วีดีโอ

Дякую. Чекаємо нові відео! 💙💛

Дякую!

Спасибо Вам!

Щиро вдячна! 😀

Дякую Вам!😀

Дякую! Чекаємо на нові відео :)

Щиро дякую Вам за Вашу діяльність! Завжди з нетерпінням чекаємо нові відео!

Дякую!

Дякую! Чудово!

Дуже люблю цю пісню і часто слухаю , велика подяка вам.

Дякую. Дуже захотілося відкрити і почитати філософічного Тараса Прохаська❤

Дякую!

Співочі соловейки. Гарно...

Дякую. Чекаємо нові відео! 💙💛

Дякую. Чекаємо на нові відео! 🙃

Слухають і не чують.

Це про мене.

Ігорку,дякуємо!!!

Дякую Вам!

Дочитала сьогодні. Кінцівка відкрита

Чудово! Дякую!

Митцю не треба нагород. Його судьба нагородила. Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Чудове виконання! Дякую Вам!

Чудово! Дякую Вам!

Чудово! Дякую Вам!

гарно)

Igor Kuznietsov th-cam.com/channels/DQBZr0Y8T8Y5xEZkSxae9w.html

Igor Kuznietsov th-cam.com/channels/DQBZr0Y8T8Y5xEZkSxae9w.html

Igor Kuznietsov th-cam.com/channels/DQBZr0Y8T8Y5xEZkSxae9w.html

Приємно згадати минуле!)

Ех, дякую за чудові, приємні і теплі спогади😊😊😊)

Дякую! 💙💛

Чудо, иди солнышко к прекрасному своему будущему!

Свято для душі.Дякую

Чудово! Дякую! 💙💛

👍 Файно! Приємний голос, гарний музичний супровід. Мені сподобалося😊

Ахуєть вона читає,а мені вчити треба😢

Двічі ніхто не увійде в одне і те саме полум'я...

Ліза Жарікова. Солдатик з олова. Музика, текст - Ліза Жарікова. дощ - як небесна трава щойно скошена тиша дзвінка степова грім виношує небо проросле униз зерна дрібні розсипає і чисті вікна і двері щільніш зачини нам не забути з чиєї вини вітер гуляє покинутим містом чекання згорнулося калачиком нічого не їсть нічого не хоче сонце - прострелений м'ячик треба підклеїти скотчем ще мить і зів'яне день сумує солдатик з олова що двічі ніхто не увійде в одне і те саме полум'я доля додолу впаде світлим попелом струсиш її і підеш ніччю вхоплений квіти ростуть вогняні з неба забутого неба чужого хто ти мені вже тепер не мені вікна і двері гортай потайні небо пробачить тобі перемогу чекання згорнулося калачиком нічого не їсть нічого не хоче сонце - прострелений м'ячик треба підклеїти скотчем ще мить і зів'яне день сумує солдатик з олова що двічі ніхто не увійде в одне і те саме полум'я

Ігорку, дякую!

1:20

В чужій землі... Вже давно... Діти повиростали, вже й сивіють дехто... А вже не побувать мабуть на рідних могилах... Баба Надя, 77років, Д. В. Коса Назімова, 2023рік

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних? Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто зрадою й розбоєм Тебе скував і заприсяг на вірність? Невже тобі лиш не судилось діло, Що б виявило твоїх сил безмірність? Невже задарма стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов’ю, Тобі офіруючи душу й тіло? Задарма край твій весь политий кров’ю Твоїх борців? йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров’ю? Задарма в слові твойому іскряться І сила й м’якість, дотеп і потуга І все, чим може вгору дух підняться? Задарма в пісні твоїй ллється туга, І сміх дзвінкий, і жалощі кохання, Надій і втіхи світляная смуга? О ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну, Що міліони порива з собою, Окрилює, веде на путь спасенну! Якби!.. Та нам, знесиленим журбою, Роздертим сумнівами, битим стидом, - Не нам тебе провадити до бою! Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, Твоїй будущині задаток, слізьми злитий, Твойому генію мій скромний дар весільний.

Народе мій, замучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом, вкритий! Твоїм будущим душу я тривожу, Від сорому, який нащадків пізних Палитиме, заснути я не можу. Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм, Тяглом у поїздах їх бистроїзних? Невже повік уділом буде твоїм Укрита злість, облудлива покірність Усякому, хто зрадою й розбоєм Тебе скував і заприсяг на вірність? Невже тобі лиш не судилось діло, Що б виявило твоїх сил безмірність? Невже задарма стільки серць горіло До тебе найсвятішою любов’ю, Тобі офіруючи душу й тіло? Задарма край твій весь политий кров’ю Твоїх борців? йому вже не пишаться У красоті, свободі і здоров’ю? Задарма в слові твойому іскряться І сила й м’якість, дотеп і потуга І все, чим може вгору дух підняться? Задарма в пісні твоїй ллється туга, І сміх дзвінкий, і жалощі кохання, Надій і втіхи світляная смуга? О ні! Не самі сльози і зітхання Тобі судились! Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. О, якби хвилю вдать, що слова слуха, І слово вдать, що в хвилю ту блаженну Вздоровлює й огнем живущим буха! О, якби пісню вдать палку, вітхненну, Що міліони порива з собою, Окрилює, веде на путь спасенну! Якби!.. Та нам, знесиленим журбою, Роздертим сумнівами, битим стидом, - Не нам тебе провадити до бою! Та прийде час, і ти огнистим видом Засяєш у народів вольних колі, Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом, Покотиш Чорним морем гомін волі І глянеш, як хазяїн домовитий, По своїй хаті і по своїм полі. Прийми ж сей спів, хоч тугою повитий, Та повний віри; хоч гіркий, та вільний, Твоїй будущині задаток, слізьми злитий, Твойому генію мій скромний дар весільний.

Дякую

Приїхала б недалечка любара, я п тобі показав ті трави

Тайсон красава

Мені цікаво що говорили на радіо свобода і про Петрова і взагалі)))

Чудово! Дякую! 😇

вау