วีดีโอ

Готуюся до НМТ, дуже люблю так повторяти матеріал, а ще я просто взахваті від вашого голосу та інтонації, дякую за таку кропітку працю ❤️

озвучьте жадана пожалуйста

Читання гарне,але як би читала жінка,передано все було б не тільки інтонацією,але й бОлем пережИтого.

0:59 1:01

1.23

А мати туркам давала…. Не переймалася?!

Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.

Дякую за гарну вимову

21.12 день народження Поета

Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік... Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі! Маю я святе синівське право З матір'ю побуть на самоті. Рідко, нене, згадують про тебе, Дні занадто куці та малі, Ще не всі чорти живуть на небі, Ходить їх до біса на землі. Бачиш, з ними щогодини б'юся, Чуєш - битви споконвічний грюк! Як же я без друзів обійдуся, Без лобів їх, без очей і рук? Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Гримотить над світом люта битва За твоє життя, твої права. Ради тебе перли в душу сію, Ради тебе мислю і творю... Відкрити аудіокнигу на TH-cam Хай мовчать Америки й Росії, Коли я з тобою говорю. Хай палають хмари бурякові, Хай сичать образи - все одно Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено

Респект.❤

Неймовірно гарна історія

тяжело когда ты после расставания учишь этот стих, и он является твоим олицетворением.....

На Аскольдовій могилі Поховали їх - Тридцять мучнів українців, Славних, молодих… На Аскольдовій могилі Український цвіт! - По кривавій по дорозі Нам іти у світ. На кого посміла знятись Зрадника рука? - Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка… На кого завзявся Каїн? Боже, покарай! - Понад все вони любили Свій коханий край. Вмерли в Новім Заповіті З славою святих. - На Аскольдовій могилі Поховали їх.

Дуже гарно

Слухав із захопленням, дуже дякую за вашу озвучку

Гайд, як здати вірш: один безпровідний навушник, увімкніть це аудіо і вуаля

Оті вірші вірші Чому являєтесь мені у сні

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні - Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці - минаєш, Вклонюся - навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні. О ні! Являйся, зіронько, мені! Хоч в сні! В житті мені весь вік тужити - Не жити. Відкрити аудіокнигу на TH-cam Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха, - Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того Гріха!

Жиза, літа вже за літами

0:07

Неначе не прошли віки актуальне аж страшно

0:07 У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх. 0:21 І він спитав: - Яку б найти принаду, Щоб привернуть тебе до рук моїх? Вона ж йому: - Світи щодня лампаду Кіпріді добрій. - Підняла батіг, 0:34 Гукнула свіжо й весело на мулів, І чутно уші правий з них прищулив, І знявся пил, немов рожевий дим. 0:44 І він потягся, як дитина, радо І мовив: - Добре бути молодим У теплі дні збирання винограду.

А хто це читає? Такий голос приємний

Дуже приємний голос

дякую

❤❤❤

2:00

який голос!!

Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами, Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги. Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш горточок старого полотна І вишите моє життя на ньому. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба.

Вічний революціонер Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю,- Він живе, він ще не вмер. Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело. Він не вмер, він ще живе! Хоч від тисяч літ родився, То аж вчора розповився І о власній силі йде. І простується, міцніє, І спішить туди, де дніє: Словом сильним, мов трубою, Міліони зве з собою,- Міліони радо йдуть, Бо се голос духа чуть. Голос духа чути скрізь: По курних хатах мужицьких, По верстатах ремісницьких, По місцях недолі й сліз. І де тільки він роздасться, Щезнуть сльози, сум, нещастя, Сила родиться й завзяття Не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі. Вічний революціонер Дух, наука, думка, воля Не уступить пітьмі поля, Не дасть спутатись тепер. Розвалилась зла руїна, Покотилася лавіна, І де в світі тая сила, Щоб в бігу її спинила, Щоб згасила, мов огень, Розвидняющийся день?

Дякую велике

Забыли, как в советской школе учили на изучать? Жаль! Помню всю жизнь. И Шевченко, и Пушкина, и Лермонтова. Это было настоящее образование!!!

Хто смів сказать, що не богиня ти? Де той безбожник, що без серця дрожі В твоє лице небесне глянуть може, Неткнутий блиском твої красоти? Так, ти богиня! Мати, райська роже, О глянь на мене з свої висоти! Бач, я, що в небесах не міг найти Богів, перед тобою клонюсь тоже. О бозі, духах мож ся сумнівати І небо й пекло казкою вважати, Та ти й краса твоя - не казка, ні! І час прийде, коли весь світ покине Богів і духів, лиш тебе, богине, Чтить буде вічно - тут, на полотні.

Його неможливо вивчити

Йобаний милашко

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені Усні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні - Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці - минаєш, Вклонюся - навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні. О, ні! Являйся, зіронько, мені Хоч в сні! В житті мені весь вік тужити - Не жити. Так най те серце, що в турботі, Неначе перла у болоті, Марніє, в’яне, засиха,- Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає. По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає, щастя молодого, Бажаного, страшного того Гріха!

Спасибі вам! Це відео, мені дуже допомогло❤

Ебаная песня нехуя не могу вручить как его учить дайте совет😢😢😢😢😢😢

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені Усні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні - Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці - минаєш, Вклонюся - навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні.

мене так почав бісити головний персонаж, дуже хотіла вимкнути це відео, але треба готуватись до нмт

Всі пишуть,що складно вивчити.Я десь за 4 дні по 3 рази читала вірш і зараз розбираюся з наголосами,і вивчила) І це я не читала на ніч,так би і за 2 дні впоралася.

Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені Усні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, Із нього визвала одні Оті ридання голосні - Пісні. В житті мене ти й знать не знаєш, Ідеш по вулиці - минаєш, Вклонюся - навіть не зирнеш І головою не кивнеш, Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш, Як я люблю тебе без тями, Як мучусь довгими ночами І як літа вже за літами Свій біль, свій жаль, свої пісні У серці здавлюю на дні

Гарно вийшло!

.. Б

Присвячено всім тим "катеринам" котрі в окупації закохалися в москалів. В наших краях (окупації) таких "нєвєст" багато від "молодої до старої".

Дякую вам велике за цю аудіокнигу.Голос приємний,інтонації підходящі,та й твір доволі сильний..просто рай.

0:12 Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну. 0:21 І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні - богоданно Рокоче запорозька кров Міцних поплічників Богдана - 0:31 Тих отаманів курінних, Що під гармати революцій Уміли кинуть п'яний сміх В скривавлене обличчя - муці. 0:41 Чия залізна голова І з-під катівської сокири Жбурляла в чернь такі слова, Що їй мороз ішов за шкіру. 0:51 Хто в дикий вихор гопака Втіляв життя назустріч степу, Й чия упевнена рука Зміцняла сивого Мазепу. Коли ж в батуринськім огні Держава рухнула, тоді-то Вони взяли свячений ніж, Залізняка майбутні діти! Хай згинуло, хай загуло - Вони лишилися, як криця! І жадний примус, жадне зло Їх не примусило скоритьсяі Херсонські прерії - мов Січ, А кобзарем - херсонський вітер, І рідним був одразу клич: - Вставайте! Кайдани порвіте! Бо ж там тече козацький Буг Й - не раз червоная - Синюха, А я там весен вербний пух І дух землі - з дитинства нюхав. Як не калічила Москва, Не спокушав її розгон той - Та враз підвівсь, і запалав, І з серця кров'ю крикнув Гонта. ...Даремно, вороже, радій - Не паралітик і не лірник Народ мій - в гураган подій Жбурне тобою ще, невірний! Ще засилатимеш, на жаль, До Києва послів московських - І по паркету наших заль Ступати лаптю буде сковзько.

дякую

Дякую за виразне читання