[UKR]
Ідею про створення цієї частини гри мені навіяло те що я часто зустрічав як люди згадували життя до повномасштабної війни та в особливості зиму 2022 року до 24 лютого, яка і для мене була часом досить приємним через те що життя ще тільки починалось та зі мною була ще стара шкільна кампашка і моє перше кохання. З повномасштабкою життя змінилось, і найбільш значуща зміна була в голові бо мої погляди на життя, які і так змінювались кожен день бо мені було 14 тоді, почали рухатись в напрямках які навіть уявити тоді складно було. Зараз відчуття таке що мій світ до тієї дати перебував увісні, і після такого потрясіння дійсно почав рухатись. Життя розділилось на до та після(не дивлячись що для жителів східних областей це сталось раніше на 8 років але я ніби їх ігнорував), і довелось думати як ставитись до можливості не прокинутись завтра просто тому що загадкова російська душа вирішила прийти зі своїм самоваром в наш храм при цьому обстрілюючи мирне населення, про що, мушу зізнатись, не думав раніше. Я почав більше думати про себе в та про мою належність до народу, яку я раніше відчував на базовому рівні, не осмислюючи його колективну свідомість з її дивностями та її вплив на світ реальний, і повномасштабка це ще один камінь в усе що ми пережили за останні сто років. Зима 22го для мене стала уособленням туги за життям "до", і я подумав втілити її в грі де головним монстром є сутність що являє собою туман який "поглинає" в себе людей, роблячи їх частиною своєї нелюдської "свідомості" та відтворюючи в своєму сні їхні життя та комбінуючи їх один з одним без розуміння що всі ці спогади та думки значать через свою нелюдську природу, обрікаючи людей що навічно в ньому загубились на муки. З цією задумкою впринципі ці локації і робились, і тому в цій частині гри гравець чув випадкові голоси(текст різного кольору) що розповідали уривки зі свого життя, Антон взагалі початково планувався як величезний селф інсьорт але врешті решт я зрозумів що моїх писемницьких навичок не вистачить тому коли Млин сказав що монолог Антона дуже довгий та нецікавий я і вирізав його повністю замінивши на той що є в грі, який якби і не відміняє стару концепцію але далі в неї не заходить взагалі, те що я написав було дуже сирим тому не жалію що видалив. От знаєте пишу про це зараз і думаю що все таки хочу якось ідейно продовжити імлу, чекайте через 5 років мультик на блендері з неї. Про трек нічого не скажу:P
[ENG]
The idea for creating this part of the game came to me as I frequently encountered people reminiscing about life before the full-scale war, especially the winter of 2022, before February 24th. That time was also quite pleasant for me because life was just beginning, and I was still surrounded by my old school friends and my first love. With the onset of the full-scale invasion, times changed, and the most significant changes were in my mind. My views on life, which were already evolving daily because I was 14 at the time, began to move in directions I could never have imagined back then. Now, it feels like my world was asleep before that date, and after such a shock, it truly began to move. Life split into "before" and "after" (even though for the residents of the east regions this happened eight years earlier but I ignored that). I had to think about how to deal with the possibility of not waking up tomorrow just because the muh mysterious russian sovl decided to come to our temple with its samovar while bombarding peaceful civilians. I started thinking more about myself and my connection to the nation, which I previously felt on a basic level without fully comprehending its collective consciousness, its quirks,or its influence on the real world. The full-scale war added new layer to the hundred years of crises we’ve endured. Winter 2022 became a symbol of longing for the life "before," and I decided to incorporate that feeling into the game, where the main monster is a fog-like entity that "absorbs" people, making them part of its "consciousness."It recreates their lives in its dream, blending them together without understanding what all these memories and thoughts mean due to its non-human nature, dooming those trapped within it to eternal suffering. This concept inspired the locations in the game, and that’s why in this part, the player hears random voices (in different colored text) telling fragments of their lives. Initially, Anton was meant to be a huge self-insert, but eventually, I realized my writing skills weren't sufficient,so when publisher said that Anton's monologue was too long and boring, I cut it completely and replaced it with what's currently in the game. It doesn’t cancel the old concept, but it doesn’t develop it further either. What I had written was very raw, so I don’t regret deleting it. You know, as I’m writing about this now, I’m thinking I actually want to continue developing the mist concept somehow. Wait for a Blender animation in about five years. As for the track, I won’t say anything about track:P