วีดีโอ

Мені теж, як і попередньому коментатору, більше подобається назва Славень. Щодо мене, наш Славень завжди змушував якось виправитись, підняти голову вище,.... А перший рік війни взагалі допомагав триматись на ногах, бо від невтішних новин, від таких втрат цвіту нації ноги ставали ватяними. А звучання Славня о 9.00 після хвилини мовчання було потрібною пігулкою. Відчувається ґрунтовний підхід творців цього Творіння - справжніх патріотів України, що 100 років Славень живе, так магічно діє та, на мій погляд, зовсім не потребує удосконалення. А от щодо Червоної калини, мені дуже не подобається, що вся країна знає лише перший куплет. Історія нашої боротьби відкривається саме у наступних. Дякую вам, дівчата. Дуже змістовне й потрібне обговорення. До наступних зустрічей

Задали прочитати «Сойчине крило».. ніяк не могла розібрати, що до чого і хронологію новели. І тут натрапила на ваш колоритний подкаст(мене підкупив лис, я вимушена підкреслити цей дизайн відео обкладинки✨✨). Перші 5 хвилин відео, на фоні виконую розбір персонажів по вашим оповідям і все зрозуміла. Як добре що література з кожним роком все більш популяризується та шириться. Можливість чути думки інших у таких новітніх форматах, слухати чарівні заспокійливі голоси, які допоможуть коли нервуєш бо ти вже біля 3/4 годин гризеш граніт науки змушує мене написати коментар подяки. Ви неймовірні🖤🎀

Біда, пропустила випуск...Цікавущий!

Дякую ❤

Дякую за розбір твору, багато гарних тем підняли! Цікаво також порівняти книгу з фільмом 2019го року, там змінили деякі події щоб історія була більш послідовна і реалістична, хочу книга скоріш в стилі романтизму написана

Дякую, за подкаст❤

Дякую за ваш подкаст,цікава бесіда. Нещодавно відкрила для себе Юрія Яновського, зі школи не пам'ятаю його імені, хоч навчалась вже за незалежної України. Дуже мені сподобався твір, тепер рекомендую всім

не будемо розказувати сюжет, щоб було цікаво почитати - і хоп - просто взяли і розказали весь сюжет.

Дякую вам, дівчата, за таку необхідну освітницьку працю. Цей твір («Жовтий князь») я тільки почала читати. До цього прочитала «Пора цвітіння терну» Михайла Олефіренка також про голодомор, створення колгоспів - дуже вразив. Важко читати, кров холоне - а як то було людям переживати ці жахи день за днем, без надії, без сподівань. Не дай Бог пережити комусь голод. Та й зараз часи складні, але, впевнена, кожному треба максимально щоденно працювати на Перемогу, хто що може. Але в тому то й річ, що не всі, не максимально і не щоденно🥺В творах вражають горе, голод. А зараз- корупція та цинізм.

Добру справу робите, дівчата! Хоча мене власно дуже налякала інформація гості про вчительку, яка спочатку шукає з дітьми формат прослуховування. Саме прочитання, на мою думку, навчає дитину "механічній" грамотності, принаймні класу до 5 - 6 точно

Дякую дуже за цікаву розмову 🧡💜

Дякую за цікаву оповідь❤!

Роман цікавий, але через відразу до головного героя, читати його складно(

Якийсь дуже дивний випуск вийшов. Обговорення власне твору Лесі Українки починається десь на 30тій хвилині подкасту. До цього обговорення міфу іде і про газлайтинг (я так і не зрозуміла, до чого вся та полеміка була). А потім ще й обговорення таке, що заставляє задуматись, чи ми взагалі один і той самий твір читали. 1) Про міф - було цікаво. Єдине, що власне варто зазначати, проговорюючи міф, це те що його варто спеціально НЕ брати до уваги, адже він повністю нівелює один із основних конфліктів твору - гіркої криниці правди і приємної брехні, адже тоді у троянців нема опції повірити Кассандрі, адже Апполон сказав - ніхто їй не віритиме. Цікаво було послухати про також про дитинство Паріса - майже копія початку міфа про Едіпа) І не погоджуюсь, що розповідь основної зав'язки про Паріса і Гелену якось знімає флер "нападників" з ахейців, адже ще у Есхіла було (в трагедії Агамемнон), що і в самим нападникам в цілому не була потрібна ця війна: "Тут і шепне хтось: "Так, але... Марне: за жінку впав чужу". От і повзе вже, зріє злість На вожаків - Атрідів." Тому про міф цікаво звісно, але для розбору твору Лесі Українки, то все не потрібно абсолютно. (До речі в трагедіях Есхіла дружину Агамемнона вбили її діти, а не діти Кассандри, але то вже таки - підозрюю, міфи могли мати багато різних версій) 2) Про Гелена і Кассандру як протиставлення конструктиву (той, що каже те, що почути корисно буде - питання лише кому від того буде користь?) і одкритого відчаю не погоджуюсь повністю з тим, як ви це розкрутили. Кассандра в творі мені що лікар який приносить звістку про невиліковну хворобу, тоді ж як Гелен каже, що "попий травки і все пройде". Чи хотіли б ви почути від лікаря гірку правду про ваш невилікований стан, чи ви б хотіли куштувати марну надію? Думаю, все ж варто підготуватись, подбати про справи і оточуючих, а не забити на все навколо, адже щас-щас, ще дві фітотерапії і точно пройде. Розмова про конструктив і марний відчай мали б сенс, якби Кассандра як Гелен лише припускала можливості, а не казала точно, як воно буде. Та і Гелен все ж ніс не конструктив, а саме обіцянки (в які і сам до того ж не вірив). Коли воїнам Ономая Кассандра напророкувала загибель в бою за Трою, і ті перехотіли воювати лиш за те, щоб Ономай на Кассандрі одружився, саме Гелен їм сказав, що Кассандра помиляється, і вони переможуть. Тут звісно можна сказати, що Гелен так сказав, бо не вірив словам Кассандри про гибель всіх тих воїнів і гибель Трої, але безперечно легко було давати такі пророцтва Гелену, коли він сам в тому бою приймати участь не збирався. Гелен в цьому творі не про конструктив, а про приємні вуху обіцянки, які з реальністю можуть не мати ніякого зв'язку, але люди слухають, бо їм приємно чути. Я не хочу сказати, що віра і настрій людей не важливі, але іноді реальність є неприємною як не поглянь, і не треба її намагатись підсолодити брехнею, а варто приймати як є. (До речі, наслухавшись приємних слів саме Гелена, троянці притащили коня в місто, попри попередження Кассандри, хоча тут і без пророцького дару було ясно, що справа нечиста, і ну його нафіг). Але троянці вирішили, цьому "конструктиву" Гелена, що так приємно чеше его: "Ахейці відплили від нас по волі своїх і всіх богів, а дар лишили на знак пошани й згоди. Честь Ахейцям!" В кінці Гелен на відміну від більшості інших троянців не гине, а його направлено "пророкувати" в іншому храмі. Приємні обіцянки перемоги Трої не допомогли, лиш сам Гелен наобіцяв і ніякої відповідальності. Удобно. Хоча тут можна сказати, що Троя була від початку приречена, і тому байдуже і на слова Кассандри, і Гелена. 3) Відносно того, що Кассандра з даром своїм злилась, і тому в кінці твору не вбиває Сінону я теж не погоджуюсь. Тут я скоріше схильна це трактувати як те, що сама Кассандра попри те, що розуміє, що каже правду, сама іноді хоче марно вірити в помилковість своїх пророцтв, і проявляє слабкість. Це стається декілька разів на твір: вона і не вбиває Сінона, бо допускає думку про те, що раптом все ж вона не права, і марно загине людина; і в тому, що коли вже троянського коня завезли в місто і почались гуляння, вона все гукає стражу, щоб ті не спали. До цього ще можна віднести те, що вона намагається відговорити Ономая воювати на стороні троянців, щоб даремно не вмирали його воїни, але коли вже бачить, що Ономай непереконливий, то вже приймає пророцтво як є. В кінці-кінців, Кассандра не Мойра, просто людина, і у всіх людей є свої моменти слабкості. 4) Про прощення - не зрозуміла, до чого це було взагалі. Просто тому, що про нього в творі ніде ніхто не просив, і мови не було. Тим паче дивно комусь щось пробачати в процесі конфлікта. Короче, мені страх як не сподобався цей випуск, слабке вийшло обговорення і не по темі, але най буде, бо не всім думкам і трактуванням творів збігатись з моїми.

хороший роман. екзистенційний, інтелектуальний і як там ще модно говорити. всі ці романтичні стосунки тут тільки фон для препарації різних характерів українців, малоросів, хохлів та хитровишмарканих кацапів на фоні постреволюційної епохи. цинізм, романтика, раціоналізація, міщанство... а вислів "жертва буржуазної культури" міг би стати мемом і в сучаних реаліях, втративши за століття своє комуністичне забарвлення. цікаво глянути також на мову якою написано. в ній багато тих слів, які було поступово викинуто з вжитку за ці сто років радянської політики наближення українсьокї до російської.

Дякую! Було дуже цікаво

Дякую ❤

Дуже правильно і чітко підкреслили, про те, що варто перевидавати якісно. Не для галочки, так, що лише більше потім шкодить…🙁 дякую дівчата за працю і цікаві подкасти ❤️🇺🇦

На жаль, в сучасній Україні йдеться про виживання фізичне(

Дівчата, дуже цікавий, корисний і пізнавальний подкаст! З мене підписка) <3

От хотілось би побачити максимально повний перелік таких спеціалістів як Соломія Павличко і Олесь Федорук. Дякую

Маю зазначити, що переклади класики вже є. Їх, можливо, важко придбати в Україні, але вони є в бібліотеках країн, де їх видали. Наприклад, у Німеччині у 2022 видали Домонтовича Domontowytsch "Das Mädchen mit dem Bären" , Walerjan Pidmohylnyj "Die Stadt" , Mike Johansen "Die Reise des gelehrten Doktor Leonardo und seiner zukünftigen Geliebten, der schönen Alceste, in die slobidische Schweiz", у 2024 збірка оповідань Григора Тютюнника "Drei Kuckucke und eine Verbeugung" (ці є на німецькому амазоні), є також Сковорода, Леся Українка, Шевченко, Василь Стус, Коцюбинський, Енеїда Котляревського, Яблонська, Франко, Кобилянська. На сайті УІК є перелік, яку класику і де будуть видавати ще іншими мовами.

Дуже цікаво! Приємно вас слухати, люди, яких ви запрошуєте, виявляються справжними, щирими , обізнаними, і це приваблює. Побажаю вам більше слухачів, а справа яку ви робите -безцінна!

Дуже дякую за подкаст. На деякі моменти твору завдяки вам глянула під іншим кутом😊

Щиро дякую! Слава Україні! ❤❤❤

Євгеній Стасіневич - і професіонал, і популяризатор, і блискучий оратор. Слухати його - завжди інтелектуальна насолода. Дякую за гостя. Підписалася.

Випуск іще до великої війни, то зараз, можливо, українські реалії розставили все на свої місця з приводу прощення ворогів і з приводу користі отаких "Геленів". А ще мені здається, що ви надто багато од Кассандри хочете - мати "дар" бачити лише біду і горе, важко не зігнутися під таким тягарем -- це вже досягнення, а ви дорікаєте їй, що не змінювала долю... В будь-якому випадку, спасибі за поживу для розуму!

Дуже рада, що знайшла такий крутезний підкаст! Дякую за якісний український контент !

Дякую вам за ваш підкаст. Зовсім по іншому подивилася на цей твір. 🫀

Дуже приємна розмова. Дякую за стиль подання матеріалу та змістовність.

Величезне дякую вам, дівчатка. У мене шкільна освіта була у вісімдесяті, тобто прогавина у знаннях української літератури величезна. З вами мені легко надолужувати, неначе повертаюсь на шкільні уроки, але при цьому з півстолітнім життєвим досвідом. Цікаві відчуття. Ще багато разів вам дякую.

Я не знайшов у Тютюнника жодного "пустого" твору. А такі тексти, це щось глибоко притаманне саме йому. В рутині бачити тонке й виразне - це Тютюнник.

Чудовий контент! Дуже цікаво вас слухати, дякую!

Дякую! Цікава розповідь, цікава дискусія.

Дуже якісний і цікавий діалог, респект👏👏👏 Зустрічне (одне з багатьох) питання для майбутніх стрімів: якщо українська ідентичність, як ви кажете, «інклюзивна», то чи включає/може/прагне включити (бо ж all inclusive) вона в себе ідентичність московитську? А якщо ні (а таки ні!), то де межа цієї її інклюзивності, «всеїдності»? А якщо межа таки є, то інклюзивність урівноважена селекційністю, так? Де межі останньої?

Надзвичайно цікавий та детальний аналіз Невеличкої драми, який змусив з іншого кута подивитися на багато подій у книзі Дякую ❤

Дякую. Ваші коментарі були для мене цінними, бо ви побачили важливість спілкування зі старшими людьми в родині.

дякую за відео!

Дякую за цікаве обговорення. Багато думок виникло, а найголовніша - як багато людей старшого покоління живуть все своє життя за ширмою( і вираз "хоч би дітям" зараз теж чую часто. Не знаю, що краще, але намагаюся жити своє життя не за ширмою. Як завжди, слухаю з превеликим задоволенням!❤❤

так дивно, що у вас так мало переглядів 😮

Цього автора я зовсім не знаю. Навряд чи буду читати найближчим часом, тож - тим більше вдячний за вашу роботу. Дуже гарно розібрали, ці речі списані з життя, яке застав і я.

Якось цього разу про все і не про яйце-райце. Втім, вдячна за працю

Дуже цікавий подкаст! Я одинадцятикласниця, готувалася до уроку української літератури, робила конспект. Ваша розмова сподобалась тим, що вона жива, наповнена роздумами, а не сухий переказ твору і персонажів, як в інших відео. Дякую за таку щиру розмову❤

Саме вчора дочитала Невеличку Драму і одразу пішла шукати відео про цей роман. Дякую за ваш подкаст, бо немає з ким обговорити прочитане, а так, слухаю вас.

Ваше зауваження про критику влади за негатив дуже дивне і неприємне. Я не буду розписувати зараз все, що можу сказати щодо цього, бо коли крадуть безбожно, а ціна цього -життя інших, то мовчати -злочин. І озвучити це -точно не є робота на ворога. Але, якщо мова зайшла про це, то перебільшення "промахів" Порошенка П.О., повсякчас негативна інформація, брехлива і бездоказова, применшення або замовчування того позитивного, що здобувалось в тих умовах -ось приклад роботи на ворога. І результат, як доказ ми маємо і в ньому проживаємо. Ps.можливо я дуже категорична, але навіть натяк на прихильність до цієї влади, не розуміння причин і наслідків викликає негативні відчуття. Мені подобаються ваші подкасти, я б хотіла продовжити їх слухати.

Дякую за випуск, було дуже цікаво, багато нового почула для себе, є над чим подумати, надолужую пробіли в знаннях про укранських митців

Я проти глобалізації за рахунок націєтворчих предметів. Саме сильні країни світи розвивають насамперед своє, розвивають відданого громадянина, який потім буде нас репрезентувати в світі з гордістю. А не глобалізуватись і злитись з іншими. В нас вже було злиття з російським. Є приклад і наслідки зараз мільйонів людей, які не знають хто вони такі в Україні

Ще про гостросюжетні романи - Юрія Горліс-Горського "Холодний Яр". Цікаво, що я про нього вперше дізналась від 10-річного хлопчика, який обожнює історію

Не можу погодитись з думкою про прибирання з нашої літератури (шкільної програми) класику. Вона становить нас як українців, максимально знайомить з традиціями, пов'язує міцно з історією наших предків. Вчить ПИШАТИСЬ. Пишатись своїм, своїми. Інша проблема, коли перестануть подавати українську літературу як страждання, А не як боротьбу. Ми завжди боролись. І саме це потрібно наголошувати. Предмет літератури потрібно поєднувати з предметом історії, щоб якісно пояснювати причини-наслідки. І звісно вчителі мають це любити, щоб зацікавити, і навчити любити

Перший раз почула про Свідзінсткого і його світ віршів зі спогадів Стуса