Одним з найпопулярніших жанрів соціяльно-побутових пісень 19 й початку 20 сторіччя безумовно були романси, народного або літературного походження. В Україні їх виконували, щоб розрадити душу - часом під гітару, баян чи гармошку або й, як ми без музичного супроводу. Скільки б не минало століть, а найголовнішим сюжетом завжди буде кохання щасливе та нещасне, у традиційному втіленні закохана пара представлена алегорією птахів, найчастіше голубів. Вони і на деревах сидять, і «крильми обіймаються», і «воркують дуже», шукають «голубчика сизенького і миленького», «розлучаються», а в нашому народному романсі закоханий парубок звертається до твоєї «сивої голубки», з проханням посидіти, поспівати разом, перед довгою дорогою, бо не знає, чи суджено побачитись знов. Якщо запитати своїх старших родичів - можливо й вони пригадають цю пісню, вона настільки полюбилася українцям, що набула різних варіацій у областях та районах. Щодня дуже багато пар переживають такі розмови, що оспівані у романсі, прощаються надовго або назавжди, але любов, як річка, то «стоїш не на тому березі, а тебе чекають місяці-роки», а щось знаємо напевне «двічі в одну річку не ввійдеш». Любов, як бурхлива течія, що заповнює по вінця, до краплини, бринить романсами…
Спів @sofia.andrushchenko @caffeine.princess feat @andrushchenko.st
Оператор @ol_ksiy
Звук, автор ідеї @plitovkin
Backstage @aziz_khdb
#ти_сива_голубко #течія