3pt1ed4f 9 หลายเดือนก่อน +1

    Ми жили в селі, і мій дідусь Василь, який прожив 94 роки, був великий господар! Ми ніколи не голодували, завжди було вдосталь усього, тому що тяжко працювали, навіть ми із сестрою із самого дитинства! Але в совок назад повертатися не хочу! Слава Україні! Слава ЗСУ!🇺🇦🇺🇦🇺🇦

  • @user-yh7uz2hl8m
    @user-yh7uz2hl8m ปีที่แล้ว +9

    В Болгарии русский рекет с пистолетом зашол в автобус .Но мы уже ехали домой со шмотками.Денег наличных не имели.Помахали помахали пистолетом и вышли с автобуса.
    Куда русские засунут свой нос,там драки и войны.