วีดีโอ

Бригадирівка (Данилівка) виникла при урочищ� Чорн� Лози на берез� річки Дніпра у 1742 роц� як приватна слобода коменданта Переволочанської фортец� бригадира Д. Ю. Апачиніна. У 1746 роц� він заповів Данилівку своїй дружин� Євдокії. У свою чергу, Є. Апачиніна у 1750 роц� заповіла Данилівку своєму братові, переяславському полковнику С. Сулимі. У 19 ст. існував хутір Бригадирівка (який зафіксовано на Війсь...

Була невдала спроба шурфу, але це досвід, який навчає. Тепер ми знаємо, що шурфити треба тільки в тих місцях, де є значна кількість знахідок. Вищ� сили побачили нашу працю � нагородили цікавою знахідкою. Тож коп пройшов немарно.

Раніше церкви були осередком культури. Особливо в селах � селищах. Часто це було єдиним місцем, де люди могли зібратися, обговорити важлив� події, дізнатися нову інформацію. Проводили ярмарки, гуляння, � релігійн� свята. Тому там можна знайти щось цікаве. Ми теж дослідили місце, де раніше знаходилася церква.

Буває виходів багато, а знахідок мало. Тому робимо асорт� з декількох виходів. Одяг змінюється, а прилади тіж самі. Виглядає кумедно. Та це дрібниці, головне, що є знахідки...

Після дощу завжди легше дихається. А ще після дощу більше знахідок, бо посилюються сигнали. Чому так відбувається? Треба запитати у фізиків. І цього разу без знахідок не залишились, хоча було їх � не багато.

Це було давно, навесні. В пошуках нових місць прийшли до старих. Там копали вже багато разів. Кожного разу по-різному: то більше знахідок, то менше. Але такої кількост� акче ми ще не знаходили. От � скажіть, що фарт на коп� непотрібний.

Кожного разу йдучи на коп очікуєш якоїсь цікавої знахідки, але не завжди фартить. Знахідок з часом стає менше, але все одно ходиш � намагаєшся випікати хоча б якусь монетку. Буває таке, що вже не очікуєш щось знайти, а воно раз � випадає.

Колись люди придумають так� металошукачі, як� будуть бачити глибше � знахідки будуть висвічуватися на екрані. І це буде скоро, бо технічний прогрес швидко крокує по планеті. А поки що доводиться докладати багато зусиль, щоб відшукати щось цікаве, давнє. Але коли знаходиш, то дуже щасливий. Ось � ми цього разу знайшли дуже давній артефакт.

Про сарматів ми знаємо небагато. Це кочовий іраномовний народ. Вони мешкали на території, що нин� займає сучасна Україна та прилегл� до неї землі. Також знаємо, що вони прийшли на зміну скіфам. І ми знайшли, як нам здається, перший сарматський артефакт.

Без фарту в коп� ніяк. Ходиш по одних � тих же місцях, одного разу багато знахідок, а іншого - майже нічого. І чому воно так? Або ходить декілька копачів поряд, в одного знахідка за знахідкою, а в іншого навіть радянщини немає. Це � є фарт.

Козацьк� місця завжди цікаві, непередбачувані. І хоч багато кованини - копаєш з сподіванням знайти те, що тримав козак. Неважливо, чи це буде монета, чи люлька, чи кресало. Головне, що це пов'язано з Козацькою добою.

Коли людина втручається в природу, то це їй шкодить. Ми стали свідками підпалів сухої трави на великих ділянках. Прикро, що це трапляється в наш час. Можна сказати, що це був екстремальний коп.

Цікаво походити з новим приладом по старих місцях. Перевірити чи все знайдено? Нове потребує вивчення, дослідження � терпіння. Звичайно, фарту ніхто не відміняв.

Накопались, находились, натомились. Але це приємна втома та й знахідки гарні. А коли знахідки є, то й коп в радість. Сьогодн� вперше знайшли цікаву пряжку.

Серія 17. І знову скіфи

Серія 16. Коп перед Різдвом

Серія 15. Цариця полів

Серія 14. Скіфи чи кімерійці?

Серія 13. Майже нічний коп

Серія 12. Неочікувана знахідка

Серія 11. Хутір Калнишевського

Серія 10. Черняхи

Серія 9. Наше поле

Серія 8. Повернення

Серія 7. Нов� місця

Серія 6. Дороги

Серія 5. Пошук на вибитому полі

Серія 4. Слідами монголо-татар

Серія 3. Відголоски старовини