วีดีโอ

"никогда мы не будем братьями", болт кладу на страну свою, мать её. Хорошо любить где-то подальше, вот такие рифмаплёты.

НА Украине милой.

У темній гущині її я наздогнав. Вона, вже лежачи серед пахучих трав, Руками пружними од мене одбивалась. Нарешті стишилась - і дивне диво сталось: Уста, що і мене, і весь мій рід кляли, Мов квітка багряна, до мене простягали Свій келих, сповнений солодкої знемоги. Натомлені з біги стрункі та дужі ноги Біліли мармуром під місяцем німим, - І тихим голосом, охриплим та чудним, Вона промовила: “Жорстокий переможче! Упасти в цім бою для мене найдорожче”.

Вклоняю голову перед нашими лікаря, рятувальниками, волонтерами. А головне, низький уклін кожному захиснику і захисниці! Дякую і бережи Боже кожного українця!

😢😢😢😢😢😢😢😢😢

Вітання! Дякую! Дуже гарно прочитали вірш. Лайк і підписка. Бажаю розвитку каналу!

гарний віночок) так неперевершене виконання!

Перший🎉🎉🎉

жахлива декламація, ви зіпсували такий чудовий твір Ліни...

❤

Бомба

Гарно

Браво!

❤❤❤❤❤ !!!!!

❤❤❤❤❤❤❤

Всім Доброго, пісня згенерована нейромережею th-cam.com/video/h0ltyO6y6jc/w-d-xo.html

Ні...не чіпляє...

Супер! Слава Україні!

Молодець.

Калі маладыя любяць сваё, нацыянальнае, -- у нацыі ёсьць будучыня! Слава Украіне! Беларуска

Красиво, це в Берліні ?

Анастасия, очень красиво. Благодарю 🙏❤️🇺🇦❤️

Ви не горіть бандерівським вогнем! Живіть, але... Христовим днем!!..

❤❤❤❤❤❤❤❤

Це шо ,стихи москальского алкаша шевченка?

Дякую за чуттєве прочитання вірша Сергія Жадана ,зворушливо!❤❤❤

0:08

Нажаль це дійсно так і є скрізь і поруч за поодинокі випадки!!! Нажаль.

Слава Україні! Смерть ворогам!

Падай!

Можна назву мелодії?

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш горточок старого полотна І вишите моє життя на ньому.

Байдужість вбиває!!!

Хай буде легко. Дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ - березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. Це був тільки сон, що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Мелодія трохи гучно, зате голос приємний, а вірш то моя біблія. P.S. (задумався, чи є в нас таке слово зате???)

Я його тільки так і вчу

Музику тихіше зробіть, будь ласка

❤

❤

Так і є...

👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏👏

Дякую щиро , Настусю , що ти з любов'ю читаєш мій вірш . Я з радістю тебе прийму у друзі на сторінку ,, Поезія Тамари Ф-Ш " . Заходь і ми будемо працювати разом , я писатиму , а ти читамеш для читачів . Ти талановита дівчинка і я бажаю , щоб цей талант розвивався і приніс великих успіхів у твоєму життті .

😮

Без тебе світ - це тьмавий морок Без тебе світ - це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь - ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце - повне ночі, Без тебе ночі - без кінця, Для тебе ж ночі я доточую, Для тебе місяця - вінця. Без тебе небо - повне криги, Стоять в душі самі льоди, Без тебе світ - це ж тільки крихти Моєї зимної біди. Без тебе, що мені без тебе - Нема мене на всі світи… Тож нахились блакитним небом, Тож святом сонця освяти!..

Finale Шість літ щодня надіятись і ждати, Шість літ в огні горіть і не згорать, Удари стріл з руки коханої приймати І все прощать!.. Свій біль тяжкий я переміг любов’ю, Для неї всі образи переміг, І виспівав тебе, омивши серце кров’ю, Потоком сліз. Зорій же ти, мій образе пречистий! В тобі я власну мрію покохав... Благословен той час великий, урочистий, Як ти повстав! І ось тепер всім страдникам нещасним В своїх піснях я образ той несу: Відбити в душах їх сіянням чистим, ясним Його красу.

Клас

Гарний вірш, спасибі вам за підтримку.

Попереду, нарешті, порожнеча… Попереду, нарешті, порожнеча І довгождана. Вічність пізнаю, Даровану годиною лихою. А білий світ - без кольору і звуку, Ні форми, ні ваги, ані смаку - Розлився безберегою водою. Цей бенкет смерті в образі життя Щасливого відстрашує і врочить: Устромиш ногу в воду - і помреш.

Цю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива - то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю вкриваю, а плачем. Воно мені, мабуть, так мало бути. Мабуть, воно так сказано мені. Бо так вже склалось - не забуть, не збути, Не призабути навіть уві сні. Як чорний чай, як чорний чай Цейлону, Мені це літо впало у лиман… Цвів молочай. Посічкану солому Везли з гарману - даленів гарман…